WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Про поняття Протизаконне насильство, Тяжка образа та Систематичне знущання в складах злочинів, передбачених в ст.116 та ст.123 КК України - Реферат

Про поняття Протизаконне насильство, Тяжка образа та Систематичне знущання в складах злочинів, передбачених в ст.116 та ст.123 КК України - Реферат

Треба також погодитися з А.Н. Мурзіновим, який вважає, що при вирішенні питання про тяжкість образи треба брати до уваги, перш за все, не стільки об'єктивні її властивості, скільки ступінь її впливу на людину, здатність викликати у неї сильне душевне хвилювання. Ступінь же цього впливу залежить скоріше від суб'єктивних властивостей конкретної особи, ніж від об'єктивних властивостей образи. Честь та гідність – поняття дуже індивідуальні, нерозривно пов'язані із особливостями носіїв цих властивостей. Одні і ті ж слова та дії можуть неоднаково сприйматися різними людьми. В одному випадку вони здатні глибоко вразити людину, а в іншому розглядаються як нормальна форма спілкування. Незайвим буде нагадати, що коли була передбачена кримінальна відповідальність за образу (ст. 126 КК 1960 р.), то ця категорія справ була віднесена до справ приватного обвинувачення – коли при вирішенні питання про злочинність діяння вирішальне значення мала думка потерпілого. Така процедура, на думку А.Н. Мурзінова, дозволяла найбільш чітко виміряти суспільну небезпеку діяння, враховуючи різні нюанси, які доступні для сприйняття лише потерпілого, оскільки для точного визначення понять честі та гідності величезне значення має відношення людини до себе, тобто її самооцінка [19, с. 44]. Враховуючи те, що встановити об'єктивний критерій визначення тяжкості образи неможливо, адже встановлення такого критерію буде заперечувати і нівелювати в окремих випадках індивідуальні особливості сприйняття образи конкретною особою, окремі науковці пропонують замінити термін "тяжка образа" на "образа" [7, с. 4].

В ст. 116 КК України вказується на нову обставину, яка може обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, – систематичне знущання. Перш ніж проаналізувати зміст цього поняття, необхідно відзначити, що неможливо пояснити, чому законодавець вважає, що стан сильного душевного хвилювання як обставина, що перетворює основний склад умисного вбивства в привілейований склад злочину, може бути обумовлений систематичним знущанням і чому відсутня вказівка на систематичне знущання в ст. 123 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання. Зміст цієї обставини так само як і зміст двох попередньо розглянутих неоднозначно тлумачиться науковцями. Пленум Верховного Суду України з цього приводу взагалі не дає жодних роз'яснень, що певною мірою ускладнює практику.

Вчені по-різному підходять до розуміння систематичного знущання. Окремі науковці роблять акцент на кількості діянь. Так, А.В. Байлов вважає, що під поняттям "систематичне знущання" мається на увазі вчинення певних дій (понад тричі), що багаторазово супроводжуються умисним заподіянням потерпілому психічних або моральних страждань з приниженням людської гідності незалежно від форми їх здійснення [7, с. 11]. Такої ж думки дотримується і Л.А. Остапенко [20, с. 9]. Інші, зокрема О.М. Попов, вважають, що знущання може бути тривалим чи одноактним чи навіть одномоментним проявом поведінки. Головним є те, що такі діяння завжди поєднані з умисним спричиненням потерпілому психічних, моральних страждань, з приниженням його людської гідності. Знущання, на його думку, – це умисне спричинення психічних, моральних страждань незалежно від форми їх заподіяння та тривалості [4, с. 34].

