WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна спрямованість трудового права України - Реферат

Соціальна спрямованість трудового права України - Реферат

Соціальне право не можна звужувати до галузі права, навіть якщо у деяких європейських країнах така галузь існує. І якщо у міжнародному праві про нього пишуть як про своєрідну галузь права, хочеться тим не менше зазначити, що на цьому рівні соціальне право є декларацією принципів та гарантій забезпечення здійснення соціально-економічних прав людини. Воно передається як своєрідна модель, „конституція" для держав. На національному рівні для виконання цих декларацій соціальне право розгалужується, ускладнюється і за обсягом та наповненням ніяк не може дорівнювати міжнародному соціальному праву. В українській системі права соціальну спрямованість мають, як вже зазначалося, такі галузі, як трудове право, право соціального забезпечення, освітянське, медичне, житлове, екологічне право та деякі інші. Ці самостійні галузі права виникли об'єктивно, разом з історично-доведеною потребою повно та детально врегулювати суспільні відносини, що становлять їх предмет. І зараз знову звужувати їхній обсяг до рамок підгалузей та інститутів видається поверненням у минуле. Тому метою соціального права є об'єднання зазначених галузей права у певну правову спільність на рівні з приватним та публічним правом, як ще одна правова сфера в системі права України. Такої ж думки, як вже зазначалося, дотримується Ю.А. Тіхоміров [4, c. 26]. Підтримує його і П.Д. Пилипенко, який пише, що соціальне право це не окрема галузь у системі права, а своєрідна правова спільність, яка об'єднує в собі низку самостійних галузей права для яких визначальним чинником є забезпечення соціального захисту громадян, що внаслідок об'єктивних обставин потребують допомоги держави, як основного соціального гаранта [14, c. 99].

Центральною галуззю соціального права треба вважати трудове право. На переконання Н.Б. Болотіної, про особливу роль трудового права свідчить і динаміка розвитку міжнародного соціального права. Право соціального захисту на міжнародному рівні спочатку виникло як міжнародне робітниче право, яке згодом отримало назву "міжнародного трудового права" [12, c. 25].

Україна, визнавши себе соціальною державою, закріпила в Основному Законі – Конституції України перелік соціальних прав людини і громадянина: право громадян на працю, належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43), на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48), право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49) тощо.

Розвиток і деталізацію ці права і гарантії отримують у трудовому праві, яке є стрижнем соціального права, його витоком і, звичайно ж, його складовою. З'явившись наприкінці XIX ст. з потреби згладити гострі соціальні конфлікти між роботодавцями, які з метою отримання прибутку намагалися надмірно експлуатувати своїх працівників, встановлюючи при цьому низькі зарплати, та найманими працівниками, трудове право і сьогодні не втратило свого соціального значення. Як пише І.Я. Кисельов, у наш час суспільство ще не зовсім здатне допустити суттєвого розширення дії принципу свободи договору в трудових відносинах. Цьому перешкоджають і відсутність історичного досвіду, і відсутність доброякісного ринку праці, який ще належить „цивілізувати", і традиції в суспільній свідомості, яка пропонує активний патронат держави в соціальній сфері суспільства, тому на період становлення ринкового господарювання в нашій країні трудове право має містити в собі значний блок норм імперативного характеру, які так чи інакше обмежують свободу ринкових відносин в галузі праці [15, c. 238].

У цьому контексті варто погодитися з пропозицією Г.І. Чанишевої, яка вважає, що серед галузевих функцій трудового права потрібно виділити передусім соціальну функцію, яка традиційно пов'язується з охороною здоров'я та безпеки на виробництві. При цьому соціальна функція, стверджує дослідниця, не замикається лише на цьому, а пов'язується з необхідністю більш повного визнання, дотримання та захисту прав людини у сфері праці. Йдеться про закріплення і забезпечення не лише індивідуальних, а й колективних трудових прав відповідно до міжнародних трудових стандартів (актами ООН, МОП, Ради Європи, Європейського союзу). Трудове право поряд із забезпеченням охорони праці має виконувати не менш важливу місію – бути гарантом здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено людину – учасника процесу праці. Ці права і свободи разом з політичними, громадянськими та іншими визнані світовим товариством основою цивілізованості будь-якої держави [16, c. 143].

