WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Діяльність прокурора по доказуванню в стадії дізнання та досудового слідства - Реферат

Діяльність прокурора по доказуванню в стадії дізнання та досудового слідства - Реферат

В юридичних джерелах трапляються думки, що прокурор контролює проведення дізнання та досудового слідства [19, с. 72]. Проте, вважає, що наглядова функція охоплює здійснення контролю за діяльністю відповідних органів.

Беручи участь у доказуванні в стадії дізнання та досудового слідства, прокурор також повинен з'ясувати, чи є у розпорядженні органу дізнання, слідчого та чи встановлені у визначеному законом порядку дані, свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого підозрюваним чи обвинуваченим. Такими даними можуть бути документи, які складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо [20, с. 45]. Однак, прокурорський нагляд за законністю в цій стадії, як слушно зауважив Н.В. Жогін, не має суперечити принципові оцінки доказів за внутрішнім переконанням слідчого, оскільки слідчий – самостійний суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності, який приймає рішення по справі від свого імені і несе за них особисту відповідальність [21, с. 78].

Здійснюючи нагляд за слідством у визначених законом процесуальних формах, прокурор повинен сприяти підняттю авторитету слідчого, виявленню ним ініціативи, підвищенню його професійної майстерності, принциповості та уникати зайвої опіки над ним [21, с. 80]. Крім того, ми погоджуємось із Н.В. Жогіним, який стверджує, що недолік чи прогалина в роботі слідчого повинні бути виявлені прокурором ще тоді, коли вони не зможуть серйозно вплинути на результат розслідування [21, с. 206].

Хоч слідчий і за власною ініціативою повинен звертатись до прокурора, що разу, коли орган дізнання несвоєчасно або неякісно виконує його доручення і вказівки або коли органами дізнання допущені порушення законних прав та інтересів громадян в процесі виконання його завдань. Відповідно, працівники органу дізнання, вважаючи, що отримані ними від слідчого доручення і вказівки не базуються на законі, також мають право звернутися до прокурора з пропозицією про їх скасування чи зміну. Надані прокурору законом повноваження дають йому змогу рішуче покласти край будь-яким порушенням законності незалежно від того, хто є порушником [22, с. 134 135].

Р.Д. Рахунов заперечує необхідність проведення прокурором попереднього розслідування в повному обсязі, оскільки, на його думку, таке повноваження не входить в його наглядову функцію [23, с. 154]. Напевно з точки зору змісту функції нагляду такий погляд можна визнати правильним. Але доцільність надання прокурору можливості особисто вести розслідування також не викликає сумнівів, оскільки в практичній діяльності імовірні ситуації (особливо в деяких районних прокуратурах, де всього один слідчий), коли прокурору доводиться самому розслідувати справу. Є випадки, коли при очевидній складності майбутнього розслідування прокурор також може розпочати проведення. На гострій потребі в кількісному забезпеченні органів прокуратури професійними кадрами наголошується в літературі досить часто [24, с. 9], однак проблема і надалі залишається актуальною.

Проте виконання прокурором розслідування в повному обсязі не повинно стати нормою, оскільки прокурор виконувати функції, обов'язки органів дізнання та досудового слідства.

В проекті Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що прокуратура крім функції нагляду здійснює і кримінальне переслідування [25]. В юридичних джерелах трапляються різні погляди щодо здійснення прокурором кримінального переслідування в стадії дізнання та досудового слідства. Одні доводять, що і досудове слідство, і нагляд прокурора за додержанням вимог закону органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство є за своєю суттю складовими основної функції прокуратури – здійснення кримінального переслідування [26, с. 58-59]. Інші обґрунтовують висновок, що функція кримінального переслідування на досудовому слідстві не сумісна з наглядовою функцією і має тимчасовий характер [27, с. 4], або, що між прокурором і слідчим повинен діяти принцип розподілу функцій переслідування і розслідування [28, с. 54].

До най актуальніших питань опосередкованої участі прокурора в доказуванні можна віднести можливість прокурора ознайомлюватися з матеріалами справи, а також подання ним вказівок органам слідства і дізнання під час розслідування кримінальних справ.

