WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальний процес та криміналістика деякі питання захисту свідків і потерпілих за законодавством України та зарубіжних держав - Реферат

Кримінальний процес та криміналістика деякі питання захисту свідків і потерпілих за законодавством України та зарубіжних держав - Реферат

Протягом останніх 15 років питання захисту свідка та потерпілого розглядаються на Конгресах ООН з питань попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Результатом їхньої роботи є вироблення принципів правосуддя, зокрема, справедливого поводження з жертвами та свідками злочинів; забезпечення учасникам процесу доступу до механізмів правового й адміністративного захисту; забезпечення права на реституцію, компенсацію та соціальну допомогу тощо. Ці принципи та шляхи їхньої реалізації знайшли своє відображення в міжнародних правових актах і в національному законодавстві США та європейських країн.

Як вже зазначалося, у 1998 році в ФРН був розроблений і прийнятий Закон "Про регулювання питань забезпечення захисту свідків, яким загрожує небезпека". Обґрунтовуючи необхідність прийняття цього нормативного акту, німецькі кримінологи відзначили такі риси національної злочинності, як професіоналізм і організованість. Злочинці, які володіють високим кримінальним потенціалом, вчиняють злочини на планомірній основі, дотримуючись високого рівня конспірації. Тому органам досудового слідства стає щораз важче одержувати докази. Масштаби поширення організованої злочинності Німеччини містять реальну загрозу безпеки країни.

Успішна боротьба зі злочинністю загалом, і зокрема з організованою, як правило, можлива лише з допомогою свідоцьких показань.

Водночас зміст такої інформації дає змогу злочинцям виявити тих осіб, які співпрацюють з органами кримінального переслідування для того, щоб на відповідного свідка чинити тиск безпосередньо чи в опосередкованій формі шляхом погроз розправи з його родичами чи близькими. Німецькій практиці відомі як символічні, так і реальні погрози різноманітної тяжкості, наприклад, присилання трупів вбитих тварин, попереджувальна стрілянина, заподіяння майнової шкоди, насильницькі діяння аж до вчинення вбивства. Такі дії можуть проводитися по відношенню до свідка і після винесення вироку судом через помсту за дані показання. Це свідчить про високий ступінь небезпеки для свідків, які заявили про свою готовність давати показання стосовно винних, пов'язаних з організованою злочинністю, а також для членів їхніх сімей.

Незважаючи на відсутність відповідного закону, практика ФРН пішла шляхом надання можливих заходів захисту свідкам. Так, у 1995–1996 рр. на розгляді федеральних органів і органів федеральних земель було 480 справ, у межах яких застосовувались заходи безпеки до свідків. Їх переселяли в інший населений пункт. Такий захід потребував суттєвих витрат. Однак через зростання обсягу та різностороннього характеру злочинності, а також внаслідок її впливу на права третіх осіб німецькі спеціалісти дійшли висновку про те, що наявна нормативна база не охоплює всіх проблем. Це спричинило до розробки проекту комплексного міжгалузевого нормативного акту. В основу законопроекту покладено деякі принципові положення та ключові завдання, спрямовані на вирішення проблеми захисту свідків. До них належать:

створення при федеральних і земельних органах підрозділів із захисту свідків;

забезпечення захисту як безпосередньо для свідка та для його родичів, членів сім'ї та інших близьких йому осіб;

ефективне забезпечення зберігання анкетних даних особи, яка підлягає захисту, від можливого прослідковування зі сторони злочинців;

блокування передачі даних, які зберігаються в інформаційній базі, та стосуються осіб, взятих під захист;

тимчасове надання документів, які посвідчують особу, на основі змінених анкетних даних;

надання іноземцям, які підлягають захисту, громадянства ФРН;

організація можливих контактів тільки через підрозділ із захисту свідків;

забезпечення особам, взятим під захист, можливості реалізації своїх громадянських прав;

захист свідка в процесі судового розгляду;

захист свідка, який перебуває в місцях позбавлення чи обмеження волі;

караність за несанкціоноване розголошення заходів захисту свідка.

Заходи, вжиті щодо захисту свідка, не повинні впливати на зміст його показань. Тому принципово важливо, що у ФРН підрозділ із захисту свідків організаційно незалежний від підрозділу, який займається розслідуванням.

