WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами - Реферат

Реферат на тему:

Кримінальне право та кримінологія співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами

У кримінально-правовій літературі констатується, що КК містить багато груп складів злочинів, які мають тотожні за змістом ознаки [9, с. 126]1. Ця обставина обумовлює необхідність розмежовувати їх у ході кримінально-правової кваліфікації. Для того, щоб знати, які правила при цьому застосовувати, потрібно визначити, яке співвідношення між собою мають склади злочинів, у яких виявлені спільні ознаки. Таке співвідношення може виразитися у тому, що:

1) склади злочинів є суміжними;

2) склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції;

3) склади злочинів утворюють сукупність.

Існує істотна різниця між правилами кваліфікації за конкуренції кримінально-правових норм і правилами розмежування суміжних складів злочинів, а також у моменті виникнення конкуренції кримінально-правових норм і суміжності складів злочинів. Також можна виявити випадки так званої постійної сукупності, коли вчинення одного злочину неминуче супроводжується (поєднується) вчиненням іншого злочину, що потребує відповідної кваліфікації.

Тому теоретично важливою і практично значимою є проблема встановлення співвідношення явища суміжності з іншими подібними кримінально-правовими явищами, зокрема таким як конкуренція кримінально-правових норм. Проблема полягає в тому, що ці явища мають багато подібностей. Перш за все, в тому, що і суміжні склади злочинів і ті, які передбачені конкуруючими нормами, мають ознаки, що збігаються за змістом. По-друге, що в кожному конкретному випадку має бути застосована одна з норм, що передбачають ці склади злочинів. По-третє, що проблема вибору норми постає щодо кваліфікації одного діяння.

Співвідношення ж таких кримінально-правових явищ, як суміжність і сукупність складів злочинів потребує окремого дослідження.

Аналіз кримінально-правової літератури приводить до висновку, що більшість авторів, які досліджують різні аспекти проблеми застосування кримінального закону, як загальні, так і щодо окремих злочинів, на проблему співвідношення суміжних складів злочинів та складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами взагалі не звертають уваги, не аналізують доцільність або безпідставність ведення мови про таке співвідношення [10, с. 176-179]. Часто автори взагалі не піднімають проблему розмежування досліджуваних ними складів злочинів [4, 13, 24, 25]. Пишучи про розмежування конкретних складів злочинів, автори, в переважній більшості випадків, не встановлюють характеру співвідношення складів злочинів, про розмежування яких ведуть мову. Тому розмежування виглядає позбавленим будь-яких закономірностей.

У кримінально-правовій літературі більше звертається увага на відмінності конкуренції кримінально-правових норм і сукупності [10, с. 176; 11, с. 528], ніж на відмінності конкуренції кримінально-правових норм і явища суміжності складів злочинів. Б.А. Курінов, Т.А. Костарєва, розглядаючи проблему конкуренції кримінально-правових норм наголошували на тому, як важливо, ні в якому разі, не плутати конкуренцію норм із сукупністю злочинів, особливо ідеальною [10, с. 176; 21, с. 342]. Водночас, навіть не піднімали питання про можливість якоїсь відмінності між суміжними складами злочинів та тими, що передбачені конкуруючими нормами.

В роботах, присвячених проблемам кримінально-правової кваліфікації, у яких, в тій чи іншій мірі, зачіпаються питання розмежування складів злочинів можна прослідкувати два підходи. Перший полягає в тому, що автори, досліджуючи проблему розмежування складів злочинів, часто не звертають увагу, що вона не однозначна, ототожнюють суміжні склади із складами, передбаченими конкуруючими нормами. Ці автори не заперечують наявність відмінності між розглядуваними явищами, не обстоюють позицію щодо їх тотожності. Вони, не помічаючи проблеми, просто не роблять різниці між суміжними складами злочинів і складами, передбаченими конкуруючими нормами. Такий підхід спостерігається у роботах Т.А. Костарєвої [21, c. 332, 342], В.І. Малихіна [12, c. 31], Є.В. Фесенка [22, c. 114] і майже всіх авторів, які свою увагу зосереджували на розмежуванні тільки конкретних складів злочинів [5, с. 13; 8, с. 5, 11; 16, с. 140-193; 19, c. 12].

Так, В.І. Малихін не виділяє окремо розмежування за наявності конкуренції норм і розмежування суміжних складів злочинів. Однак з тих прикладів, які наводить цей автор, видно, що він дотримується однакових підходів до першого і другого виду розмежування. Зокрема, коли говорить про розмежування за об'єктом злочину, як приклад наводить співвідношення необережного вбивства і порушення правил безпеки і експлуатації транспортних засобів – складів злочинів, які за КК РРФСР 1960 р. були передбачені нормами, що перебували у конкуренції загальної і спеціальної. У параграфі, присвяченому розмежуванню за об'єктивною стороною злочину, місце час, обстановку вчинення злочину називає ознаками, що дозволяють "відмежувати кваліфіковані склади від основних" [12, с. 31]. Як відомо, норма про основний та норма про кваліфікований склад злочину у більшості випадків співвідносяться як загальна і спеціальна, у деяких випадках – як частина і ціле.

