WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

По-п'яте, твердження Є.В. Благова, спрямоване на обґрунтування позиції, згідно з якою норми про кваліфікований та особливо кваліфікований склад злочину можуть мати співвідношення загальної і спеціальної, яке полягає в тому, що ознаки особливо кваліфікуючі, охоплюють кваліфікуючі ознаки, які стосуються однієї обставини [1, с. 166-167], можна спростувати прикладом співвідношення кваліфікуючої та особливо кваліфікуючої ознак зґвалтування, які стосуються віку потерпілої особи, відповідно неповнолітньої та малолітньої. В цьому випадку особливо кваліфікуюча ознака не охоплює кваліфікуючу, бо є вужчою за обсягом.

Третя позиція представлена О.К. Маріним. Він ґрунтовно доводить доцільність виділення поряд із конкуренцією загальної і спеціальної норм, „частини" і „цілого", й такого виду конкуренції, як конкуренція спеціальних норм, і не ототожнює цей вид конкуренції і з суміжністю складів злочинів. Цей вчений називає і розкриває родові і видові ознаки цього кримінально-правового явища. Разом з тим, припускає думку про можливість виникнення конкуренції між нормами, що містять суміжні склади злочинів [15, с. 69-70], що робить його позицію суперечливою.

Питання про те, як відрізняється цей вид конкуренції від конкуренції загальної та спеціальної норм та конкуренції кримінально-правових норм, як частини і цілого, досить повно висвітлений у кримінально-правовій літературі [15, с. 141-149]. Зараз же потрібно встановити, чи існують критерії, за якими склади злочинів, передбачені конкуруючими як спеціальні нормами, відрізняються від суміжних складів злочинів.

Для того, щоб довести нетотожність складів злочинів, передбачених конкуруючими спеціальними нормами і суміжних складів злочинів потрібно: по-перше, встановити наявність ознак, які поєднують конкуренцію спеціальних кримінально-правових норм з іншими видами конкуренції в кримінальному праві; по-друге, підтвердити наявність критеріїв, за якими склади злочинів, передбачені конкуруючими, як спеціальні, нормами, відрізняються від суміжних складів злочинів.

Стосовно першого із поставлених завдань, то за основу можна взяти дослідження О.К. Маріна, який довів, що цьому виду конкуренції властиві всі родові ознаки такої нетипової ситуації правозастосування, якою є конкуренція кримінально-правових норм [15, с. 148]. А саме:

1) одне й те ж суспільно небезпечне діяння підпадає під ознаки кількох (стосовно цього виду конкуренції, як мінімум, трьох: двох спеціальних та однієї загальної) кримінально-правових норм;

2) конкуруючі норми одночасно претендують на застосування у певному конкретному випадку. Сказане означає, що кожна із конкуруючих норм має потенційну можливість бути застосованою у вирішенні конкретного випадку, тобто є формально та фактично чинними. Розкриваючи зміст цієї ознаки, О.К. Марін зазначає, що правові норми, які перебувають у конкуренції, діють паралельно, функціонують одночасно і не виключають одна одну [15, c. 49].

3) між конкуруючими нормами існує функціональний зв'язок [15, c. 52]. Функціональний зв'язок, на думку О.К. Маріна, виявляється, з одного боку, у тому, що коли на момент остаточної кваліфікації буде відмінена одна з конкуруючих норм, застосована може бути інша, а з другого – в ситуації, коли при оцінці вчиненого діяння застосована одна з конкуруючих норм, застосування іншої – неприпустиме. Цей вчений услід за Куріновим Б.А. відкидає можливість кваліфікації вчиненого за сукупністю норм, які, у даному випадку, знаходяться у відношенні конкуренції [15, c. 49].

На наявність між конкуруючими нормами глибокого взаємозв'язку у свій час вказував Б.А. Курінов. Він писав, що якби одна із конкуруючих норм до моменту застосування була відмінена, то кожен конкретний випадок міг би бути кваліфікований за іншою з конкуруючих норм [10, с. 176]. Думаю, що таке твердження є неточним. Воно справджується лише в односторонньому порядку. Тобто тією нормою, яка може бути застосована замість відміненої норми, є лише загальна норма замість спеціальної, норма-„частина" замість норми-„ціле", і аж ніяк не навпаки. Стосовно конкуренції спеціальних норм цей зв'язок дещо інший. У разі відміни однієї із спеціальних норм її може замінити у кваліфікації інша спеціальна норма.

