WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Емпірична гносеологія природного права у стародавній індії - Реферат

Емпірична гносеологія природного права у стародавній індії - Реферат

Тобто зосередження на правильно сприйнятих законах природи приводить психіку й організм людини відповідно до законів Всесвіту. Адже людина тим самим приводить свої почуття в онтологічний стан, в такий, який передбачений природою. Відтак потреба в матеріальному – мінімальна, а бажання – лише необхідні для життя.

У природному праві Стародавньої Індії є ще й джайністські закони. За О.Крижанівським, джайнізм вважає мирське життя неминучим злом, перемогти яке, досягти вічного блаженства можна триєдиним шляхом: беззастережною вірою у Джину (історична особа), знанням його догм та неухильним виконанням установлених ним правил. Ця релігійно-філософська система вважала все суще в природі духотвореним і наполегливо пропагувала ідею ахімси –незаподіяння ушкоджень живим істотам [8, с. 417].

Джейністи, які вважали, що карма виявляла себе лише після смерті, під час переселення душі, пропагували формувати власний світогляд, виходячи з реалій. Наголос робили на обітниці, стримуванні від матеріальних благ, пості, каятті тощо. У цьому вбачалося природне право, природна поведінка людини. Живі істоти, які також розвивалися за природними законами, повинні були також існувати у Всесвіті. Виняток становили ті, які необхідні людині для підтримання життєдіяльності. Тобто припинення життя живим істотам може розцінюватись двояко: може бути порушенням природного права, а може й не бути– все залежить від умислу й потреби людини.

Наріжним каменем ранньобуддійського природно-правового вчення були "чотири благородні істини": 1) життя – це духовне й тілесне страждання; 2) існує причина страждань; 3) можна покласти край стражданню; 4) є шлях, який веде до припинення страждань [8, с. 419]. Оскільки людина живе за законами природи, то страждання як головний закон життя можна зменшити або припинити. Це залежить від вимог людини, від природи, від життя. Очевидно, що підвищені вимоги до матеріального (інколи навіть духовного життя), наполегливі пошуки щастя, призводять до мук і страждань. Правильне життя – це позбавлення будь-яких природних потягів шляхом концентрації зусиль волі, творення добра будь-яким засобом.

Звідси й випливає "восьмимірний шлях", який звільняє від страждань; вибір правильного шляху (належне розуміння "чотирьох істин"); правильна рішучість (воля до перетворення свого життя згідно з усвідомленими "чотирма істинами"); правильна мова (стримання від брехні, наклепів, грубощів); правильна дія (не заподіяння шкоди живому, стримування від злодійства, від недобрих дій); правильний спосіб життя (жити за рахунок чесної праці); справедливі наміри (боротьба зі спокусами і лихими думками); правильне мислення (розуміння плинності й нетривкості явищ світу); правильне зосередження (відмова від чуттєво-тілесного, що прив'язує людину до життя) [3, с. 6].

Сучасна людина вважає, що її життя, бажання, воля належать їй самій, зумовлені її тілом та психікою. Стародавня людина вважала, що сама по собі людина могла лише сприяти чи чинити опір цим силам, і не більше того. Є закони природи і суспільства, які пізнаються науковим шляхом. Проте архаїчна людина мислила інакше: є Божий, чи космічний, закон і йому повинна підкорятися людина, на тому ж ґрунтувалась упевненість у завтрашньому дні [12, с. 37].

Тому однією з найважливіших концепцій буддизму була колачакра – ідея про органічний взаємозв'язок природи й людини. Все, що відбувається у Всесвіті, повторюється у психіці й тілі людини, і, навпаки, пульс людини б'ється в унісон з пульсацією Всесвіту, впливаючи на Всесвіт. Тому людина має пройнятись почуттям відповідальності за долю природи, не повинна бути її стороннім спостерігачем [8, с. 423]. Іншими словами, зміст природного права полягає в єдності людини з природою. Дотримання законів природи не заперечує ефективну життєдіяльність людини, а недотримання порушує цілісність Всесвіту, завдаючи тим самим шкоду власному здоров'ю, спричиняє нещастя та горе. Про це свідчать як доля людини, яку, до речі, формує сама людина та попереднє покоління, головно, близьких людей, так і її успіхи в житті.

