WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Диспозитивність у визначенні порядку та способів відшкодування завданої злочином шкоди при звільненні від кримінальної відповідальності - Реферат

Диспозитивність у визначенні порядку та способів відшкодування завданої злочином шкоди при звільненні від кримінальної відповідальності - Реферат

Реферат на тему:

Диспозитивність у визначенні порядку та способів відшкодування завданої злочином шкоди при звільненні від кримінальної відповідальності

Каральний підхід до вирішення проблем злочинності не завжди ефективний. Останнім часом деякі науковці дедалі частіше говорять про "кризу покарання", про необхідність ширшого застосування так званого "відновлюваного правосуддя", суттю якого є не лише примирення правопорушника і жертви, але і компенсація заподіяних злочином негативних наслідків.

Диспозитивність як можливість вільного розпорядження правами, що впливають на хід процесу, яскраво проявляє свою дію в праві сторін визначати, як спричинені збитки будуть відшкодовані, а шкода – усунута. Ці питання частково досліджували в своїх працях Х.Д. Алікперов, В.В. Воронін, Х. Зер, С.А. Касаткіна, С.І. Катькало, А.В. Ленський, В.З. Лукашевич, Л.Н. Лянго, В.Т. Нор, Т.П. Підюкова, О.І. Рогова, О.А. Седаш, А.В. Сумачов, В.В. Ценеєва, Ю.К. Якимович та ін.

Проте деякі проблеми, що існують в зазначеній сфері (зокрема, щодо допустимості домовленостей сторін про відстрочку відшкодування збитків (усунення шкоди), про можливість компенсації упущеної вигоди, про долю цивільно-правових відносин у разі відмови потерпілого від права вимагати виконання винним деліктного зобов'язання, про ймовірні способи відшкодування заподіяних злочином збитків чи усунення спричиненої шкоди тощо) вчені або взагалі не трактуються, або ж їх вирішення є сумнівним.

З огляду на вищезазначене, існує потреба звернути більшу увагу на ці проблеми, які проаналізовано у цій статі.

Однією з умов звільнення винного від кримінальної відповідальності у зв'язку з його примиренням із потерпілим відповідно до ст. 46 КК України є відшкодування завданих ним збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди має відбуватися на засаді диспозитивності. Потерпілий, чиї суб'єктивні права порушені, повинен сам розпоряджатися ними на власний розсуд, в тому числі він може навіть звільнити винного від деліктного зобов'язання. Наявність такого права можна пояснити тим, що заподіяна злочином моральна, фізична чи майнова шкода формує не тільки кримінально-правові, а й цивільно-правові відносини. У них винний є боржником (який зобов'язаний спричинені ним збитки відшкодувати, а шкоду – усунути), потерпілий натомість кредитором, якому належить право вимагати виконання такого обов'язку.

Особа, чиї суб'єктивні права порушені, має право розпоряджатися ними на власний розсуд. Тому потерпілий (кредитор) може повністю чи частково звільнити боржника (особу, яка вчинила злочин) від обов'язків, що покладені на нього.

Дія принципу диспозитивності при застосуванні інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим виявляється і в тому, що сторонам в такому разі надано право самостійно визначати і можливі способи відшкодування збитків чи усунення заподіяної злочином шкоди. Зміст домовленостей сторін з цього приводу може бути найрізноманітнішим, однак він, звичайно, залежить від того, яку ж все-таки шкоду було завдано потерпілому. Моральна шкода може бути усунута кількома способами: по-перше, через вчинення дій, які спрямовані на примирення з потерпілим. Найпростіший приклад – це вибачення винного (в тому числі й публічне), яке прийняв потерпілий. В цьому випадку, як зазначає Головко Л.В., "поняття "усунення шкоди" поглинається поняттям "примирення", тобто, вони зливаються настільки, що юридично їх не можна відрізнити" [5, с. 463]. Моральну шкоду також можна усунути, спростувавши неправдиві відомості про особу (зокрема, і у ЗМІ). Крім того, її можна також компенсувати і в матеріальній (найчастіше у грошовій) формі.

Загладжування фізичної шкоди переважно виражається у відшкодуванні потерпілому матеріальних витрат на лікування, відновлення здоров'я. Проте це не означає, що таке загладжування допускається тільки в майновій формі. Протилежна ситуація можлива, наприклад, у випадку вчинення злочину спеціалістом відповідного профілю в галузі медицини, який має ліцензію на провадження такої діяльності (за наявності домовленості сторін, що таку шкоду усуне саме він).

Усунення майнової шкоди чи відшкодування спричинених збитків можливе через грошову компенсацію втрат; повернення потерпілому замість викраденого, пошкодженого чи знищеного майна аналогічної або рівноцінної (а можливо, і більш цінної) речі; ремонту і відновлення понищеного майна тощо. Допустимими є і нетрадиційні способи усунення шкоди (відшкодування збитків). Так, деякі процесуалісти говорять про можливість надання потерпілому майна (наприклад, квартири, автомобіля) в безоплатне користування на певний строк; про надання безоплатних послуг, які не обов'язково пов'язані з відновленням чи виправленням майна, знищеного чи пошкодженого в результаті злочину [17, с. 80; 5, с. 492; 6, с. 47].

