WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гідність людини: юридичні аспекти - Реферат

Гідність людини: юридичні аспекти - Реферат

Людська гідність як соціальна цінність передусім ґрунтується на моралі. Моральна регуляція поведінки людини здійснюється через систему моральних норм і оцінок, які орієнтують людину на певні зразки поведінки і в той же час обмежують її певними рамками. Отже, можна зробити висновок, що саме гідність людини породжує певний якісний рівень відносин особи і суспільства, визнання людини вищою його цінністю, що, в свою чергу, потребує визнання певних прав людини.

Відтак погоджуємось з А.А. Власовим, який стверджує, що питання людської гідності – це завжди питання прав людини, їх реальних гарантій. Ставлення до людини як до вищої цінності означає повагу і захист її гідності, повагу і гарантію її особистих прав [5, с. 13]. Ідея невід'ємної, вродженої людської гідності, що випливає з самої суті людства є основною для концепції прав людини.

Вони не можуть гарантувати справедливості чи добробуту, проте захищають від приниження гідності. Завдяки правам людини індивід зберігає свою особистість і неповторність [7, с. 11]. Ще Р. Ірінг пов'язував прагнення обстоювати свої права з моральним почуттям гідності особи: "Той, хто не відчуває, що у випадку безсоромного порушення і ущемлення його права, йдеться не просто про об'єкт цього права, а про його власну гідність, хто в подібній ситуації не відчуває прагнення захистити себе, своє право, той вже є людиною безнадійною..." [8, с. 3].

Поряд з тим права людини – це сукупність головних соціальних можливостей, що природно виникають у певних умовах життя суспільства. Право не породжує ці можливості, а лише фіксує те, що може забезпечити суспільство. Тому права людини, що закріплені законом, стають правами громадянина [15, с. 17].

Можна стверджувати, що конструкція прав людини є своєрідним зв'язком між правом і мораллю. Юридичні гарантії проголошення та забезпечення фундаменттальних принципів взаємовідносин особи і суспільства доповнюють моральні норми, затверджують свободу й автономію суб'єктів моралі. Найважливіші цінності набувають "подвійного закріплення" в соціальних нормах з прав людини, що мають значення як в соціальній, так і в юридичній системі. Механізми нормативно-правового забезпечення прав людини внаслідок їхньої визначальної ролі для людського суспільства підріплюють специфічні моральні механізми (принципи), що свідчить про взаємодоповнюваність прав людини і моралі [10, с. 142].

Отже, у сфері моральної і правової свідомості поняття гідності виступає найперше як емоційне ставлення людини до всієї сукупності юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується закріплення фактичного становища людини в суспільстві і державі [6, с. 163-163]. Ідея гідності виступає тут як стрижневий елемент, вона орієнтує особу на правильний вибір лінії поведінки, на самостійність і вільне визначення своїх вчинків. Почуття правової і етичної гідності є важливими частинами і результатом свідомості особи. Вони означають осмислення і переживання людиною своєї моральної та правової цінності і суспільного значення [19, с. 15].

Тобто поняття гідності пов'язується головно з категорією оцінки. Слід погодитися, що власне оцінний момент у вигляді моральної чи правової оцінки є суттєвим засобом впливу на поведінку людини, на підставі якого "формується еталон вимог, що виставляється до дій людей в конкретній ситуації з конкретного приводу"[14, с. 80]. Ці вимоги стають особистими нормами дій лише у випадку, коли вони забезпечуються передусім внутрішнім переконанням людини в їхній корисності, вигідності, цінності як для неї самої, так і для інших людей [20, с. 125].

Погляд на право крізь призму ціннісного підходу, увага до проблеми ціннісної наповненості права приводить до появи комплексу питань, який може бути окреслений як сфера аксіології права (вчення про цінність). Домінуючою є думка, що цінності – це предмети, явища та їхні властивості, які здатні задовольняти людські потреби, сприяти розвитку її сутності [17, с. 25]. У цьому значенні цінністю є не сам предмет чи явище, цінність – це предмет у його зв'язку з людиною, з погляду позитивного значення предмета для людини [17, с. 9; 13, с. 11]. Власне таке розуміння гідності людини як загальнолюдської, моральної цінності, що характеризує суспільне значення особистості, видається найбільш правильним.

Конституція України закріплює положення, згідно з яким гідність людини є недоторканна. Однак, незважаючи на таке закріплення, не можна припускати, що фактично не має можливості порушення принципу гідності або дії, які можуть призвести до її порушення. Законодавець встановлює межі, які не можна порушити навіть у випадку загальносуспільної користі (ст. 64 Конституції). Таке розуміння непорушності гідності свідчить про заборону "інструментального" тлумачення особи, служить забороні розуміння особи лише як частини цілісності [34, c. 501]. Гідність кожної людини повинна бути так само важлива і цінна. Обмеження прав людини на законодавчому рівні не повинно бути, якщо воно ущемляє її законні інтереси, погіршує правове становище, або якось інакше суперечить законним інтересам і потребам учасників суспільних відносин [22, с. 32]. Тобто влада не може посягати на сферу гідності особи, а законодавче закріплення порушення гідності однієї людини в інтересах інших тим більше визнається неможливим.

