WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єкт права інтелектуальної власності: проблеми визначення поняття - Реферат

Об’єкт права інтелектуальної власності: проблеми визначення поняття - Реферат

З огляду на зазначене, недосконалим слід визнати вживання у ст. 177 ЦК поняття "результати інтелектуальної, творчої діяльності". З одного боку, це призводить до звуженого розуміння розгляненого виду об'єктів цивільних прав, оскільки поняття об'єкта права інтелектуальної власності не вичерпується самими лише результатами інтелектуальної, творчої діяльності (ст.ст. 199, 418 ЦК). З іншого боку, такий погляд створює досить суперечливу ситуацію, за якої окремі результати інтелектуальної, творчої діяльності, котрі відповідно до норм законодавства України про інтелектуальну власність не визнаються об'єктами права інтелектуальної власності, з огляду на зміст ст. 177 ЦК, є об'єктами цивільних прав. Тому у ст. 177 ЦК як вид об'єктів цивільних прав варто закріпити об'єкти права інтелектуальної власності, а не результати інтелектуальної, творчої діяльності. Щодо ст. 199 ЦК, то її назва потребує змін як така, що не відповідає змісту. Ця стаття має назву "Результати інтелектуальної, творчої діяльності". Водночас, цією статтею передбачено, що результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права і обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів. Очевидно, що назва "Об'єкти права інтелектуальної власності" більш адекватно відображала б зміст ст. 199 ЦК.

При визначенні сутності об'єкта права інтелектуальної власності варто, насамперед, виходити з нематеріальної природи цього виду об'єктів цивільних прав. Це відображено і в ст. 199 ЦК, яка вміщена у Главі 15 ЦК "Нематеріальні блага". Отже, важливою ознакою об'єктів права інтелектуальної власності є їх нематеріальний характер. За цією ознакою об'єкти права інтелектуальної власності відрізняються від об'єктів права власності – речей, які ст. 179 ЦК визначені як предмети матеріального світу. Ця обставина повинна слугувати вагомим аргументом проти проприєтарної теорії (з англ. property – власність), прихильники якої поширюють на об'єкти права інтелектуальної власності правовий режим звичайного права власності [4, с. 66]. У цьому аспекті заслуговує схвалення позиція, виражена у ЦК, який розмежовує право власності як речове право і право інтелектуальної власності, закріплюючи положення про них в окремих книгах – 3 і 4, відповідно.

Водночас, зазначене вище розмежування не враховане повною мірою у Конституції України. У ч. 1 ст. 41 Конституції передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. З одного боку, таке конституційне положення розмежовує категорії "власність" і "результати інтелектуальної, творчої діяльності". Водночас, не зовсім правильним є поширення на результати інтелектуальної, творчої діяльності тріади правомочностей власника – володіння, користування і розпоряджання. Говорячи про право інтелектуальної власності Я.М. Шевченко правильно зауважує, що це – не правомочності володіння, користування і розпорядження. Це виключні права, витоки яких містяться в поєднанні особистих немайнових (моральних) і майнових прав [5, с. 23]. З огляду на сказане ч. 1 ст. 41 Конституції України сформульована недосконало і потребує доопрацювання.

Керуючись ст. 418 ЦК, ознакою об'єкта права інтелектуальної власності є також і те, що він повинен визнаватися законом. При цьому види об'єктів права інтелектуальної власності закріплені, насамперед, у ЦК. Проте, спираючись на ст.ст. 418, 420 ЦК, перелік об'єктів права інтелектуальної власності, визначений у ЦК, є приблизним. Тобто допускається визнання об'єктами права інтелектуальної власності в інших законах таких об'єктів, які не були закріплені у ЦК. При цьому поняття "закон" повинно розумітися у значенні ст. 4 ЦК.

Отож, ЦК базується на тому, що закони України визначають вичерпний перелік видів об'єктів права інтелектуальної власності. Варто зазначити, що спроби довести необхідність в іншому вирішенні цього питання через визнання об'єктами права інтелектуальної власності будь-яких продуктів творчості, було зроблено в радянський період [6, с. 204; 7, с. 109] і мають місце сьогодні [1, с. 99-100; 8, с. 5]. Гадаємо, що такі пропозиції науковців заслуговують на увагу хоча б з огляду на переважання диспозитивних начал в цивільному праві та на закріплений ст. 54 Конституції України принцип свободи творчості. Водночас, слушною видається і думка А.П. Сергеєва про те, що закріплений на сьогоднішній день у законодавстві підхід є виправданим, насамперед, тому, що поки що відсутні реальні можливості для забезпечення правової охорони будь-яких інтелектуальних досягнень [2, с. 6]. До певної міри це зумовлено тим, що об'єкти права інтелектуальної власності, незважаючи на певні спільні риси, за низкою ознак не є однорідними, що, своєю чергою, вимагає диференційованих підходів щодо закріплення правового режиму окремих їх видів. У цьому аспекті роль закону зведена не стільки до визнання (кваліфікації) певного об'єкта як об'єкта права інтелектуальної власності, скільки до визначення підстав набуття, змісту суб'єктивних прав інтелектуальної власності на конкретний об'єкт, їх здійснення, захисту тощо.

Як вже було сказано, до об'єктів права інтелектуальної власності ст. 418 ЦК відносить, насамперед, результати інтелектуальної, творчої діяльності. У зв'язку з цим постає питання щодо сутності понять "інтелектуальна діяльність" і "творча діяльність". Зокрема, треба визначитися, як саме інтелектуальна діяльність співвідноситься з творчою діяльністю, і чи обґрунтованим взагалі є вживання поняття "інтелектуальна, творча діяльність".

Закон чіткої позиції у цьому відношенні не містить. Якщо звернутися до положень Конституції України, то в ній вживаються поняття "інтелектуальна, творча діяльність" (ч. 1 ст. 41), "творчість", "інтелектуальна діяльність" (ч. 1 ст. 54). При цьому виявити певну системність у вживанні Основним Законом зазначених термінів важко, і складається враження, що чіткої різниці між інтелектуальною і творчою діяльністю в цьому випадку немає.

У спеціальному законодавстві про окремі об'єкти права інтелектуальної власності теж немає єдності і послідовності у вживанні цих понять. Наприклад, переважна кількість нормативно-правових актів вживає поняття "творча діяльність" (ст. 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р.; ст. 1 Закону України "Про племінну справу в тваринництві" в редакції від 21 грудня 1999 р.) та похідні від нього – "творча праця" (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р.; ст. 1 Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р.; п. 10 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від від 18 вересня 1992 р. № 479/92), "створити" (ст. 1 ЗУ "Про охорону прав на сорти рослин" в редакції від 17 січня 2002 р.). Поряд із цим вжито поняття "інтелектуальна діяльність", "інтелектуальна, творча діяльність" (ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції від 1 червня 2000 р.).

Loading...

 
 

Цікаве