Всі ці властивості характерні для норм, що передбачають склади злочинів з відмінними, але сумісними, а тому нейтральними ознаками, які Л.В. Іногамова-Хегай вважає різновидом суміжних складів злочинів. Загальновідомо, що одне й те ж видове явище не може одночасно відноситись до різних за своєю природою родових явищ.

Наявність тотожних істотних ознак, характерних для конкуренції спеціальних кримінально-правових норм і явища конкуренції кримінально-правових норм, як родового для всіх видів конкуренції, означає, що й склади злочинів, передбачені конкуруючими спеціальними нормами, мають ознаки, які об'єднують їх із складами злочинів, передбаченими нормами, що перебувають між собою у конкуренції інших видів.

Тепер потрібно розглянути відмінність складів злочинів, передбачених конкуруючими спеціальними нормами від суміжних складів злочинів за тими критеріями, за якими визначались відмінності суміжних складів злочинів від складів, передбачених конкуруючими нормами інших видів. А саме:

за характером співвідношення норм, якими передбачені ці склади злочинів;

за характером співвідношення спільних ознак цих складів злочинів;

за характером співвідношення ознак, зміст яких не збігається у складах злочинів, про які йде мова.

Конструкції складів злочинів, які Л.В. Іногамова-Хегай відносить до суміжних з відмінними несумісними, а тому не співпадаючими ознаками, мають більше істотних відмінностей із складами злочинів, які, на думку цієї вченої, також є суміжними, але із відмінними сумісними ознаками, ніж подібностей.

Певна подібність полягає у характері співвідношення норм. На відміну від норм, що конкурують як загальна та спеціальна, а також як частина і ціле, норми, конкуруючі між собою як спеціальні не підпорядковуються одна одній, ні за змістом, ні за об'ємом [15, c. 148-149]. Разом з тим, на відміну від норм, що передбачають суміжні склади злочинів, які є автономними одна щодо одної, конкуруючі норми не позбавлені певного підпорядкування. Вони підпорядковуються за змістом спільній для них загальній нормі.

В результаті аналізу Особливої частини КК можна виявити особливу категорію складів злочинів, які є суміжними один з одним, й водночас, норми про які є спеціальними нормами відносно до загальної норми, передбаченої у п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Так, норма про умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України) співвідноситься із нормами про посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК), судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів (ст. 379 КК), захисника чи представника особи або їх близьких родичів (ст. 400 КК), представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист (ст. 443 КК), як загальна і спеціальні. Передбачаючи суміжні склади злочинів, ці норми характеризуються таким самим співвідношенням між собою, як спеціальні норми. Вони також підпорядковуються за змістом спільній для них загальній нормі. Цей приклад означає, що такий критерій розрізнення суміжних складів злочинів від складів, передбачених конкуруючими спеціальними нормами, як характер співвідношення норм, що містять ці склади злочинів, не має універсального характеру.

Характер співвідношення спільних ознак у складів злочинів, передбачених конкуруючими спеціальними нормами подібний до співвідношення цих ознак у складів, передбачених загальною та спеціальною нормами. Спільна для обох складів злочинів сукупність ознак, утворює окремий склад злочину – основний склад, передбачений загальною нормою. Наприклад, всі кваліфіковані склади крадіжки (ст. 185 КК України), передбачені нормами, що, за певних обставин, можуть конкурувати між собою як спеціальні норми. Об'єднуючим для них є основний склад злочину. Загальновідомо, що кожен із кваліфікованих складів містить усі ознаки основного. Спільні ознаки суміжних складів злочинів можуть не утворювати окремого складу злочину. Спільними ознаками таких суміжних складів злочинів як крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК України) і грабіж (ч. 1 ст. 186 КК України) є предмет – чуже майно, суспільно небезпечне діяння – викрадення, суспільно небезпечні наслідки – шкода, заподіяна власнику майна у значному розмірі, форма та вид вини – прямий умисел, мотив – корисливий. Названі ознаки в сукупності не утворюють самостійного складу злочину. Адже однією з обов'язкових ознак кожної з форм розкрадання є певний спосіб вчинення злочину. Суміжні склади злочинів, на відміну від передбачених конкуруючими спеціальними нормами, для співвідношення яких властивою є наявність сукупності спільних ознак, які водночас є ознаками, що утворюють основний склад злочину, можуть мати й кілька, й одну спільну ознаку. Але навіть, якщо суміжні склади злочинів мають кілька спільних ознак, останні не утворюють такої конструкції, як самостійний склад злочину.

Loading...

 
 

Цікаве