Одним з положень, що розкриває зміст принципу диспозитивності, є правило про те, що під час провадження кримінальної справи учасники мають право вільно, в межах, встановлених кримінально-процесуальним законом, визначати способи захисту своїх прав і свобод, порушених злочином, а також способи реалізації прав, передбачених процесуальним законом [16, с. 39].

Положенням, що також розкриває зміст засади диспозитивноті, є те, що стосується не тільки зацікавлених суб'єктів кримінального процесу, але і посадових осіб державних органів, які його ведуть.

Серед них, зокрема, слід виділити встановлений кримінально-процесуальним законом обов'язок судді, прокурора, слідчого і особи, яка проводить дізнання, роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права. Адже для того, щоб мати свободу вільно розпоряджатися своїми правами, суб'єкти кримінального процесу повинні їх знати. Причому законодавець зобов'язує роз'яснити права, а не оголосити їх [16, с. 45].

Таке роз'яснення, на нашу думку, означає ознайомлення не тільки з правами, але й з наслідками їх можливої реалізації. Адже усвідомлення учасником процесу того, що у випадку здійснення права будуть досягнуті бажані для нього результати, якраз і спонукатиме його до максимального використання наданих законом можливостей; якщо ж майбутні наслідки будуть несприятливими, то, навпаки, це буде стримуючим чинником. Тому, в цьому випадку потрібно пояснити потерпілому, якими будуть цивільно-правові відносини у разі його відмови від відшкодування збитків або усунення шкоди, заподіяної злочином. Зокрема, чи може він уже після закриття кримінальної справи вимагати від боржника (обвинуваченого) виконання його обов'язку, в тому числі шляхом судового захисту своїх прав, але вже в порядку цивільного судочинства?

В юридичній літературі з цього приводу існують два погляди. За одним із них, такої можливості потерпілий не має [19, с. 255; 20, с. 165]. Інший погляд полягає в тому, що у випадку, коли перед закриттям кримінальної справи обвинувачений повністю відшкодує шкоду, то, відповідно, припиняються всі цивільно-правові відносини між учасниками конфлікту. У разі ж відмови кредитора (потерпілого) від свого права, цивільні правовідносини можуть розвиватися і після завершення кримінального судочинства [5, с. 470-471; 17, с. 87, 172].

На перший погляд видається, що оскільки наведені варіанти є взаємовиключними, то правильним і таким, що може бути застосований на практиці, є лише один з них. Проте це не так. Головко Л.В. звертає увагу на те, що в такій ситуації обов'язково треба з'ясувати, що ж відбулося: власне прощення боргу чи проста відмова від здійснення права, оскільки це два різні правові інститути [5, с. 470].

Прощення боргу – це одностороння угода, яка припиняє зобов'язання, тобто позбавляє кредитора права вимагати надалі (в тому числі і в порядку цивільного судочинства) виконання боржником його зобов'язань.

Одно час зумовлена свободою розпорядження цивільними правами відмова від їхнього здійснення (на певному етапі) не припиняє зобов'язання. Тобто відмова від реалізації права вимагати виконання деліктного зобов'язання угодою не є, отже, в цьому випадку не відбувається зміна чи припинення цивільних правовідносин. Тому потерпілий має право просто не наполягати на виконанні зобов'язань боржником, відмовляючись від пред'явлення вимоги про відшкодування збитків або усунення шкоди, але зберігаючи при цьому можливість її заявлення в порядку цивільного судочинства (в межах трирічного строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України), крім випадку, коли позовна давність, встановлена законом, не збільшена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України)) [23].

Такий спосіб вирішення ситуації доцільно використовувати тоді, коли винний під час провадження у кримінальній справі з певних причин не може виконати відповідної умови кримінального закону і, як наслідок, бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України (звісно, за наявності інших умов, передбачених цією статтею), а потерпілий з певних мотивів (наприклад, через жаль до винного чи з метою збереження з ним дружніх стосунків тощо) бажає, щоб винний був негайно звільнений від кримінальної відповідальності, але в той же час прагне й того, щоб заподіяні йому збитки були відшкодовані, а спричинена шкода усунута в майбутньому.

В аналізованій ситуації, враховуючи волевиявлення потерпілого, нема перепон для застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи. Уразі закриття кримінальної справи потрібно обов'язково зазначити цивілістичні підстави того, чому шкода не була реально загладжена [5, с. 471]. При цьому слід послатися на конкретну норму Цивільного кодексу, вказавши, чи йдеться про застосування ст. 12 ЦК України ("Здійснення цивільних прав"), чи ст. 605 ЦК України ("Припинення зобов'язання прощенням боргу"). У першому випадку потерпілий може в подальшому пред'явити позов в порядку цивільного судочинства, а у другому – він таке право втрачає.

Loading...

 
 

Цікаве