Разом із встановленням та забезпеченням здійснення прав і гарантій працівників варто не забувати про проблему співвідношення соціальної та виробничої функцій. Виходячи з пріоритету прав і інтересів працівника над інтересами виробництва, не можна не враховувати інтереси роботодавця. Як зазначає П.Д. Пилипенко, трудове право, незважаючи на його соціальну природу, не може не захищати інтересів іншої сторони у трудових відносинах. Інакше воно або ж вступить у колізію з іншим законодавством, насамперед з законодавством про власність і про підприємництво, або ті ж самі власники-роботодавці змушені будуть ігнорувати трудове законодавство і шукати інших правових шляхів для використання робочої сили, поза тими, що передбачені цим законодавством [17, c. 68-78]. О. Панасюк звертає увагу на обставини, що тенденція захисту працівників має й зворотний бік. Великі зобов'язання держави щодо підтримки працівника є нереальним, не виконуваним та відповідно істотним негативним чинником усіх сфер суспільного життя. Він пише про недостатність розгляду соціальності у захисному контексті, оскільки на другий план відходить риса солідарності у трудових відносинах. Захист необхідно розглядати із погляду на інтереси всіх учасників трудових відносин: „самозахист" працівника, захист інтересів роботодавця, захист інтересів держави (як інтересу суспільства) [17, с. 120].

Отже, трудове право є соціальним за своєю суттю, оскільки в системі права України становить центральну галузь соціального права. Останнє є відносно самостійною правовою спільністю, яка виокремилась наприкінці минулого століття внаслідок посилення соціальної функції держав. Соціальне право у системі права перебуває на перетині приватного і публічного права, забезпечуючи взаємодію усіх правових норм та інститутів з метою задоволення приватних, публічних і соціальних інтересів у державно-організованому суспільстві.

Література

  1. ХохловЕ.Б. Субъективное трудовое право в системе права. // Правоведение. – 1996. – № 2. – С. 58-69.

  2. ЧанишеваГ., БолотінаН. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України ( до постановки питання). // Право України – 1999. – № 9. – С. 13-19.

  3. ЛившицР.З. Теория права: Учеб. – 2-е изд. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 224 с. – С. 139.

  4. ТихомировЮ.А. Публичное право: Учеб. – М., Из-во БЕК, 1995. – С. 126.

  5. БанчукО. Погляди українських представників теорії соціального права на проблему розмежування публічного і приватного права. // Право України. – 2005. – № 2. – С. 118. – 120 с.

  6. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х т. – Т. 4. – К., 1999. – С. 306.

  7. ХайєкФ.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3-х т. Т. 2.: Міраж соціальної справедливості. – К. – С. 114.

  8. ДюгиЛ. Общие преобразования гражданського права. – М., 1919. – С. 72.

  9. Процевський О. Про предмет трудового права України // Право України. – 2001. – № 12. – С.81-86.

  10. БермічеваО.В. Соціальна функція держави в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків. – 2002. – С. 15.

  11. РабіновичП., ПанкевичО. Соціальне право: деякі питання загальної теорії. // Право України. – 2003. – № 1. – С. 105-109.

  12. БолотінаН. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. – № 12. – С. 24-28.

  13. ЯковюкІ.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлння. Автореф. канд. дис.– Х.: 2000. – С. 15.

  14. Пилипенко П.Д. Право соціального забезпечення у системі соціального права // Право України. – 2004. – № 10. – С. 97-100.

  15. КиселевИ.Я. Трудовое право России. Историко-правовое исследование. Учеб. пособ. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2001. – С. 384.

  16. ЧанишеваГ.І. Система функцій сучасного трудового права //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Науковий журнал. Щоквартальник. – 2000. – № 2. – С. 141-145.

  17. ПилипенкоП.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів, 1999. – С. 68 78.

  18. ПанасюкО. Про соціальний аспект трудових відносин //Право України – 2004. – № 4. – С. 116-120.

Loading...

 
 

Цікаве