Т.А. Костарєва визначала суміжні склади злочинів як склади, які мають всі загальні, крім однієї, ознаки, тобто ті, які відрізняються лише за однією ознакою. Ґрунтуючись на такому розумінні суміжних складів злочинів, до цієї категорії вона відносить як основний склад будь-якого злочину й відповідні кваліфіковані, особливо кваліфіковані та привілейовані склади, та, як видно з наведених прикладів, інші склади злочинів, передбачені конкуруючими нормами, а також інші склади злочинів, що мають всі спільні, крім однієї, ознаки. У кримінальному законі кількість суміжних складів дуже значна, – пише вона. Всі кваліфіковані, особливо кваліфіковані і привілейовані склади злочинів відрізняються від основного складу однією ознакою ..., тобто, по суті, є суміжними, – вважає ця авторка [21, с. 332]. Далі у роботі зустрічається твердження, що одним із самих поширених випадків конкуренції загальної і спеціальної норм є конкуренція основного і кваліфікованого (чи привілейованого) складів одного виду злочину [21, с. 342].

Є.В. Фесенко також не розрізняє види розмежування складів злочинів. Він критикує В.Н. Кудрявцева за його розуміння поняття суміжних складів злочинів, як таких, "які мають інші, крім вини та суб'єкта загальні ознаки". Мотивуючи свою позицію, він вказує, що "хуліганство і деякі злочини проти особи не мають жодної (за винятком ознак суб'єкта) загальної ознаки. Однак, проблема їх розмежування – одна з найскладніших" [22, с. 114]. Але основний склад хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК України) і склади деяких злочинів проти життя та здоров'я особи, зокрема про умисні легкі тілесні ушкодження обох видів (ч. 1 і 2 ст. 125 КК України), передбачені нормами, що співвідносяться як "ціле" і "частина". Таким чином цей вчений ототожнює суміжні склади злочинів і склади злочинів, передбачені нормами, що перебувають у конкуренції.

Інший підхідполягає у визнанні відмінності між суміжними складами злочинів і складами, передбаченими конкуруючими нормами. А також того, що правила подолання конкуренції кримінально-правових норм відрізняються від правил розмежування суміжних складів злочинів. Ця думка виражена у роботах П.П. Андрушка [17, c. 346], Є.В. Благова [2, с. 16], Л.В. Іногамової-Хегай [7, c. 172-178], В.Н. Кудрявцева [9, c. 215], О.К. Маріна [15, c. 69-70], С.Ф. Сауляк [18, с. 7, 14, 20], А.Н. Трайніна [20, c. 188], К.С. Хахуліної [23, с. 90-91].

На відмінність суміжних складів злочинів від родових і спеціальних (напевно, маються на увазі склади злочинів, передбачені загальними і спеціальними нормами – Л.Б.) звертав увагу ще А.Н. Трайнін, вказуючи, що на відміну від складів родових і спеціальних, суміжні склади – це, по-суті, різні склади, але близькі внаслідок близькості окремих елементів2 цих складів. Такими він вважав диверсію і шкідництво, бандитизм і груповий розбій, халатність і безгосподарність. Цей вчений наголошував, що недостатньо чітке розрізнення суміжних складів злочинів та складів, передбачених конкуруючими нормами, нерідко виступає джерелом судових помилок [20, с. 188].

Позиція В.Н.Кудрявцева з цього питання не є чіткою. В.Н. Кудрявцев у главі, яка присвячена "розмежуванню злочинів", своєї роботи "Общая теория квалификации преступлений" також спеціально не виокремлює проблему розмежування суміжних складів злочинів і проблему розмежування складів злочинів, передбачених нормами, що перебувають у конкуренції. Запропоновані ним "програми розмежування" однакові як для суміжних складів, так і для передбачених конкуруючими нормами. Але у главі, присвяченій конкуренції норм, він розглядає проблему: чим відрізняється співвідношення "конкуруючих складів" від співвідношення суміжних складів злочинів [9, с. 215]. Він вказує, що суміжні склади злочинів відрізняються між собою за однією чи кількома ознаками. Це означає, що один із суміжних складів злочинів має ознаку, яка відсутня в іншому, але при цьому інший склад наділений ознакою, що відсутня в першому. Як приклад наводить таку пару ознак, як таємне викрадення при крадіжці і відкрите викрадення як ознаку грабежу. Стосовно конкуруючих норм, далі пише цей автор, тільки одна з них має ознаки, що відсутні в іншій. Він звертає увагу на можливість перевести "конкуруючі норми в суміжні склади", якщо внести зміни, доповнивши одну з них негативними ознаками, яких не вистачало. Так, зловживання службовими повноваженнями (ст. 285) можна поповнити такими ознаками, як: "без підлогу документів", "за винятком випадків отримання хабара", тобто вказівками на відсутність ознак усіх спеціальних норм [9, с. 215].

Loading...

 
 

Цікаве