WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб'єкти цивільного права - Реферат

Суб'єкти цивільного права - Реферат

угоди укладає його опікун.
Слід звернути увагу також на те, що чинне законодавство України не враховує специфіки перебігу душевної хвороби. Адже відомі випадки, коли душевно хворий у певні періоди може розуміти наслідки своїх дій, ставилися до них так, як це притаманно здоровій людині. В такі періоди він міг би укласти заповіт, інші угоди, але законом це ігнорується. Такі хворі або зовсім не визнаються недієздатними, або суд не враховує такого їх стану.
Громадянин вважається недієздатним з часу набрання чинності рішенням суду про визнання його недієздатним. Разом з тим Пленум Верховного суду УРСР в постанові від 20 березня 1972 p. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним" передбачив виключення з цього положення. У випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд, на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших даних щодо психічного стану громадянина, може зазначити у рішенні -з якого часу громадянин є недієздатним.
У разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.
Місце проживання. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Місцем проживання закон визнає те місце, де громадянин постійно або переважно проживає (ст. 17 ЦК України).
При виборі місця проживання виявляється воля дієздатної особи, але при цьому слід мати на увазі, що законодавство України визнає за громадянином лише одне місце проживання. Держава не визначає місця проживання громадянина, він сам його обирає. Як виняток з цього правила є вказівка закону про те, що місцем проживання неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків або опікунів (ч. 2 ст. 17 ЦК України). Громадянин, засуджений до позбавлення волі, також не може самостійно обирати місце проживання.
Точне визначення місця проживання має велике значення для стійкості цивільних правовідносин, для належного захисту цивільних прав.
З місцем проживання закон пов'язує місце виконання зобов'язань. Так, згідно ст. 167 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язань не визначене, виконання повинно бути проведено:
1) по зобов'язанню передачі будівлі - за місцем знаходження будівлі;
2) по грошових зобов'язаннях (крім грошових зобов'язань державних, кооперативних та інших громадських організацій) - за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор під час виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, - то в новому місці проживання кредитора з віднесенням на рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця;
3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржник є юридичною особою - за місцем її знаходження.
За місцем проживання спадкодавця, як правило, відкривається спадщина (ст. 526 ЦК України).
Неабиякого значення набуває місце проживання для визначення підсудності по спорах з цивільного права. Підсудність цивільних справ за загальним правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що виникають у зв'язку із стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди, заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями, та деякі інші справи можуть розглядатися за місцем проживання позивача.
Як бачимо, з місцем проживання закон зв'язує виникнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на майновий та інший стан громадян.
Слід також звернути увагу на те, що трапляються випадки, коли громадянин тривалий час відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця знаходження не дають позитивних наслідків.
Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця невизначеність тягне за собою юридичне значимі наслідки, то зацікавлена особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-правових інститутів: "Визнання громадянина безвісно відсутнім" і "Оголошення громадянина померлим".
Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні таких умов:
а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;
б) про місцезнаходження громадянина протягом цього ж строку зацікавленим особам нічого не відомо;
в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали результатів;
г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім, є юридично важливими і не можуть бути вирішені без такого визнання.
Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості. Коли ж неможливо встановити місяця, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з першого січня наступного року.
Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в судовому порядку за місцем його постійного проживання.
Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього, вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього (надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних ор-ганів, виконкомів місцевих рад тощо).
Якщо заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно якого порушена кримінальна справа і який з місця постійного проживання зник, порушивши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, - винести рішення по суті. рішення суду про визнання такого громадянина безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення особи померлою.
Які ж правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім?
1. Над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього майка видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається заборгованість по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього (ч. 1 ст. 19 ЦК України).
2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, вправі вимагати призна-чення їм пенсій у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 p.).
3. Дружина безвісно відсутнього набуває право розірватишлюб у спрощеному порядку через органи РАГС (ст. 42 КпШС).
4. Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія доручення, договір підряду).
Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він
Loading...

 
 

Цікаве