WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Діяльність прокурора по доказуванню в стадії дізнання та досудового слідства - Реферат

Діяльність прокурора по доказуванню в стадії дізнання та досудового слідства - Реферат

Реферат на тему:

Діяльність прокурора по доказуванню в стадії дізнання та досудового слідства

В основу реалізації завдань, які стоять перед стадією дізнання та досудового слідства покладено кримінально-процесуальне доказування. На цій стадії проводиться розгорнуте кримінально-процесуальне доказування, в якому найбільш повно реалізуються всі його елементи, використовуються всі слідчі дії, застосовуються науково-технічні засоби для збирання, закріплення, перевірки і оцінки доказів та їхніх джерел. Крім того, деякі слідчі та інші процесуальні дії по збиранню доказів виконують лише або переважно на цій стадії (обшук, виїмка, контроль і запис переговорів, затримання особи в якості підозрюваного та ін.).

Попереднє розслідування загалом потрібно розглядати як складний інститут кримінально-процесуального права, який об'єднує всі ті юридичні норми, які регламентують процесуальні умови, форми і засоби розкриття злочину, притягнення до кримінальної відповідальності винного у скоєнні злочину і створення необхідних передумов для скерування справи до суду [1, с. 30].

О. Десятков вважає, що в основу роботи оперативних та слідчих органів у цій стадії процесу має бути покладений постулат про те, що діяльність із виявлення, розкриття та розслідування злочинів – єдина й неподільна і цей процес неможливий без участі прокурора як координатора та гаранта законності [2, с. 86]. З такою думкою важко не погодитись, однак, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України, правом участі у доказуванні в стадії дізнання та досудового слідства володіють не лише державні органи й особи, які ведуть процес, але й підозрюваний, обвинувачений, його захисник і законний представник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники [3].

Проте, основне навантаження по встановленню обставин, що мають значення для справи в цілях досягнення істини, звичайно несе слідчий або особа, яка проводить дізнання. На них покладається основний тягар збирання доказів, і в цьому розумінні їх положення відрізняється від положення прокурора і суду, які оперують головно вже наперед зібраними доказами.

Під органом дізнання в юридичній літературі розуміють установу або посадову особу, на яку законом покладений обов'язок (надане право) провадити спрямовану на забезпечення розслідування кримінально-процесуальну та іншу діяльність в зв'язку з наявністю у неї інформації щодо можливості скоєння злочину [4, с. 54]. Досудове слідство визначається як основна форма досудового (попереднього) розслідування, тобто врегульована нормами кримінально-процесуального закону діяльність слідчого, спрямована на перевірку, здобуття, аналіз та оцінку доказів з метою всебічного, повного і об'єктивного визначення події злочину, його розкриття, викриття конкретних винних осіб з тією метою, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинуватий не був покараний [5, с. 76].

Відповідно до статті 103 КПК України, на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Варто зазначити, що перелік органів, які визначені в статті 101 КПК України як органи дізнання, майже збігається із переліком оперативних підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, визначеним статтею 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [6]. При цьому слушно зазначає І. Козьяков, що на прокуратуру покладається виявлення й усунення порушень законів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності [7, с. 65]. Фактично прокуратура – єдиний орган, уповноважений законом вести нагляд за точним виконанням законодавства органами внутрішніх справ, Служби безпеки, митної служби, інших державних контролюючих систем [8, с. 54]. М. Курочка наголошує, що прокурорський нагляд повинен охоплювати значно більший спектр діяльності оперативних підрозділів, ніж регламентований кримінально-процесуальним законодавством України [9, с. 56].

З іншого боку О.В. Горбачов стверджує, що оперативно-розшукова діяльність не є складовою частиною кримінально-процесуального доказування, проте докази, одержані за допомогою оперативно-розшукових заходів, підлягають неупередженій оцінці на рівні з усіма іншими доказами в кримінальній справі [10, с. 64] С.М. Сівочек відстоює погляд згідно з яким матеріали, одержані в результаті проведення оперативно-розшукової діяльності, можуть використовуватись в доказуванні у кримінальних справах лише у випадку, коли відоме джерело та спосіб їх одержання [11, с. 5]. З огляду на вищезазначене та певну невизначеність щодо участі органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність у кримінальному процесі (в діючому КПК України про це нічого не зазначено) й відповідну теоретичну неузгодженість із визначенням поняття органів дізнання, гадаємо в новому КПК України можна передбачити, що органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність в кримінальному процесі виступають органами дізнання, за діяльністю яких прокурор веде нагляд в досудових стадіях кримінального процесу.