Підрозділу із захисту свідків при забезпеченні відповідних заходів відводиться основна роль. Він покликаний систематично захищати особу від небезпеки та відстоювати її інтереси. Тільки він володіє анкетними даними, які використовуються як прикриття, і місцезнаходження особи; доступ до інформації для третіх осіб можливий тільки через підрозділ із захисту свідків. Тому до рівня надійності співробітників підрозділів із захисту свідків ставляться високі вимоги. Початок процедури реалізації програми із захисту свідка потребує дотримання низки умов:

  1. Відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства вчинене діяння є тяжким. Насамперед йдеться про злочини терористичного характеру та в цілому організовану злочинність. Програма по захисту свідків може бути застосована також і в розслідуванні інших злочинів, якщо вони заподіюють серйозну шкоду громадському порядку.

  2. Встановлення обставин справи чи місця знаходження свідка без показань неможливо чи суттєво ускладнено. Конфіденційна інформація за кримінальною справою, у якій певні особи взяті під захист, повинна бути достатньою для здійснення кримінального процесу. Інформація незначного характеру не є достатньою для реалізації програми захисту свідка. Перед її початком слід перевірити, чи можна досягнути бажаної мети, тобто розслідування обставин справи чи встановлення місцезнаходження підозрюваного і т.д. без показань свідка.

  3. Готовність особи давати показання створює небезпеку для життя, здоров'я або благополуччя свідка чи його близьких. Припущення про ступінь небезпеки, зроблене виключно на основі власного досвіду, не є достатнім. Процедура прийому особи в програму захисту свідка передбачає аналіз погроз і визначає ступінь погрози.

  4. Готовність свідка давати показання повинна бути виражена добровільно; необхідна також згода особи, взятої під захист, на вступ до цієї програми захисту свідка.

Захист свідка може бути зупинений, якщо особа досягнула свого захисту як свідка шляхом обману, погрози та підкупу чи шляхом надання недостовірних чи неповних даних умисно або внаслідок грубої необережності.

Рішення про початок і закінчення захисту свідка приймає керівник органу поліції, якому підпорядковується підрозділ із захисту свідків.

На державні та недержавні установи відповідно до закону покладається обов'язок по дотриманню конфіденційності.

При розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами, особливо в транснаціональній сфері, щораз більшого значення набуває робота зі свідками-іноземцями. Програма захисту свідка поширюється також на подружжя та малолітніх дітей іноземних громадян, а також на членів їхніх сімей. Однак іноземець не може отримати нову ідентифікацію на довгостроковий термін, оскільки це розлядають як втручання німецьких державних органів у суверенні права іншої держави.

Однією з умов надання громадянства є проживання в Німеччині постійно на законних підставах не менше трьох років. Встановлення цього терміну для особи, яка підлягає захисту та яка подала відповідне клопотання про надання громадянства, важливе, щоб забезпечити надійний прогноз його адаптації до умов життя в Німеччині та визначити його відношення до цієї країни. За загальним правилом, надання громадянства виключається у випадку судимості. Однак особи, які підлягають захисту, часто самі є вихідцями з кримінального середовища і нерідко брали участь у вчиненні розслідуваних злочинів. Нині у таких випадках може бути надано громадянство, якщо інші заходи захисту недостатні. Члени сім'ї свідків-іноземців, взятих під захист (подружжя та малолітні діти), а також інші члени сім'ї, які проживають з ними тривалий час, можуть отримати громадянство, навіть у тому випадку, коли вони на законних підставах проживають у ФРН менше трьох років.

Особа, взята під захист, яка не в стані матеріально забезпечити себе та своїх близьких, згідно закону на початковому етапі має право скористатися соціальними фондами. Однак, реалізація програми захисту свідків в жодному разі не повинна зачіпати інтереси третіх осіб.

Слід підтримати думку О.І. Рогового, що в умовах, де не гарантують безпеку у зв'язку з даванням показань, свідку має бути надано право вибрати – давати показання чи ж відмовлятися від їх давання [8, с. 176]. На цьому також наголошено у працях деяких німецьких вчених-правознавців [2, с. 42-43]. М.П. Шешуков (Латвія) вважає, що у випадках, коли можливість забезпечення безпеки особи, яка бере участь у судочинстві, поставлена під сумнів, цій особі має надаватися право відмовитися від давання показань [8, с. 103].

У справі про масові безпорядки, які відбулися у червні 1995 року в Автономній Республіці Крим, слідчі органи змінили кільком свідкам анкетні дані, передбачаючи, що в умовах невеликого міста дані про осіб, котрі викривають винних у злочинних діях, стануть відомі зацікавленим особам і це може призвести до залякування свідків-очевидців, погрози їм фізичною розправою тощо з метою схилити їх до відмови від уже даних показань.

Loading...

 
 

Цікаве