WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Трудове право та право соціального забезпечення поняття правових процедур у трудовому праві - Реферат

Трудове право та право соціального забезпечення поняття правових процедур у трудовому праві - Реферат

Реферат на тему:

Трудове право та право соціального забезпечення поняття правових процедур у трудовому праві

Поняття і значення правових процедур останнім часом активно досліджується в теорії права, а також і в деяких галузевих юридичних науках. Дослідження цього поняття дає змогу краще зрозуміти механізм застосування правових норм у трудовому праві, а отже і механізм захисту трудових прав працівників.

В теорії права проблему правових процедур досліджували В.М. Горшенев, В.М. Протасов, О.Г. Лук'янова. Серед представників науки трудового права правові процедури досліджували російські науковці С.В. Передерін і В.М. Скобелкін і розглядали їх як складову частину механізму захисту трудових прав працівників. Серед українських науковців проблеми процедурних і процесуальних правовідносин частково торкалися О.І. Процевський, П.Д. Пилипенко. Однак в Україні немає комплексних досліджень поняття і видів правових процедур у трудовому праві, а також їх значення для застосування норм трудового права.

У науковій літературі дуже часто ототожнюють поняття „процедура" і „процес". Окремі науковці розглядають процес в широкому розумінні цього поняття, що включає в себе і процедуру [4, с. 87; 7, с. 27]. Деякі автори вважають, що термін „процедура" ширший ніж процес. Наприклад, В.К. Субботенко підкреслює, що процес є однією з форм юридичної процедури [8, с. 8]. Таких самих поглядів дотримується і С.С. Алексєєв, який пропонує як родове поняття вважати юридичну процедуру з подальшим розподілом її на процесуальні, процедурно-процесуальні та процедурні форми регулятивної діяльності [1, с. 286]. Інша група авторів розглядає поняття „процедура" і „процес" як рівнозначні [6, с. 25; 3, с. 4-6]. Великий тлумачний словник сучасної української мови (ВТС СУМ) подає таке визначення поняття „процедура" – офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь [2, с. 997].

Що ж стосується поняття процес, то у ВТС СУМ його трактують як сукупність послідовних дій, засобів спрямованих на досягнення певного наслідку. Інше розуміння поняття процесу стосується процесу судового розгляду цивільних чи кримінальних справ [2, с. 997]. Як бачимо, Великий тлумачний словник сучасної української мови також фактично ототожнює поняття „процедура" і „процес".

Юридична енциклопедія визначає процедуру як порядок, наступність, послідовність у вчиненні відповідних дій для досягнення певного результату [11, с. 185-186].

Видається, що визначення процедури в юридичній енциклопедії є логічнішим, оскільки тут є вказівка на порядок і послідовність дій, а також визначено мету процедури – досягнення правового результату.

Юридична енциклопедія містить таку дефініцію юридичної процедури – урегульований законом, іншими нормативно-правовими актами порядок, який складається з послідовних дій і спрямований на досягнення правового результату [11, с. 186]. Результатом правової процедури є застосування правової норми.

Усі наведені словники виділяють дві ознаки процедури – порядок здійснення чи виконання дій певними суб'єктами; цей порядок наперед визначений.

Щодо правових процедур, то вони здійснюються суб'єктами правовідносин, які наділені відповідними повноваженнями. Що ж стосується другої ознаки, то процедура повинна бути урегульована законодавством.

Під правовими процедурами у трудовому праві можна розуміти урегульований порядок дій із застосування норм трудового права. Зокрема, під час при вирішення індивідуального трудового спору норми трудового права застосовуються комісією з трудових спорів або судом. У разі укладення чи припинення трудового договору правові норми застосовує роботодавець як суб'єкт трудового право відношення, наділений відповідними повноваженнями. Суд застосує правові норми лише у тому випадку, коли працівник звернеться до нього за захистом порушеного суб'єктивного права. У всіх цих випадках йдеться про застосування матеріальних норм трудового права за допомогою урегульованих законодавством або на його основі процедур.