До особливостей доказування, яке чинять в стадії дізнання та досудового слідства, можна також віднести те, що, збираючи докази, слідчий і особа, яка проводить дізнання, сприймають їх особисто, а прокурор досліджує переважно лише докази, які вже опрацьовані органами дізнання та досудового слідства. Доказова діяльність цих органів здійснюється під наглядом прокурора, що тим не менше не позбавляє їх самостійності у прийнятті головних рішень.

Можна погодитись із думкою вчених, які вважають, що повноваження прокурора щодо процесу доказування в стадії попереднього розслідування виражаються на сам в тому, що він слідкує за точним дотриманням органами дізнання і слідства всіх вимог закону, що регламентують доказування [12, с. 530]. Це підтверджується і характером повноважень прокурора, наданих йому в цій стадії (ст. 227 КПК України).

Отже, прокурор в даній стадії не обвинувач, а орган, що наглядає за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, який повинен перевірити, чи встановлені обставини, що підлягають доказуванню, а у випадку, якщо це не зроблено, вжити заходів для встановлення їх слідчим і органом дізнання. Інакше виглядає на те, ніби слідчий всього на всього виконавець рішень прокурора, що далеко не так.

Якщо ми заперечуємо керівні обов'язки прокурора в цій стадії, то це означає що ми заперечуємо і керівництво ним здійснюваного тут доказування. В доказуванні, яке проводиться під час дізнання та досудового слідства прокурор лише бере участь, виконуючи функцію нагляду. Як зазначає М. Мичко нагляд здійснюється прокурором в конкретній кримінальній справі з моменту її порушення і до закінчення розслідування [13, с. 54]. І саме як орган нагляду за виконанням закону в розгляненій стадії прокурор має достатньо повноважень, які дають змогу йому брати участь або впливати на процес збирання доказів та їх перевірку. Всі повноваження прокурора, що становлять виконувані ним функції, так чи інакше пов'язані з доказуванням.

Переважно прокурор бере участь у доказуванні опосередковано, порівняно із діяльністю слідчого, який особисто займається збиранням і перевіркою доказів. Однак, це не виключає безпосередньої участі прокурора у доказуванні під час участі у слідчих діях, що проводяться органами дізнання і досудового слідства, особистому здійсненні прокурором окремих слідчих дій або розслідування в повному обсязі. Зокрема деякі науковці вважають, що у разі особистого провадження розслідування по справі в повному обсязі або особистого провадження окремих слідчих дій, прокурор фактично бере на себе всі функції слідчого і діє відповідно до правил, встановлених кримінально-процесуальним законом для слідчого [14, с. 37-38]. Інші вчені переконані, що провадження прокурором окремих слідчих дій по кримінальних справах не потребує прийняття ним справи до свого провадження і не перетворює його в орган попереднього розслідування [15, с. 11]. На їхню думку, участь прокурора в слідчих діях – це елемент безперервності наглядового процесу, засіб своєчасного виявлення і попередження порушень закону, а також захист прав та інтересів учасників процесу та інших громадян [15, с. 10]. Можна цілком погодитись із поглядом, що поєднуючи здійснення нагляду з активною участю в самому розслідуванні, прокурор має реальну можливість для своєчасного попередження порушень закону в діяльності органів дізнання та досудового слідства [15, с. 7].

Коли прокурор бере участь у доказуванні безпосередньо для реалізації законоохоронної функції в кримінальному процесі, керуючись законом, він повинен використовувати, зазначає Ю.А. Грішин, визнані в теорії і вироблені практикою способи і заходи, не пов'язані з керівництвом слідством [16, с. 86]. В.Г. Даєв та М.Н. Маршунов висловлюють застереження, що право прокурора скасовувати постанови слідчих органів, які суперечать закону, не слід вважати ознакою "керівництва" цими органами [17, с. 93]. Г.К. Кожевніков вважає, що якщо співвідносити поняття "процесуальне керівництво прокурором попереднім розслідуванням" і "нагляд прокурора за дотриманням законів під час провадження попереднього розслідування", то процесуальне керівництво попереднім розслідуванням правомірно розглядати як один із засобів реалізації прокурором його функції нагляду за дотриманням законів органами дізнання і досудового слідства [18, с. 17].

Loading...

 
 

Цікаве