Конституція передбачає також можливість судового захисту гідності у випадку її порушення. Проведений аналіз дає можливість дійти висновку, що гідність може бути порушена безпосередньо і опосередковано. Безпосереднє порушення гідності виявляється тоді, коли порушується гідність у розумінні гідності особистої, тобто порушується право на честь і гідність конкретної людини безпосередньо. В другому випадку йдеться про гідність у широкому розумінні – людську гідність, тобто порушення принципу людської гідності шляхом порушення конкретних прав людини, що є похідними (в тому числі і через порушення права на честь та гідність).

На перший погляд видається, що опосередковане порушення гідності може бути тлумачене невиправдано широко. Однак, з іншого боку, на практиці ситуація може виглядати зовсім протилежною, оскільки, обґрунтовуючи свої вимоги, особа повинна посилатися на конкретні статті Конституції, інших нормативно-правових актів, які ці права закріплюють.

Розвиток особи неможливий без визнання людини вищою соціальною цінністю, яка передусім передбачає необхідність охорони і захисту її гідності. Однією з найважливіших ознак демократичної держави є повага гідності людини та її прав. Подряд з цим розвиток людини, яка будує своє життя на засадах вищих моральних цінностей, можливий лише за умов поваги особи, її гідності. Повага гідності особи має характер відносин, що ґрунтуються на нормах права та моралі, на принципах свободи та взаємовідповідальності. Тому охорона і захист особи, її гідності, прав і свобод є першочерговим завданням правової держави – держави реальних прав людини.

Література

  1. Бандзеладзе Г.Д. О понятии человеческого достоинства. – Тбилиси: Мецничреба, 1979.

  2. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству. – М., 1966.

  3. Безлепкин Б.Т. Судебная защита чести и достоинства граждан в правоохранительных отношения. // Известия ВУЗ.Правоведение. – 1990. – №1.

  4. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Юрид. лит-ра, 1963.

  5. Власов А.А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000.

  6. Государствнное право СССР. М.: Юридическая литература, 1967.

  7. Заметки о правах человека и мониторинге прав человека. Хельсинский Фонд по правам человека. – Варшава, 1997.

  8. Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991.

  9. Кант И. Основоположения к метафизике нравов. – М., 1912.

  10. Колотова Н.В. Права человека как сфера взаимодополнения права и морали. // Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психолгические аспекты). – М., 1997.

  11. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть / Под. ред. проф. Скуратова Ю.И., Лебедева В.М. – М.: ИНФРА. М-НОРМА, 1996.

  12. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К.: Генеза, 1998.

  13. Косович В.М. Оціночні поняття. – Автореф. дис. на здобуття наукового ступеню к.ю.н. – Львів, 1996.

  14. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. М.: Юрид. лит-ра, 1973.

  15. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юрид.лит-ра., 1981.

  16. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Наука, 1985.

  17. Неновски Н. Право и ценности. – М.: Прогресс, 1987.

  18. Попков В.Д. Гуманизм советского права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972.

  19. Придворов Н.А. Достоинство личности и социалистическое право. – М.: Юрид. лит-ра, 1977.

  20. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов: ИО "Вища школа" при Львов. ун-те им. Ив. Франка, 1985.

  21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.

  22. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування. – Львів: Астрон, 2001.

  23. Ромовская З.В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды, классификация, содержание, гражданско-правовая защита): Автореф.дис... канд.юрид.наук. – К., 1968.

  24. Советское гражданское право / Под ред. проф. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая шк., 1972. – Т.1.

  25. Сонькина И. Юридические критерии понятия "человеческое достоинство" // Право и жизнь – 2001 – №37.

  26. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К.: Науковий світ, 2001.

  27. Уголовное право России. Особенная часть: Учебник/ Отв. ред. проф. Здравомыcлов В.Б. – М.: Юристъ, 1996.

  28. Церковная А.А. Право на честь и достоинство как личные неимущественные права, обеспечивающие социальное бытие физического лица. / Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Науково-теоретичний журнал. – Луганськ. – 1998. – Випуск 2.

  29. Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровьє под охраной закона. – М., 1990.

  30. Chytrowski W. Obrona ludzkiej godnosti podczas konfliktu zbrojnego i stanow nadzwyczajnych, [w:] Miedzynarodowe prawo humanitarne / red. T.Jasudowicza. – Torun, 1997.

  31. Garlicki L. Polskie prawo konstytucyjne, Zarys wykladu. – Warszawa, 1998.

  32. Krukowski J. Godnosc czlowieka podstawa konstytucyjnego katalogu praw i wolnosci jednostki, [w:] Podstawowe prawa jednostki i ich sadowa ochrona / red. L.Wisniewski/ – Warszawa, 1997.

  33. Robert Jacques The principle of human dignity./ The principle of respect for human dignity. Europeean Commission for Democracy through Law. Concil of Europe Publishing, 1999.

  34. Zieba-Zalucka H. Godnosc czlowieka i jej ohrona wobec dzialan administracji publicznej, [w:] Jednostka wobec dzialan administracji publicznej. – Rzeszow: UMCS, 2001.

Loading...

 
 

Цікаве