WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості застосування непрямих методів для встановлення злочинного приховування оподатковуваного доходу у США - Реферат

Особливості застосування непрямих методів для встановлення злочинного приховування оподатковуваного доходу у США - Реферат

Реферат на тему:

Особливості застосування непрямих методів для встановлення злочинного приховування оподатковуваного доходу у США

Фахівці виокремлюють декілька способів визначення сум податкових зобов'язань. Найбільш поширеним з них як в Україні, так і в зарубіжних країнах, є так званий прямий спосіб, відповідно до якого встановлюються фактичні показники конкретного платника податків, підтверджені документальним чином. Дані, наведені у документах бухгалтерського і податкового обліку, перевіряються на предмет правильності розрахунків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Водночас зауважимо, що не зажди існує об'єктивна можливість встановити точну суму податкового зобов'язання із використанням прямого способу. Маються на увазі, зокрема, такі поширені на практиці випадки: суб'єкти господарської діяльності (у першу чергу – приватні підприємці) використовують не обліковану готівку при здісненні ділових операцій; документи, які відображають фінансово-господарську діяльність, знищені або приховані платником податків, або викликають сумнів щодо їх достовірності; реальні обсяги товарообігу платника значною мірою перевищують задокументовані. За таких обставин обґрунтованим виглядає прагнення нашої держави протидіяти ухиленню від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів шляхом запровадження у фіскальну практику нових заходів адміністративного та процесуального характеру, спрямованих на виявлення справжньої "картини" діяльності суб'єктів господарської діяльності. Проблема застосування непрямих методів для встановлення податкових зобов'язань є досить актуальною в Україні, особливо коли йдеться про вплив таких методів на кримінальне переслідування за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

На сьогоднішній день використання названих методів регламентується Законом України від 21 грудня 2000 р. із змінами № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у п.п. 4.3.7 п. 4.3 ст. 4 якого зазначається, що обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом. Крім того, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 вказує на можливість застосування таких методів у кримінальних справах, порушених за ст. 202 і ст. 203 КК, для підтвердження певних фактичних даних. Водночас п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", який містить подібне роз'яснення, про непрямі методи взагалі не згадує. Така непослідовність вищої судової інстанції виглядає щонайменше незрозумілою.

У зв'язку із викладеним своєчасним вважаємо дослідження правового досвіду США з цього питання, адже відомо, що історія ефективного застосування непрямих методів у США саме у сфері кримінального судочинства нараховує не один десяток років. Тривала практика дозволила максимально вдосконалити такі способи доведення прихованого від оподаткування доходу. Непрямі методи використовуються перш за все щодо тих галузей господарства, які пов'язані з обігом значних сум готівкових коштів, де облік і контроль значною мірою ускладнені. Не викликає сумнівів, що цей підхід певною мірою спрямований і на боротьбу з "тіньовою" економікою.

У вітчизняній юридичній літературі фактично відсутні роботи, що стосуються саме порівняльно-правового аспекту тематики дослідження. Разом з тим, окремі аспекти застосування непрямих методів при розслідуванні й розгляді кримінальних справ, пов'язаних із ухиленням від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в Україні досліджувались, зокрема, П. Андрушком, П. Берзіним, О. Дудоровим, В. Лисенком. Так, О. Дудоров акцентує увагу на недосконалості положень чинного податкового законодавства в частині регламентації застосування непрямих методів. Науковець негативно і водночас цілком виправдано, на наш погляд, ставиться до можливості кримінального переслідування за ухилення від сплати податків на підставі встановлення приблизних сум податкових зобов'язань, встановлених за допомогою непрямих методів. Для вирішення проблеми О. Дудоров пропонує взагалі виключити з п.п. 4.3.7 п. 4.3 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і з ч. 9 ст. 16048 проекту Податкового кодексу України слова "до остаточного вирішення справи судом (господарським судом)" [1].

Метою пропонованої статті є вивчення американського підходу до застосування непрямих методів при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ про податкові злочини, з'ясування переваг і вад цього підходу, а також порівняння досвіду, накопиченого у США, із положеннями вітчизняного законодавства про використання непрямих методів для встановлення податкових зобов'язань платників.

Використовуючи непрямі методи встановлення податкової недоїмки, уряд США як сторона обвинувачення у кримінальній справі про податковий злочин намагається довести присяжним, що внаслідок збільшення матеріальних активів, банківських внесків або готівкових витрат сукупний річний дохід, фактично отриманий платникм податків, значно перевищує задекларований ним дохід. Вважається, що це є підтвердженням несплати федеральних податків з отриманої у такий спосіб різниці. Непрямі методи зазвичай застосовуються у тих випадках, коли обвинувачений здійснює розрахунки переважно готівкою або не підтверджує документально свої фінансові трансакції, що унеможливлює відтворення картини його фінансового становища за допомогою прямих доказів, у першу чергу документів бухгалтерського обліку і податкової звітності. При цьому чіткого нормативного закріплення підстав для застосування непрямих методів не існує – судова практика (а точніше судові прецеденти) виступає орієнтиром у даному питанні. Для порівняння: у п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ прямо передбачиені три підстави застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань: 1) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, фізичної особи або у зв'язку з ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством; 2) якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів; 3) якщо декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у встановленому порядку. Подібні підстави визначення сум страхових внесків органами Пенсійного фонду України за непрямими методами закріплені у п. 3 ст. 20 Закону України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Перевага вітчизняного підходу (принаймні на перший погляд) вбачається у створенні передумов для обмеження пов'язаної із застосуванням непрямих методів діяльності державних органів за своїм розсудом.

Для доведення факту несплати федеральних податків із сукупного річного доходу у разі відсутності прямих доказів у США використовуються чотири різновиди непрямих методів: 1) метод встановлення джерел доходу; 2) метод оцінки приросту активів; 3) метод аналізу витрат; 4) метод оцінки банківських внесків.

Метод встановлення джерел доходу є непрямим методом, спрямованим на визначення суми прибутку від певної діяльності, який не був задекларований і з якого відповідно не були сплачені федеральні податки. Відмінність цього методу від інших полягає насамперед у тому, що він дозволяє відстежити та проаналізувати окремі фінансові показники платника податків без встановлення при цьому всієї фінансової картини його стану. Також, на відміну від методу встановлення витрат і методу аналізу банківських внесків, метод встановлення джерел доходу базується переважно на використанні фінансових і бухгалтерських документів, податкових декларацій платника.

Процесуальні переваги аналізованого методу полягають у відносній простоті застосування й демонстрації і, як наслідок, у легкості сприйняття його присяжними для прийняття рішення про винуватість платника. За його допомогою доводяться такі обставини: 1) обвинувачений отримав дохід, який є значно більшим порівняно із задекларованим; 2) задекларовані податкові пільги або неоподатковувані витрати навмисно завищені або ж фактично не існують. З цією метою використовуються і документи (наприклад, бухгалтерські книги, чеки, документи, видані фінансовими установами), і свідчення компетентних осіб (співробітників або найманих працівників, осіб, які були контрагентами обвинуваченого у фінансових трансакціях, тощо).

Loading...

 
 

Цікаве