Згідно із ст. 227 КПК України прокурор має право: вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання; давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини. Зазначені повноваження прокурора є важливою гарантією досягнення завдань кримінального судочинства і доказування в стадії дізнання та досудового слідства.

У статті 1141 КПК України закріплено також право начальника слідчого відділу перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про скерування справи, про окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити його, користуючись повноваженнями слідчого. Оскарження цих вказівок прокурором не припиняє їхнього виконання, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 114 КПК України.

Однак, треба зазначити, що повноваження прокурора щодо слідчого значно ширші від повноважень начальника слідчого відділу. Крім того, вказівки прокурора обов'язкові не лише для слідчого, а й для начальник, і оскарження не зупиняє їх виконання [29, с. 113].

Зокрема 79 % опитаних працівників прокуратури стверджують, що прокурор часто дає вказівки слідчому, дізнавачу про збір, перевірку доказів і про прийняття на їх підставі рішень. Решта 21 % вважають такі вказівки прокурора не частим. Однак в процесі вивчення кримінальних справ було виявлено всього 17 вказівок прокурора. Причиною цього слугує та обставина, що вказівки прокурора не завжди даються у письмовій формі, оскільки чомусь вимога давати вказівки в кримінальних справах слідчим у такій формі передбачена лише стосовно начальника слідчого відділу (ч. 3 ст. 1141 КПК України). Вважаємо, що така вимога повинна бути передбачена в КПК України і стосовно вказівок прокурора. Н.В. Жогін, вважає за потрібне, щоб всі письмові вказівки прокурора долучали до кримінальної справи [21, с. 80], з чим ми цілком погоджуємось. На його думку, за таких обставин, з матеріалів справи, з одного боку, буде видно, чи є вказівки прокурора обґрунтованими і доцільними, а з іншого – чи достатньо серйозно поставився слідчий до виконання цих вказівок та чи в повній мірі він їх виконав [21, с. 81].

В науці кримінального процесу панує усталена думка, що вказівки прокурора можуть бути дані: будь-якому слідчому і органу дізнання; з будь-якої справи; в будь-який момент провадження розслідування; стосовно будь-якої процесуальної або слідчої дії [30, с. 179]. Вказівки прокурора можуть носити різний характер. В.М. Савицький пропонує їх класифікувати залежно від того, чи стосуються вони найважливіших моментів розслідування, в яких вирішальну роль відіграє внутрішнє переконання слідчого, чи мають допоміжний, приватний характер [30, с. 181]. Загалом вказівки, які становлять обидві групи, безпосередньо пов'язані з доказуванням.

Потрібно додати, що крім втручання прокурора в процес розслідування за наявності скарг, які надходять від зацікавлених осіб на незаконні дії органів дізнання та досудового слідства в порядку, визначеному статтями 110 та 234 КПК України, важливою умовою для можливого прокурорського втручання в розслідування кримінальної справи, в доказування, здійснюване слідчим, слугує перевірка прокурором постанови про притягнення як обвинуваченого, оскільки притягнення особи в якості обвинуваченого є важливим моментом попереднього розслідування [31, с. 74]. Саме в цьому рішенні органів слідства вперше вирішуються основні питання, які підлягають доказуванню, зазначені в ст. 64 КПК України. Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого можливе за наявності достатніх доказів, які дають підстави для пред'явлення обвинувачення в скоєнні злочину (ст. 131 КПК України). На цей момент повинна бути встановлена лише частина, але досить суттєва, предмету доказування – подія злочину і винність особи у скоєнні злочину [32, с. 56].

Діючим КПК України передбачено, що копія постанови про притягнення як обвинуваченого негайно надсилається прокуророві (ч. 3 ст. 132 КПК України). Це, однак, не виключає можливості її перевірки і при розгляді скарги на незаконне притягнення в якості обвинуваченого або при перевірці всієї кримінальної справи, коли прокурор затверджує обвинувальний висновок.

Перевіряючи законність притягнення в якості обвинуваченого, прокурор, насамперед, обмежується вивченням постанови і переважно лише у разі виникнення у нього сумнівів в законності й обґрунтованості пред'явленого обвинувачення він становить вимогу для перевірки кримінальної справи.

Loading...

 
 

Цікаве