Отже, філософська логіка Стародавньої Індії зводиться до сприйняття, яке має різновиди та умовивід, який може бути застосованим "для себе" і "для інших" [15, с. 100-106]. На підставі почуттєвого сприйняття та логічних висновків про староіндійську гносеологію природного права філософія права має невичерпне джерело досліджень, які необхідні для розвитку сучасної науки як з теоретичного, так і з практичного погляду. Адже, наприклад, розглядаючи проблеми психологічних концепцій Аюрведи у тісному зв'язку з усім культурним комплексом Стародавньої Індії, вчені чітко визначають дворівневий характер Аюрведи, тобто існування в ній водночас не тільки філософсько-теоретичного, а й надзвичайної ваги медико-практичного аспекту [1, с. 155].

Відтак зовсім не випадкова та велика увага сьогоднішньої світової цивілізації, з якою вона придивляється до індуїстських законів карми та системи йоги.

Різне розуміння закону карми індійцями дає можливість всесторонньо підійти до пізнання природного права, осягнення таємниць буття, наближатись до самовдосконалення, вибирати правильний спосіб життя. Кармічні парадигми дають зрозуміти, що людина є мікрочастиною Космосу, що людина повністю не належить сама собі, що врятувати від усяких бід шляхом високої духовності і любові можна не тільки себе, а й оточуючих, що високе знижується, а низьке підвищується. У світі немає нічого зайвого, тому людина повинна бути доброчесною, безмежно милосердною до всього живого й неживого, щедрою на добрі думки та вчинки, пам'ятати, що після зустрічі є розлучення, а після народження – смерть як один із постулатів закону необхідності та причинності.

Притому смерть виявляється не смертю, а особливим станом душі за межами буття, цілковите звільнення свого "Я", повне згасання емоційної активності. З переходом у нірвану перестає діяти невблаганний закон карми, індивідуальна душа розчиняється у природі, зливається із вселенською душею, до чого прагне все суще [8, с. 420-421].

Система йоги дає змогу людині звільнитися від страждань шляхом самозаглиблення у природне право, перемоги над своїми почуттями, відходу від тілесного, шляхом чистого осмислення законів природи, належно пов'язуючи їх з власними потребами та життєвими проблемами. Йогічні принципи зумовлюють духовну радість, духовний спокій та свободу щодо чуттєвих насолод. Особливо цінним в ній для філософії права є те, що система йоги допомагає зрозуміти функціонування як вічних, незмінних законів, так і природних, частково змінних законів.

Заслуговує на увагу у сьогоднішньому неспокійному світі і відзначувана дослідниками та особливість індійської суспільної свідомості, що виявляється в толерантності, пристосуванні, халізмі в уявленнях і ставленні до проблем єдності світу, нероздільності матеріального і духовного життя, сакрального та світського світорозуміння [11, с. 9].

Загалом духовно-правовий клімат Стародавньої Індії допомагає нам сьогоднішнім у поясненні багатьох явищ природи, Всесвіту, де людина живе ще, на жаль, не за єдиними з природою законами.

Література

  1. Амоголонова Д.Д. К вопросу об изучении психологических аспектов Аюрведы // Психологические аспекты буддизма. – 2-е изд. – Новосибирск: Наука, 1991.

  2. Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест; М.: 000: Издательство АСТ, 2000.

  3. Багнюк А. Філософія: навчальний посібник для коледжів, технікумів, училищ: У 2 ч. – Рівне, 1997. – Ч. 1.

  4. Бачинин В.А. История философии и социологии права. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002.

  5. Васильев Л.С. История религий Востока (религиозно-культурные традиции и общество). – М., 1983.

  6. История философии: Учебник для высших учебных заведений. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000.

  7. Крашенникова Н.А. История права Востока: Курс лекций. – М.: Изд-во Российского открытого ун-та, 1994.

  8. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник. – К.: Либідь, 2000.

  9. Лукач И. Пути богов: к типологии религий, предшествовавших христианству. / Пер. с венг. – М.: Политиздат, 1984.

  10. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-науч. фонд. – М.: Мысль, 2001.

  11. Полонская Л.Р. Религия в политической культуре Индии // Индия: религия в политике и общественном сознании: Сб. статей. – М.: Наука. – 1991.

  12. Розин В.М. Генезис права. – М.: Изд. дом "NOTA BENE", 2001.

  13. Упанішади / Перек. передм. та коментарі Йога Сутарами. – Львів: Фенікс, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве