WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

Суть їхньої позиції відображена у такому положенні: „ У тих випадках, коли ряд ознак кількох передбачених кримінальним законом суспільно-небезпечних діянь збігаються, а склади відрізняються тільки якимось одним елементом, потрібно говорити не про конкуренцію статей, а про розмежування складів і правильну кваліфікацію вчиненого" [11, с. 531].

Проте, автори, які констатують наявність відмінності між явищами суміжності і конкуренції, суть цієї відмінності або не розглядають взагалі, або розглядають фрагментарно. У кримінально-правовій літературі не названі, й тим більше, не систематизовані критерії, за якими можна відрізнити суміжні склади злочинів від складів, передбачених конкуруючими нормами. Незважаючи на єдність в основному, багато висновків цих авторів викликають заперечення.

Порівняння між собою спільних ознак складів злочинів, а також тих ознак, зміст яких не збігається, у складах злочинів, що порівнюються, дозволяє дійти висновку, що співвідношення складів злочинів, які мають спільні ознаки може мати такі варіанти: склади злочинів є суміжними; склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції як загальна і спеціальна; склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції як частина і ціле; склади злочинів, передбачені нормами, що конкурують між собою як спеціальні. Встановити, як співвідносяться склади злочинів, що підлягають розмежуванню, можна за такими критеріями:

за характером співвідношення норм, якими передбачені ці склади злочинів;

за характером співвідношення спільних ознак цих складів злочинів;

за характером співвідношення ознак, зміст яких не співпадає у складах злочинів, про які йде мова.

Так, як відомо, співвідношення конкуруючих норм характеризується їх підпорядкуванням одна одній: загальна спеціальній підпорядковується за об'ємом [7, с. 38; 9, с. 213], частина цілій підпорядковується за змістом [7, с. 39; 9, с. 225].

Розкриваючи зміст співвідношення норм, що конкурують як частина і ціле, Л.В. Іногамова-Хегай писала, що за такого відношення (підпорядкування за змістом) одна норма характеризується певними, властивими тільки їй у такій сукупності, істотними ознаками (частина), а інша включає ці ознаки і має ще ознаку (ознаки), відсутню в першій нормі (ціле). У цьому виді конкуренції зміст однієї норми (частина) повністю охоплюється змістом іншої (ціле), і при цьому перша не є узагальненою нормою для другої [7, с. 39, 40].

У норм, що передбачають суміжні склади злочинів, немає підпорядкування ні за змістом, ні за обсягом, вони автономні.

Відмінність співвідношення спільних ознак у складах злочинів, що передбачені нормами, які перебувають у конкуренції частини і цілого, та у суміжних складах злочинів полягає в тому, що сукупність ознак, які є спільними для складів злочинів, що передбачені конкуруючими, як частина і ціле, нормами, становить частину ознак „цілого" складу злочину і водночас утворюють самостійний склад злочину.

Для співвідношення спільних ознак складів злочинів, передбачених нормами, що конкурують як загальна і спеціальна, характерним є те, що всі ознаки складу злочину, названі в загальній нормі, містяться й у спеціальній нормі. З цього приводу у кримінально-правовій літературі спостерігається єдність поглядів. Ще Б.А. Курінов писав, що в спеціальній нормі повинні бути всі риси (ознаки) загальної норми [10, с. 177]. Характеризуючи співвідношення загальної і спеціальної норм Л.В. Іногамова-Хегай також зазначала, що спеціальна норма має всі істотні ознаки загальної норми і конкретизує одну або кілька з них [7, с. 38]. О.К. Марін уточнював, що „ознаки складу злочину, передбачені в загальній нормі, повинні бути відображені у нормі спеціальній..." [15, с. 174].

Тобто і в цій ситуації спільна для обох складів злочинів сукупність ознак утворює окремий склад злочину. В даному випадку, передбачений загальною нормою. Так, "Зловживання владою або службовим становищем" (ст. 364 КК) може перебувати у співвідношенні загальної і спеціальної норм із нормою "Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем" (ст. 423 КК). Спільними у цьому випадку є всі ознаки складу злочину, передбаченого загальною нормою.

Таке співвідношення не характерне для спільних ознак суміжних складів злочинів. В цьому випадку одна чи кілька спільних, для пари складів злочинів, ознак повністю або частково збігаються за змістом, але кожна така сукупність спільних ознак не утворює і не може утворити самостійного складу злочину. Класичним прикладом суміжних складів злочинів є умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) і вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК). Ці склади злочинів мають усі спільні ознаки, крім однієї – форми вини. Якщо розглядати відокремлено сукупність спільних ознак цих складів злочинів, то стає очевидним, що така сукупність не може утворити окремого складу злочину. Адже відсутній обов'язковий елемент – вина у відповідній формі.

Говорячи про відмінність „конкуруючих норм від суміжних" Л.В. Іногамова-Хегай пише, що конкуруюча норма про злочин (спеціальна чи ціле) завжди містить всі ознаки, які є в іншій нормі (спеціальній чи частині), і ознаку, що відсутня в ній, а інша норма не містить в собі ознаки, що відсутня у першій нормі. „Суміжні норми", вказує цей вчений, характеризуються тим, що вони за однією або декількома ознаками відрізняються при збіганні інших [7, с. 171]. Уточнюючи В.Н. Кудрявцева та Л.В. Іногамову-Хегай, потрібно вказати, що кожен із суміжних складів злочинів не просто містить ознаку, яка відсутня в іншому, але він і не може містити цю іншу ознаку, через несумісність їх змісту.

Особливість співвідношення ознак, зміст яких не однаковий, у складах злочинів, передбачених нормами, що конкурують, як ціле та частина, полягає у тому, що складений склад злочину має додаткові ознаки, яких не має склад злочину, що співвідноситься з ним як частина. Але останній не має ознак, відповідних цим додатковим ознакам складеного складу злочину. Наприклад, склад хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК) і склади умисного легкого тілесного ушкодження (ч. 1 і 2 ст. 125 КК), передбачені нормами, що можуть конкурувати, як ціле і частина. Їхніми спільними ознаками є ознаки, що формують той чи інший склад умисного легкого тілесного ушкодження. Склад хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК), на відміну від складу умисного легкого тілесного ушкодження (ч. 1 або 2 ст. 125 КК) характеризується іншим суспільно небезпечним діянням, яким є грубе порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, та мотивом, яким є явна неповага до суспільства.

За характером співвідношення ознак, зміст яких не збігається, також можна відрізнити суміжні склади і склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції загальної і спеціальної норм. Склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції такого виду, мають спільні ознаки, але не можуть мати розмежувальних ознак. Ознаки, за якими розрізняються норми, що перебувають у співвідношенні загальної і спеціальної норм, можна назвати специфічними. Вони деталізують, конкретизують [15, с. 175], розвивають зміст ознак загальної норми, але не виключають можливість наявності цих ознак у конкретно вчиненому діянні, не протиставляються їм. Деталізувати певні ознаки загальної норми у спеціальній можна, за словами О.К. Маріна, шляхом „вміщення у норму, крім основних (обов'язкових) ознак елементів складу злочину, так званих факультативних ознак, які тільки для спеціальної норми стають обов'язковими. Це можуть бути ознаки спеціального суб'єкта (ст. 117 КК ...), потерпілого (ст. 443 КК ...), конкретизація об'єктивної сторони шляхом зазначення способу вчинення злочину, знарядь вчинення злочину і т. д." [15, с. 175].

Розмежувальні ознаки суміжних складів злочинів завжди мають пару у іншому із суміжних складів злочинів і за змістом є несумісними одна з одною. Наприклад, такі суміжні склади злочинів як крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК) і грабіж (ч. 1 ст. 186 КК) відрізняються за способом вчинення злочину. Одне й те ж викрадення чужого майна не може бути вчинене таємно і водночас відкрито. А у такій парі суміжних складів злочинів, як самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) і дезертирство (ст. 408 КК), розмежувальною ознакою є названа у ч. 1 ст. 408 КК мета – ухилитися від військової служби. Якщо ж самовільне залишення військової частини або місця служби вчинене без вказаної мети, то вчинене може бути кваліфіковане за відповідною частиною ст. 407 КК. Специфічні ж ознаки складу злочину, передбаченого спеціальною нормою, на відміну від розмежувальних ознак суміжних складів злочинів, не мають відповідної ознаки у загальній нормі, яка б їх виключала.

Loading...

 
 

Цікаве