WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судовий контроль за виконанням судових рішень - Реферат

Судовий контроль за виконанням судових рішень - Реферат

Розгляд та вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби відбувається за загальними правилами позовного провадження з урахуванням особливостей (винятків, доповнень), які передбачені розділом VII ЦПК України від 18.03.2004 р.

Учасник, який звернувся до суду зі скаргою, бере участь у розгляді справи як заявник. Інші учасники виконавчого провадження, якщо скарга стосується їхніх прав та обов'язків, можуть виступати як заінтересовані особи. Хоча прямої вказівки про це у розділі VII ЦПК України від 18.03.2004 р. немає, проте такий висновок можна зробити, керуючись загальними положеннями щодо порядку розгляду справи, які містяться у ЦПК України від 18.03.2004 р. (ст.ст. 3, 26, 34, 35). Але проаналізувавши ч. 1 ст. 386 ЦПК України від 18.03.2004 р., робимо висновок, що про час та місце розгляду справи повідомляють лише заявника та суб'єкта оскарження (відділ державної виконавчої служби). Отже, якщо заявником виступає стягувач, то повинен бути повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки рішення суду за результатами розгляду скарги може вплинути на його права та обов'язки. І навпаки, якщо заявником є боржник, то відповідно стягувача потрібно повідомляти про час та місце розгляду скарги.

Окреме питання виникає щодо суб'єкта оскарження. Закон не дає чіткої відповіді на те, хто повинен виступати суб'єктом оскарження – відділ державної виконавчої служби чи державний виконавець (інша посадова особа), рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Проаналізувавши, зокрема, ч. 2 ст. 387 ЦПК України від 18.03.2004 р., в якій зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення, можна зробити висновок, що суб'єктом оскарження є саме державний виконавець (інша посадова особа). З іншого боку, відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦПК України від 18.03.2004 р. про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби, а не державного виконавця, і саме на відділ державної виконавчої служби, а не на державного виконавця, покладаються судові витрати у разі постановлення ухвали про задоволення скарги заявника (ст. 388 ЦПК України від 18.03.2004 р.). Крім того, відповідно до ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 державний виконавець залучається до розгляду справи як заінтересована особа, а не суб'єкт оскарження. Знову ж таки у господарському процесі це питання чітко врегульоване, і суб'єктом оскарження виступає відділ державної виконавчої служби (ст. 121-2 ГПК України). Варто запозичити з ГПК України норму про те, що суб'єктом оскарження виступає саме відділ державної виконавчої служби, а не державний виконавець, який може залучатися для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду скарги, зокрема, щодо підстав винесення/невинесення того чи іншого рішення, вчинення/невчинення тієї чи іншої дії під час виконання рішення суду.

Варто також звернути увагу на предмет оскарження, яким є рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Ні в ЦПК України від 18.03.2004 р., ні в Законі України „Про виконавче провадження" немає чіткого переліку рішень, дій державного виконавця, які можна було б оскаржити. Є лише одна загальна вимога – рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби повинні бути спрямовані на порушення прав та свобод учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.Крім того, в Законі України „Про виконавче провадження" є норми, які безпосередньо вказують на можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (ч. 4, 7 ст. 17, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 4 ст. 40, ч. 3 ст. 40-1, ч. 6 ст. 42, ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 46, ч. 3 ст. 55 та ін.).

За результатами розгляду скарги суд приймає ухвалу, якою або задовольняє скаргу (у разі її обґрунтованості), або відмовляє у задоволенні скарги (у разі її необґрунтованості).

Ухвалу суду може бути оскаржено відповідно до загальних вимог апеляційного провадження (гл. 1 розділ V ЦПК України від 18.03.2004 р.).

Отже, роль суду на стадії виконавчого провадження є досить значною, оскільки крім функцій щодо видачі виконавчого документа, повноважень, пов'язаних з рухом виконавчого провадження та усуненням недоліків судового рішення, суд також розглядає скарги на рішення, дій чи бездіяльність державних виконавців та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Процес оскарження відбувається за загальними правилами цивільного процесу з урахуванням особливостей, які притаманні цій категорії справ (щодо предмету оскарження, строків розгляду справи тощо).

Здійснення судом контролю за виконанням судових рішень сприяє запобіганню можливому порушенню прав та свобод учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, відновлює їх права у разі порушення, а також, що найголовніше, сприяє досягненню мети всього цивільного судочинства – реальний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, які звертаються до суду за цим бажаним для них захистом.

Література

  1. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: ООО "Городец-издат", 2003. – 720 с.

  2. Стефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре", 2001. – 696 с.

Loading...

 
 

Цікаве