WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єкт права інтелектуальної власності: проблеми визначення поняття - Реферат

Об’єкт права інтелектуальної власності: проблеми визначення поняття - Реферат

Такий термінологічний різнобій не є свідченням досконалості законодавства України про інтелектуальну власність. Зокрема, незрозуміло чому винаходи і корисні моделі законодавець розглядає як результати інтелектуальної діяльності, а промислові зразки – як результати творчої діяльності (ці три об'єкти права інтелектуальної власності врегульовані в рамках однієї глави ЦК і належать до об'єктів патентного права). Схожа ситуація, вочевидь, є наслідком відсутності чіткої методологічної основи для формування законодавства у сфері інтелектуальної власності. Таку основу мали б становити положення Конституції України та Цивільного кодексу України, які, як вже було сказано, на жаль, не містять чіткої позиції щодо розуміння інтелектуальної і творчої діяльності.

Не вироблено єдиних підходів у вирішенні цього питання і на доктринальному рівні.

Як відзначає А.П. Сергеєв, поняття "результат інтелектуальної діяльності", яке зовсім не рівнозначне поняттю "результат творчої діяльності" є досить широким характер і загалом може включати все, що створено в результаті певних інтелектуальних зусиль людини [9, c. 675-676].

Достатньо уваги з'ясуванню поняття творчої діяльності було приділено в радянській цивілістичній науці. При цьому творчу діяльність переважно трактували як різновид інтелектуальної діяльності.

Зокрема, звертаючись до поняття творчості, О.С. Іоффе звертав увагу на те, що це діяльність свідома, вона носить продукуючий (а не репродукуючий) характер і зумовлює появу якісно нових мисленнєвих образів. Керуючись цим, О.С. Іоффе сформулював поняття творчості як інтелектуальної діяльності, яка завершується продукуючим актом, в результаті якого з'являються нові поняття, образи і (або) форми їх втілення, що становлять ідеальне відображення об'єктивної дійсності [10, c. 4-5].

Схожих поглядів дотримувався О.О. Красавчиков. Він писав, що основна властивість творчої праці полягає в тому, що вона є розумовою (інтелектуальною) і пов'язана зі значними затратами нервової енергії, усвідомленням навколишньої дійсності, її оцінкою, відображенням в тих чи інших (свідомих чи таких, що сприймаються чуттєво) формах тощо. За своїм характером творча праця – праця продукуюча. Розглянений вид людської діяльності спрямований на створення нових, оригінальних і навіть унікальних витворів наукової, технічної і художньої творчості [11, с. 15-16].

Такий підхід до розуміння співвідношення інтелектуальної та творчої діяльності знаходить підтримку і в сучасній літературі. Наприклад, Р.Б. Шишка зазначає, що право інтелектуальної власності здебільшого безпосередньо і в основному є похідним від інтелектуальної, зокрема, творчої діяльності [3, с. 11-12].

Поряд з цим запропоновано й інший погляд на цю проблему. Так, О.М. Мельник вважає, що творча діяльність є набагато ширшою від інтелектуальної, оскільки об'єктами права інтелектуальної власності визнаються лише ті результати творчої діяльності, які підпадають під охорону законів України про інтелектуальну власність, тобто відповідають вимогам чинного законодавства [8, с. 11]. Таку саму позицію висловив також О.Д. Святоцький [4, с. 30].

Думається, що більш обґрунтованим є все-таки перший підхід, оскільки він більшою мірою відповідає загальним уявленням про сутність інтелектуальної і творчої діяльності. Є чимало випадків здійснення інтелектуальної діяльності, яка, однак, не завершується творчим результатом, тобто не є творчою (наприклад, розв'язання рівняння, вивчення напам'ять вірша тощо). Крім того, потрібно звернути увагу й на те, що недоліком другого підходу є те, що він, фактично, ґрунтується на підміні понять. Його прихильники, з'ясовуючи сутність інтелектуальної діяльності, по суті беруть за основу те, чи розглядається з погляду позитивного права результат такої діяльності як об'єкт правової охорони.

Отже, в законодавстві України про інтелектуальну власність доцільно послідовно вживати поняття творчої діяльності. З огляду на те, що поняття інтелектуальної діяльності є ширшим і включає в себе творчу діяльність, закріплене в Конституції України і перенесене до ЦК поняття "інтелектуальна, творча діяльність" сформульовано невдало. Вважаємо, що вживання у законодавстві поняття "творча діяльність" є більш правильним і доцільним.

Керуючись наведеним вище, можна зробити такі висновки і пропозиції:

1. Поняття "об'єкт права інтелектуальної власності" та "результат інтелектуальної, творчої діяльності", які паралельно вживаються у ЦК, не тотожні. При цьому, з одного боку, не кожен об'єкт права інтелектуальної власності є результатом інтелектуальної, творчої дільності, і, з іншого боку, не кожен результат інтелектуальної, творчої діяльності є об'єктом права інтелектуальної власності.

2. У Розділі ІІІ Книги 1 ЦК (ст. 177, назва ст. 199) доцільніше було б вживати поняття "об'єкти права інтелектуальної власності", а не "результати інтелектуальної, творчої діяльності".

3. Визначаючи співвідношення між поняттями "інтелектуальна діяльність" і "творча діяльність", потрібно брати до уваги те, що перше поняття є ширшим і включає в себе друге. Тому закріплений в законодавстві України термін "інтелектуальна, творча діяльність" сформульовано невдало. Варто послідовно використовувати термін "творча діяльність".

4. Доцільно внести зміни у ст.ст. 199, 418 ЦК, відповідно до яких об'єктами права інтелектуальної власності визнавати результати творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності, визначені законом.

Література

  1. ПідопригораО.А. Загальні положення про право інтелектуальної власності у Цивільному кодексі України // Право України. – 2003. – № 7. – С. 97-101.

  2. Гражданское право: Учебник. Часть ІІІ / Под. ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 592 с.

  3. ШишкаР.Б. Охорона прав суб'єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – Х., 2004. – 37 с.

  4. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Ін Юре, 2004. – 672 с.

  5. Шевченко Я.М. Методологічна основа права власності // Методологія приватного права: Зб. наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

  6. ЮрченкоА.К. Охрана интересов граждан в правоотношениях, связанных с творческой деятельностью // Гражданско-правовая охрана интересов личности. – М., 1969. – 367 с.

  7. ГавриловЭ.П. Советское авторское право. Основные положения и тенденции развития. – М.: Наука, 1984. – 286 с.

  8. МельникО.М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – К., 2004. – 36 с.

  9. СергеевА.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. – М.: Проспект, 2001. – 752 с.

  10. ИоффеО.С. Советское гражданское право: Курс лекций. – Т. 3. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 347 с.

  11. КрасавчиковО.А. Творчество и гражданское право (понятие, предмет и состав подотрасли) // Правоведение. – 1984. – № 4. – С. 14-23.

Loading...

 
 

Цікаве