WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність стадії виконання вироку - Реферат

Сутність стадії виконання вироку - Реферат

Реферат на тему:

Сутність стадії виконання вироку

Стадія виконання вироку є завершальною стадією кримінального процесу, яка починається від часу набрання чинності вироку. Під час цієї стадії реалізуються рішення суду, сформульовані у вироку щодо винуватості підсудного, призначення винній особі покарання, відшкодування шкоди, завданої злочином тощо.

У тих випадках, коли в процесі виконання вироку змінюється обстановка, особа засудженого, виникає необхідність вирішення низки питань, пов'язаних з подальшим виконанням вироку. Ці питання мають важливе значення і вирішує їх лише суд на стадії виконання вироку та на підставі кримінально-процесуальних норм.

Покарання, яке призначають винній особі має бути співрозмірним із злочинним діянням та особою злочинця, оскільки вирок за своєю природою є явищем політико-правовим.

Розуміння сутності, правової природи процесуальної діяльності суду з виконання вироку дасть змогу зрозуміти та сформулювати предмет стадії виконання вироку та визначити його межі, своєю чергою уможливить чітке розмежування провадження з виконання вироку від інших стадій кримінального процесу та від фактичної діяльності з виконання вироку.

Окрім того, з'ясування сутності зазначеної стадії дасть змогу сформулювати нові та удосконалити існуючі правові норми, які регулюють відносини з приводу виконання вироку.

Мета нашого дослідження полягає у розробленні теоретичних аспектів стадії виконання вироку, а також у постановці та вирішенні таких головних завдань: аналіз наявних наукових, зокрема, монографічних досліджень з цієї проблематики та їх узагальнення; з'ясування сутності, правової природи стадії виконання вирок.

Зазначимо, що в сучасній українській доктрині кримінального процесу приділено недостатню увагу дослідженню стадії виконання вироку. У радянській науці кримінального процесу проблематику сутності стадії виконання вироку розглянено у кількох працях, авторами яких є В.Я. Бібіло, Є.Л. Матвієнко („Уголовное судопроизводство по исполнению приговора"), М.К. Свірідов („Сущность и предмет стадии исполнения приговора"), А.І. Мінєнок („Стадия исполнения приговора (проблемы повышения эффективности)"), И.Д. Перлов („Исполнение приговора").

Виконання вироку як частини кримінального процесу безумовно пов'язане з іншими стадіями. Водночас діяльність з виконання вироку має притаманну тільки їй особливість – вона тісно пов'язана з фактичною діяльністю з виконання покарання. Проте як самостійна частина кримінального процесу, виконання вироку відрізняється як від інших стадій процесу так і від фактичної діяльності з виконання покарання.

У науковій літературі питання сутності аналізованої стадії є дискусійним. Як правило, автори, визначаючи сутність стадії виконання вироку перелічують лише питання, правові явища, які виникають в процесі виконання вироку [2, с. 16].

Як і будь-яка стадія кримінального процесу, стадія виконання вироку вирішує завдання, які постають із загальних завдань кримінального судочинства. Завдання стадії виконання вироку полягають у тому, щоб звернути вирок до виконання і вирішити всі питання, які виникнуть в процесі його виконання. Створення необхідних процесуальних умов для успішної реалізації вироку – таке навантаження стадії виконання вироку [1, с. 10]. Зв'язок цих завдань із загальними завданнями кримінального судочинства полягає в забезпеченні на цій стадії невідворотності відповідальності за вчинений злочин. Стадія виконання вироку на підставі правильного рішення суду завдяки стадіям судового розгляду та провадженням з перевірки рішень, слугує для забезпечення умови його успішної реалізації. Тобто, певною мірою, судовий розгляд та діяльність суду з перевірки рішень нижчестоящих судів створюють базу для стадії виконання вироку. Стадія виконання вироку не може функціонувати, не отримавши певну базу, основу, якою виступають раніше прийняті судові рішення. Як вірно зазначає М.К. Свиридов: „Виконання вироку є своєрідною виконавчою надбудовою над уже існуючим рішенням – це головне, що повинно характеризувати сутність стадії виконання вироку" [4, с. 13].

Отож, сутність стадії виконання вироку пов'язана з реалізацією рішень попередніх стадій і її зміст, очевидно, має виконавче спрямування.

З метою усвідомлення сутності стадії виконання вироку потрібно з'ясувати функціональне призначення аналізованої стадії. Коли суд виносить вирок і вирок набирає законної сили, він підлягає виконанню уповноваженими органами1. Але для того, щоб такий вирок був виконаний, органи, які відають виконанням покарань повинні отримати своєрідний наказ від органу, який постановив вирок про його виконання. Очевидно, що до початку фактичного виконання вироку необхідна певна діяльність із скерування розпорядження про виконання вироку та направлення самого вироку до органів виконання покарань. Таку діяльність називають „звернення вироку до виконання". Дії по зверненню вироку до виконання повинні вчинятись безпосередньо тим судом, який постановив вирок. Очевидно, що звернення вироку до виконання не входить до завдань стадії судового розгляду, а тому виникає потреба у новій стадії, яка суттєво відрізняється від інших стадій кримінально-процесуальній діяльності.

Постановляючи обвинувальний вирок з призначенням покарання, суд вирішує основні питання справи: про наявність складу злочину, про винуватість підсудного у вчиненні злочину та про міру покарання, яку йому призначають. Вирішення перших двох питань є констатацією і юридичною оцінкою того, що відбулося в минулому. Тому, рішення про наявність складу злочину та винуватість, за умови, що воно було правильним під час його ухвалення, не може в майбутньому бути ані уточненим, ані доповненим порівняно з тим, як воно сформульовано у вироку.

По-іншому виглядає рішення щодо міри покарання, яку призначаєть засудженому. Спробуємо змоделювати в загальних рисах дії суду з прийняття рішення про вид та міру покарання підсудному. Вважаємо за доцільне в такому випадку використати запропоновану англійським теоретиком права, позитивістом Х. Хартом концепцію „відкритої структури права" [5, с. 125]. Відповідно до згаданої концепції, законодавець або приймає закон, що діє на суспільні відносини, які вже виникли та виникнуть в подальшому (чого досягти на практиці дуже важко), або законодавчі акти, які щодо існуючих відносин застосовуються однозначно. У випадку, якщо застосування до законодавчих актів діючих норм є спірним, уповноважений орган приймає рішення на роз'яснення цих норм. До причин такої відкритої структури права Х. Харт відносить нездатність людей передбачати майбутнє, а відповідно і ті відносини, які або можна, або не можна врегулювати певною нормою.

Схожа ситуація виникає і в разі обрання покарання судом при постановленні вироку. Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Отож, суд, постановляючи рішення і обираючи міру покарання для підсудного, бере до уваги особу підсудного, враховуючи ступінь його суспільної небезпеки та інші досліджені та оцінені обставини справи. Але зазначимо, що суд це робить лише на момент винесення вироку. Проте, в ході виконання покарання, визначеного вироком, можуть виникнути обставини, які стримують чи прискорюють виправлення засудженого. Під дією таких обставин відбувається зміна ступеня суспільної небезпеки засудженого, і мета покарання, передбаченого вироком, в такому випадку не може бути досягнута.

Loading...

 
 

Цікаве