WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі теоретичні аспекти застосування принципу "незворотності дії кримінального закону, який встановлює або посилює відповідальність" (реф - Реферат

Деякі теоретичні аспекти застосування принципу "незворотності дії кримінального закону, який встановлює або посилює відповідальність" (реф - Реферат

Більше того, Європейський Суд тлумачить її значно ширше. Як зазначалось, у рішенні по справі Коккінакіс проти Греції від 25 травня 1993 року, ст. 7 не обмежується забороною застосування зворотної сили в кримінальному праві на шкоду обвинуваченому: вона у ширшому значенні вказує на інший принцип кримінального права nullum crimen, nulla poena sine lege, а також принцип, відповідно до якого кримінальний закон не повинен тлумачитися, поширюючись на шкоду обвинуваченому, зокрема за аналогією 8.

Розглянемо врегулювання цього питання в національному законодавстві України. Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі 9.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок щодо її відшкодування не поширюється, зокрема й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної чинності актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання цим актом чинності (п. 15).

У цьому випадку Верховний Суд України підтвердив принцип "незворотності дії кримінального закону, який встановлює або посилює відповідальність".

Це питання було також розглянуте Конституційним Судом України. Розглядаючи справу про зворотну дію кримінального закону в часі, Конституційний Суд України підтвердив важливість закріплення у Конституції України принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, який узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема із Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 15), Конвенцією про захист прав людини і основних свобод (ст. 7).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їхні приписи поширюються на правовідносини, які виникли ще до набрання ними чинності, за умови, якщо ці акти скасовують або пом'якшують юридичну відповідальність особи. Проте в окремих галузях права, зокрема в кримінальному (при застосуванні норм його Особливої частини), в адміністративному (при застосуванні адміністративної відповідальності), така дія унеможливлюється.

Згідно із ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. З цього конституційного припису випливає, що діяння як певне правопорушення може визнаватися тільки законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Такий висновок підтверджується положенням п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України про те, що винятково законами визначаються "засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них".

Виходячи з таких міркувань, Конституційний Суд України ухвалив рішення, згідно з яким винятково законами України визначаються ті діяння, які є злочинами та встановлюється кримінальна відповідальність за їх учинення. Зміна мінімального розміру заробітної плати, встановлена нормативно-правовими актами, не тягне за собою зміни кваліфікуючих ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 81, 82, 84; ч. 3 ст. 83, ч. 2 ст. 86 та ст. 86(1) КК України. Положення ч. 2 ст. 6 КК України щодо зворотної дії закону на ці випадки не поширюється, і кримінальні справи не повинні переглядатися, якщо інше не передбачено законом 10.

Щодо застосування строків давності під час притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до ч 5 ст. 49 КК України, давність не застосовується в разі вчинення злочинів проти миру та безпеки, передбачених у ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 цього Кодексу.

До таких злочинів відносять: планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; порушення законів та звичаїв війни; застосування зброї масового знищення та геноцид.

Виникає низка запитань. Про що йдеться: про зворотну дію закону, чи про незастосування термінів давності до певних видів злочинів? Чи є певні часові межі у такій юридичній переоцінці історичних фактів?

Як видається, відповідь можна дати таку: як міжнародне право, так і національне право не допускає зворотної дії кримінального закону, який встановлює чи посилює кримінальну відповідальність. У даному випадку йдеться про незастосування термінів давності притягнення до відповідальності за певні види злочинів, тобто за злочини проти прав людини. Якщо національне судочинство обмежується лише чинним законодавством, то правова основа діяльності міжнародних судових органів значно ширша. Це можуть бути: установчі документи, власні процедури, міжнародні договори, принципи і норми міжнародного права, включаючи загальновизнані принципи міжнародного права, свої власні рішення.

Література

  1. Відшкодування для колишніх рабів Гітлера: закон є, а грошей усе ще немає // Високий Замок. – 2000. – 1 серп.

  2. Возможное примирение. Япония выплатит первые компенсации за труд во время Второй мировой войны. // Известия. – 22 сент. 2000 год.

  3. Литва вимагає відшкодування збитків. // Голос України. – 15 черв. 2000 рік.

  4. Костенко Н.И. Международный Уголовный Суд (Юрисдикционные аспекты) // Государство и право. – №3. – 2000. – С. 93 – 98.

  5. Кримінальне право України. Заг.частина: підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Під. ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 54 – 55.

  6. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – №2.

  7. Практика Європейського суду з прав людини. / За ред. П.М. Рабіновича. – Львів: Кальварія, 2000. – С. 61-62. – Вип. 4.

  8. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – №2. С. 160-165.

  9. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001.

  10. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №2. – С. 29.

Loading...

 
 

Цікаве