Використання законодавцем розглянутих обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання в зазначених складах злочинів, як видається, є вкрай невдалим. Окремі з них є оціночними поняттями, зміст яких навряд чи може бути чітко визначений; інші, як було показано вище, також викликають труднощі при з'ясуванні їхнього змісту. З урахуванням викладеного видається правильною позиція тих науковців, які пропонують відмовитися від казуального переліку цих обставин і ввести замість цього переліку родові поняття, які би охоплювали усі можливі прояви протиправної чи аморальної поведінки. Термінами, що позначають ці поняття, можуть бути – "протиправна поведінка" та "аморальна поведінка" [3, с. 187; 14, с. 137]. Зазначена пропозиція є правильною ще і з тих причин, що вона враховує, що виникнення стану сильного душевного хвилювання повністю залежить він суб'єктивного сприйняття винним поведінки потерпілого. І навряд чи можливо казуально описати всі випадки протиправної чи аморальної поведінки, які можуть обумовити виникнення такого стану. Їхній зовнішній опис законодавцем в даному випадку не має вирішального значення. З цього приводу треба відзначити, що в п. 7 ст. 66 КК України законодавець не дає казуального переліку обставин, які можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання як обставини, що пом'якшує покарання, зазначаючи, що такий стан можуть обумовити будь-які неправомірні чи аморальні дії потерпілого. Такий підхід законодавця до визначення причин виникнення такого стану треба визнати правильним з тим застереженням, що стан сильного душевного хвилювання може обумовити не тільки активна, але й пасивна поведінка – бездіяльність. З урахуванням викладеного можна запропонувати в ст. 116 та ст. 123 КК України замість переліку обставин, які можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, передбачити вказівку на те, що такий стан може обумовити будь-яка "протиправна чи аморальна поведінка потерпілого".

Література

  1. ЗагородниковН.И. Преступления против здоровья. – М.: Госюриздат, 1969. – 278 с.

  2. ШараповР.Д. Физическое насилие в уголовном праве. – СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. – 298 с.

  3. БородинС.В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 1999. – 356 с.

  4. ПоповА.Н. Преступление, совершенное в состоянии аффекта (ст.ст. 107, 113 УК РФ). – СПб., 2001. – 132 с.

  5. СидоровБ.В. Аффект. Его уголовноправовое и криминологическое значение. (Социально-психологическое и правовое исследование). – Казань: Изд-во Казан. у-та, 1978. – 159 с.

  6. СташисВ.В. Ответственность за умышленное убийство, совершенное в состоянии сильного душевного волнения // Проблемы социалистической законности. Вып. І, Харьков: 1976. – С. 89-96.

  7. БайловА.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров'я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання.- Автреф. дисерт... к. ю. н. – Х., 2004. – 20 с.

  8. Уголовное право России. Учебник для вузов. В 2-х томах. Т. 2. Особенная часть. Под ред д.ю.н., профессора А.Н. Игнатова и д.ю.н., профессора Ю.А. Красикова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М., 1998. – 808 с.

  9. БорисовВ.И.,КуцВ.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ "Консум", 1995. – 104 с.

  10. СердюкЛ.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование. Под ред. Заслуженного деятеля науки РФ, д.ю.н., проф. Щербы С.П. – М.: ООО Изд-во "Юрлитинформ", 2002. – 384с.

  11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.

  12. ПетинИ.А. Механизм преступного насилия. – СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. – 343 с.

  13. Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. Под общей ред. Председателя Верховного Суда Украинской ССР В.И. Зайчука. – К.: Изд-во полит. лит Украины, 1969. – 588 с.

  14. ПоповА.Н. Преступления против личности при смягчающих обстоятельствах. – СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. – 465 с.

  15. КозаченкоИ., КурченкоВ. Квалификация преступлений, совершаемых в состоянии сильного душевного волнения // Советская юстиция. – 1991. – № 11. – С. 19-21.

  16. Шавгулидзе Т.Г. Аффект и уголовная ответственность. – Тбилиси: Изд-во "Мецниереба", 1973. – 216 с.

  17. РогачевскийЛ.А. Эмоции и преступления. – Л.: Знание, 1984. – 32 с.

  18. СитковскаяО.Д. Аффект: криминально-психологическое исследование. – М.: ООО Изд-во "Юрлитинформ", 2001. – 240 с.

  19. МурзиновА.Н. Уголовно-правовое значение аффекта // Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступностью. – М., 1989. – С. 37-49.

  20. ОстапенкоЛ.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України). – Автреф. дисерт... к.ю.н. – К., 2003. – 18 с.

Loading...

 
 

Цікаве