WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості правового статусу соціальних страхових фондів - Реферат

Особливості правового статусу соціальних страхових фондів - Реферат

З цього приводу О.П. Кашковський зазначає, якщо, вибираючи один із видів діяльності, організація позбавляється права займається іншими (всіма чи декількома) видами діяльності, то такий вид діяльності є для цієї організації винятковими, тобто його провадження несумісне з іншими видами діяльності. В такому випадку відбувається обмеження правоздатності такої організації [8, c. 38].

У науці цивільного права правоздатність традиційно поділяють на загальну та спеціальну. Наявність загальної правоздатності дає змогу особі мати будь-які цивільні права та обов'язки. Такою правоздатністю наділені фізичні особи. Спеціальна правоздатність означає можливість мати такі права та обов'язки, які відповідають встановленим цілям її діяльності [9, c. 132]. Такою правоздатністю наділялися юридичні особи відповідно до ст. 26 ЦК УРСР 1963 року [10].

Натомість Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, тобто юридичні особи за Цивільним кодексом України володіють загальною правоздатністю.

На відміну від традиційного підходу до класифікації правоздатності, О.П. Кашковський виділяє такі види правоздатності юридичних осіб: необмежену, загальну, спеціальну та виключну [8, c. 36-38]. Визначення необмеженої правоздатності, сформульоване російським вченим, збігається з положенням ЦК України. Загальна правоздатність передбачає, що юридичні особи можуть мати цивільні права і нести цивільні обов'язки, необхідні для виконання будь-яких видів діяльності, не заборонених законом. Правоздатність юридичних осіб є спеціальною в тих випадках, коли вона обмежується певними цілями, для досягнення яких ці особи створені. Юридичні особи наділені виключною правоздатністю у випадку, якщо вони обирають виключний вид діяльності, через що їх позбавляють права займатися іншими видами діяльності.

Наведена класифікація ґрунтується на положеннях цивільного законодавства Російської Федерації. ЦК РФ закріплює загальне правило, відповідно до якого юридичні особи в Росії володіють спеціальною правоздатністю. Комерційні організації, за винятком унітарних підприємств та інших видів організацій, передбачених законом, наділяються загальною правоздатністю. ЦК України, за загальним правилом, наділяє всіх юридичних осіб, без будь-яких винятків, необмеженою (відповідно до класифікації О.П. Кашковського) правоздатністю. Однак це не означає, що розглянена класифікація не може бути корисною для дослідження правоздатності юридичних осіб за законодавством України.

Наділення юридичних осіб загальною правоздатністю не унеможливлює її обмеження. ЦК України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Однак у деяких випадках такі обмеження встановлюються також і законодавством. До таких випадків відносять положення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо заборони соціальним страховим фондам провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої законом про відповідний вид соціального страхування та статутом фонду. Така заборона означає, що законодавство закріплює для цих фондів виключний вид діяльності. На цій підставі можна зробити висновок, що соціальні страхові фонди наділені виключною правоздатністю.

Однак, на нашу думку, правильніше визначати правоздатність соціальних страхових фондів як спеціальну, оскільки заборона займатися будь-якою іншою діяльністю, крім передбаченої законом і статутом фонду, пов'язана, насамперед, з їх цільовим характером. Це означає, що види діяльності, які дозволено здійснювати фонду, визначаються відповідно до цілей його існування. Оскільки можливість провадити певну діяльність пов'язана із цілями діяльності фондів, то соціальні страхові фонди наділені спеціальною правоздатністю, тобто вони можуть мати права і обов'язки, які відповідають цілям їхньої діяльності.

Правоздатність соціальних страхових фондів виникає від дня реєстрації статуту фонду у спеціально уповноваженому органі виконавчої влади. Підставою для такого висновку є положення відповідних законів про те, що страхові фонди набувають статусу юридичної особи від дня реєстрації їхнього статуту.

Ще однією особливістю соціальних страхових фондів є їх самоврядність. Проявом самоврядності, на нашу думку, є управління фондами на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців. Інакше кажучи, самоврядність означає, що самі суб'єкти системи страхування – застраховані особи, роботодавці як страхувальники та держава як один із роботодавців і гарант реалізації застрахованими особами їхніх прав – управляють цією системою через своїх представників, котрі входять до складу правління – вищого органу управління фондом. Правління соціального страхового фонду затверджує його статут, бюджет та документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду. У цьому також проявляється самоврядність цих суб'єктів права соціального забезпечення.

Отже, сукупність проаналізованих ознак визначає особливості правового статусу соціальних страхових фондів порівняно з іншими юридичними особами. Соціальні страхові фонди – це юридичні особи, які мають ознаки як юридичних осіб приватного, так і публічного права. Особливостями правового статусу соціальних страхових фондів як юридичних осіб є цільовий характер їхньої діяльності, некомерційність, самоврядність та позабюджетність.

Література

  1. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – С. 121.

  2. С.М. Синчук, В.Я. Бурак. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб / За ред. С.М. Синчук. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. – 306 c.

  3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.

  4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49. – С. 376.

  5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46. – ст. 403.

  6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – ст. 71.

  7. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. № 1057 ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47. – ст. 372.

  8. О.П.Кашковский. Правоспособность организаций в сфере выбора видов деятельности // Юрист. – 2001. – № 10.

  9. Гражданское право. Учеб. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Т. 1. – М.: "Проспект", 2001. – С. 132.

  10. Кодекси України. У 3 кн. 2-е вид. / Відп. ред. В.Ф. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве