WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Добросусідство як інститут земельного права України - Реферат

Добросусідство як інститут земельного права України - Реферат

Добросусідство(у земельних відносинах) можна визначити як правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок. Їхній зміст полягає в обов'язку власників та користувачів обирати такі способи використання своїх земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких не будуть порушуватися морально-етичні норми, властиві добросусідським стосункам, і при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдаватиметься найменше незручностей [7, с. 261]. Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України такими незручностями є затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення. Ця норма має бути витлумачена більш ширше, доступніше оскільки наведений вище перелік не є вичерпним.

При цьому таке використання своєї земельної ділянки не повинно унеможливлювати власникам та користувачам сусідньої земельної ділянки використання її у своїх цілях відповідно до цільового призначення. Для цього ч. 2 ст. 103 ЗК України визначає межі допустимого негативного впливу на сусідню земельну ділянку через визначення поняття неприпустимого впливу.

Правила добросусідства стосуються, зокрема, таких питань як:

обов'язок власників землі та землекористувачів уникати шкідливого впливу на сусідню ділянку;

визначення та відновлення спільних меж; спільне використання межових споруд;

використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок.

Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок мають право вимагати припинення діяльності, що ведеться на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, повітря, земельні ділянки тощо. Тобто йдеться про екологічно небезпечну діяльність. Для визначення її такою достатньо факту наявності екологічного ризику, тобто ймовірності заподіяння екологічної шкоди. Видається правильним, що ця стаття підлягає поширеному тлумаченню і діяльність може бути визнана екологічно небезпечною не лише тоді, коли є ймовірність виникнення шкоди, але і тоді, коли вона заподіюється [8, с. 324]. Такий шкідливий вплив може супроводжувати не лише протиправну, а й правомірну діяльність.

Стаття 105 ЗК України передбачає ситуації фізичного впливу на сусідню земельну ділянку, зумовленого розростанням гілок і коренів дерев, кущів з однієї ділянки на іншу. Якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, то її власникам та землекористувачам надається право відрізати корені дерев та кущів, їхні гілки без будь-якого узгодження чи повідомлення власника чи користувача сусідньої земельної ділянки. Проте робити це можна лише на своїй земельній ділянці. Тому цілком правильним є рішення Апеляційного суду Львівської обл. по справі про відшкодування моральної шкоди за знищення плодових дерев. Місцевим судом Жидачівського району Львівської обл. гр. П. було відмовлено у задоволенні позову до гр. З. Колегія суддів Апеляційного суду встановила, що відповідач гр. З. 26.10.2002 р. без згоди позивача знищив на його земельній ділянці два плодових дерева слив, а 24.11.2002 р. ще дві яблуні, які, за словами відповідача, затінювали городину на його земельній ділянці. Такі дії рішенням Апеляційного суду були визнані неправомірними відповідно до ст. 105 ЗК України, оскільки відповідач не мав права вирубувати дерева на земельній ділянці відповідача.

При цьому зазначимо, що пошкодження коренів дерев, чагарників, гілок не вважається екологічним правопорушенням, оскільки ст. 105 ЗК України відносить ці дії до правомірних, і за їхнє вчинення особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності. Такі дії громадян є нічим іншим, як реалізація передбаченого ст. 19 Цивільного кодексу України права на самозахист своїх прав, що трактується як застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Передумовою існування добросусідських відносин між володільцями суміжних земельних ділянок і запобігання можливим конфліктам між ними є чітке визначення меж ділянок [9, с. 119]. Це досягається за допомогою законодавчо встановленого обов'язку власника сусідньої земельної ділянки сприяти своєму сусідові у встановленні чітких меж, а також відновленню межових знаків, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ч. 1 ст. 106 ЗК України). Закономірним є те, що обов'язки щодо визначення спільних меж покладених лише на власників земельних ділянок. Зазначене вище сприяння може проявлятися по-різному: як у матеріальному вигляді (наприклад допомога у відновленні межових знаків), так і у вигляді інформаційного сприяння встановленню місця попереднього розташування межових знаків [8, с. 327]. Витрати на встановлення цих меж власники відповідно до ч. 3 ст. 106 ЗК несуть у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. ЗК України не встановлює форму такої угоди, тому можна зробити висновок, що така угода може бути як усною, так і письмовою. Проте з метою уникнення ускладнень в процесі доказування такі угоди звичайно краще укладати в письмовій формі. Ст. 107 ЗК України регламентується порядок відновлення спільних меж.

ЗК України наділяє власників сусідніх земельних ділянок правом спільного використання межових споруд, о крім випадків, коли зовнішні ознаки вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. В останньому випадку сусід не власник має право їх використовувати лише за згодою власника і у визначеному ним порядку. У будь-якому випадку таке використання має відповідати природі межового знака, не призводити до його руйнування чи пошкодження. Відповідно до ст. 108 ЗК земельні ділянки можуть бути відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою (межові споруди). Ліквідація межової споруди, що спільно використовується, чи її заміна на іншу в односторонньому порядку без взаємного волевиявлення сторін заборонена принаймні до ти, поки один із власників зацікавлений в існуванні такої споруди. Поряд із тим, ЗК України встановлює обов'язок сусідів у таких випадках утримувати межові споруди в належному стані, витрати на це вони несуть у рівних частках, якщо є співвласниками такої споруди або відповідний розмір встановлено угодою між ними.

ЗК встановлює також спеціальні правила використання дерев, які стоять на межі сусідніх земельних ділянок та їхніх плодів власниками таких ділянок (ст. 109 ЗК). По-перше, вони мають право використовувати їх у рівних частинах. По-друге, кожен із сусідів-власників має право вимагати ліквідації дерев, що ростуть на спільній межі, якщо інше не передбачено угодою сторін чи не визначено законодавством. При цьому витрати між сусідами розподіляються в рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Всі витрати покладаються на одного з сусідів, який вимагає ліквідації у тому випадку, якщо інший сусід відмовляється від свого права на дерева. По-третє, цією ж статтею визначена заборона ліквідації дерев (кущів), якщо вони слугують межовими знаками і не можуть бути замінені іншими межовими знаками (ч. 3 ст. 109). При цьому це не єдина заборона на ліквідацію таких дерев. Зокрема, вони не можуть бути ліквідовані, якщо підлягають особливій охороні з певних підстав (Закон України "Про природно-заповідний фонд" тощо).

Закріплення інституту добросусідства у земельному законодавстві України свідчить про дедалі більше зближення права та моралі, відображення у правових нормах моральних засад суспільства.

Література

  1. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – С. 112, 118.

  2. ОрачЄ.М., ТищикБ.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

  3. Римское частное право: Учеб / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М.: Юриспруденція, 1999.

  4. ЧерниловскийЗ.М. Римское частное право. – М.: Новый юрист, 1997.

  5. Дождев Д.В. Римское частное право: Учеб для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999.

  6. ПейчевК. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання // Право України. – 2002. – № 8.

  7. Земельний кодекс України. Коментар / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги – Х.: Одіссей, 2002.

  8. Земельний Кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. B.I. Семчика. – К.: ІнЮре, 2003.

  9. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаша – К.: Істина, 2003.

Loading...

 
 

Цікаве