Правові процедури виникають, реалізуються і припиняють своє існування протягом всієї трудової діяльності працівника. У деяких випадках правові процедури у трудовому праві можуть виникати і до укладення трудового договору (під час пошуку роботи за допомогою органів працевлаштування) і продовжують діяти і по його припиненні (у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці).

Правовій процедурі у трудовому праві притаманні такі ознаки:

а) метою процедури є досягнення конкретного результату. Цим результатом є правильне застосування правової норми;

б) вона складається з певних етапів, які спрямовують поведінку суб'єкта на досягнення результату, передбаченого правовою нормою.

Такими етапами є:

– з'ясування характеру процедури для реалізації конкретної норми і дослідження фактичних обставин;

– аналіз правової норми, яка підлягає застосуванню;

– прийняття рішення, яке проявляється у фактичній поведінці суб'єкта трудових правовідносин;

в) правова процедура у трудовому праві має службовий характер, оскільки є засобом реалізації матеріальної норми. За допомогою процедури застосовуються матеріальні норми трудового права, а також реалізуються основні для неї матеріальні правовідносини;

г) процедура носить вольовий характер, котрий вміщує два компоненти: волі суспільства, вираженої у відповідній моделі правомірної поведінки та волі суб'єкта, який здійснює процедуру.

д) в реалізації процедури часто беруть участь профспілки у вигляді виборних органів, утворених відповідно до їх статутів;

е) правова процедура урегульована правовою нормою трудового права. Особливістю процедур у трудовому праві є те, що частина з них встановлена як централізованим законодавством, так і на локальному рівні. Значна частина матеріальних процедур у трудовому праві регулюється на локальному рівні на підставі норм конститутивного характеру (типові і рекомендаційні норми). Як підкреслює Р.І. Кондратьєв, прийняття законодавцем уповноважувальних норм в кінцевому підсумку зумовлено чинниками об'єктивного порядку. Оптимальне правове опосередкування конкретних суспільних відносин може бути досягнуте лише за допомогою локальних норм [5, с. 13-14]. Тобто локальне регулювання дає змогу врахувати специфіку матеріальних відносин на підприємстві, що сприяє ефективності правового регулювання суспільних відносин.

Окремі ж процедури можуть регулюватися в договірному порядку. Наприклад, процедура утворення примирної комісії під час вирішення колективного трудового спору визначається сторонами самостійно. Однак процедура може бути врегульована за погодженням між суб'єктами правовідношення лише у тому випадку, коли немає законодавчої норми, яка її встановлює, а також якщо централізована норма дає змогу сторонам самостійно встановити відповідну процедуру. Зокрема, Закон України „Про колективні договори й угоди" надає право сторонам самостійно визначати порядок і строки колективних переговорів по укладенню колективного договору.

Серед ознак правової процедури у трудовому праві важливо виділити також її ієрархічність. Ієрархічність процедури пояснюється тим, що одна процедурна норма деталізує іншу, одне процедурне правовідношення забезпечує процес реалізації іншого. Процедура у трудовому праві є реалізацією одної правової норми. Вона також може слугувати основою для реалізації іншої процедури. Наприклад, процедурі вирішення колективного трудового спору примирною комісією передує процедура утворення самої комісії. При цьому сторони повинні самостійно домовитися про кількість членів примирної комісії, самостійно делегувати своїх членів до неї, а також домовитися про гарантії і матеріальне забезпечення членів примирної комісії.

Ієрархічність процедури також означає, що вона може складатися з декількох елементарних процедур, які не є самостійними, але слугують для реалізації основної процедури.

Порядок укладення трудового договору умовно можна поділити на декілька етапів:

  1. звернення особи до роботодавця з пропозицією про укладення трудового договору;

  2. розгляд заяви роботодавцем і прийняття ним рішення;

  3. видання наказу або розпорядження про зарахування працівника на роботу;

  4. оформлення трудової книжки [10, с. 180].

Loading...

 
 

Цікаве