WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова природа домовленості про видачу гарантії - Реферат

Правова природа домовленості про видачу гарантії - Реферат

Потрібно на увазі, що закон не містить будь-яких приписів про обов'язкове укладення письмового договору між принципалом і гарантом. Тому відсутність письмової домовленості про видачу гарантії між принципалом і гарантом не тягне недійсність гарантійного зобов'язання гаранта перед бенефіціаром. Проте, якщо прохання принципала про видачу гарантії та умови задоволення цього прохання визначаються домовленістю гаранта і принципала про порядок і умови видачі банківської гарантії, то саме така домовленість стає підставою, від якої залежить порядок видачі гарантії, взаємні розрахунки гаранта і принципала про виплату винагороди гаранту, право регресу гаранта до принципала, його обсяг і порядок здійснення [3, с. 85-86].

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [11], надання гарантій є банківською операцією, тому процедури, що супроводжують видачу гарантії, як правило, ретельно розроблені банками. Видачі гарантії передує оформлення декількох документів.

Принципалу, який звертається до банку за банківською гарантією, пропонують заповнити заяву про видачу гарантії. Вона містить такі відомості:

в який строк повинна бути надана гарантія;

яке основне зобов٬язання забезпечується гарантією і найменування бенефіціара;

характеристики гарантії (відклична/безвідклична, умовна/безумовна та ін.);

межі зобов٬язання гаранта;

строк дії гарантії;

джерела, з яких принципал може задовольнити вимоги гаранта про відшкодування в порядку регресу сум, сплачених бенефіціару за гарантією.

Розглянувши заяву, банк повинен вирішити, чи може він надати гарантію за цього принципала [9, с. 64]. Для прийняття рішення гарант формує "кредитну справу" принципала.

Банк, інша фінансова установа чи страхова організація дають письмове зобов٬язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) грошову суму після того, як бенефіціар пред'явить письмову вимогу про її сплату. У цьому письмовому зобов٬язанні визначено суму, на яку видається гарантія, формулюються умови, за наявності яких гарант зобов'язується сплатити бенефіціару зазначену суму чи її частину, передбачається перелік документів, які мають бути долучені бенефіціаром до вимоги про сплату гарантом грошової суми, вказується строк, на який видається гарантія.

Не виключено можливість оформлення відносин з приводу гарантії шляхом складання одного документа, який підписується гарантом і бенефіціаром, а іноді навіть і принципалом, причому в цьому документі можуть бути викладені не лише умови гарантії, але й правила про взаємовідносини гаранта і принципала, хоча з погляду юридичної техніки таке оформлення відносин недостатньо коректне, проте цілком допустиме [12, с. 114].

Зобов'язання гаранта оформляють у письмовій формі. На думку С.В. Сарбаша, недотримання письмової форми банківської гарантії тягне за собою неможливість посилатись на підтвердження правочину і його умов на покази свідків, але не позбавляє права наводити письмові та інші докази [13, с. 95]. Проте навряд чи можна з цим погодитись. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов٬язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Вимоги до письмового правочину викладено у ст. 207 ЦК України.

Отже гарантія – це завжди документ, вчинений у письмовій формі. З огляду на це, у ст. 3 Уніфікованих правил МТП для гарантій за вимогою 1992 р. підкреслено, що тексти самих гарантій, як і інші документи, пов'язані з нею, мають бути точними і без спірних моментів.

Зміст гарантії вміщує такі умови:

  1. найменування гаранта;

  2. найменування принципала;

  3. найменування бенефіціара;

  4. посилання на основний договір, в якому передбачено необхідність видачі гарантії;

  5. максимальна грошова сума, яка підлягає виплаті;

  6. строк, на який видана гарантія, чи інший юридичний факт, з настанням якого припиняється гарантійне зобов٬язання;

  7. правила здійснення платежу;

  8. положення, спрямоване на зменшення суми гарантійних виплат [3, с. 88].

Звідси робимо висновок що, видача гарантії – односторонній правочин. Проте, на думку В.А. Хохлова, "банківська гарантія може бути як одностороннім, так і дво- і багатостороннім правочином: все залежить від конкретних обставин, від фактичних відносин" Такого висновку автор дійшов, враховуючи такі умови: "Факт видачі гарантії (окремого листа, підписаного тільки гарантом) може розглядатись як оферта, а факт видачі кредиту ... може бути віднесений до ... конклюдентних дій ... і тим самим виконати функції акцепту. Окрім того відносини сторін можуть бути оформлені і тристороннім (бенефіціар, гарант, принципал) договором" [14, с. 170].

Зазначимо, що відносини, які виникають з приводу гарантії, дійсно можуть бути оформлені документом, підписаним гарантом і бенефіціаром чи гарантом, бенефіціаром і принципалом. Проте, як зазначає Б.М. Гонгало, спосіб втілення домовленостей цих осіб не може слугувати критерієм при визначенні правової природи відповідних дій [12, с. 115]. Для видачі гарантії достатньо волі однієї сторони – гаранта. Отже, це односторонній правочин. В результаті виникає одностороннє зобов'язання, відповідно до якого гарант зобов'язаний сплатити бенефіціару визначену грошову суму. Проте потрібно зазначити, що хоча односторонній характер гарантії свідчить про те, що обов'язки за гарантією виникають саме у гаранта, таке положення не означає, що у принципала відсутні будь-які зобов٬язання. Ст. 567 ЦК України передбачає право гаранта на оплату послуг, наданих ним боржникові. Отож, ця стаття встановлює обов٬язок принципала сплатити гаранту винагороду за видачу гарантії.

За загальним правилом гарантія діє протягом строку, який закріплений у договорі. Вона є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України). Строк дії гарантії – строк існування права бенефіціара на пред'явлення вимоги до гаранта. Він має присікальний характер і не може бути продовжений судом у випадку його пропуску.

Отже, під видачею гарантії потрібно розуміти передачу гаранту належним чином оформленої гарантії принципалові або бенефіціарові. Саме видача гарантії є юридичним фактом, який формує гарантійне зобов٬язання між бенефіціаром і гарантом.

Література

  1. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.

  2. Цивільне право України: Підручник: В 2-х кн. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.

  3. Гражданское право: В 2 т. Т. 2. Полутом І. / Под ред. Е.А. Суханова – М.: Изд-во БЕК, 2003. – 704 с.

  4. Гражданское право. Часть І. Учеб. / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева – М.: Изд во ТЕИС, 1996. – 552 с.

  5. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 1998.

  6. Павлодский Е.А. Обеспечение исполнения обязательств поручительством // Закон. – 1995. – № 5. – С. 25.

  7. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.

  8. Новоселова Л.А. Поручительство и банковская гарантия. – М.: Юринформ, 1997.

  9. Аванесова Г. Соглашение о предоставлении банковской гарантии // Хозяйство и право. – 1999. – № 3. – С. 63-71.

  10. Ефимова Л. Банковская гарантия и договор // Хозяйство и право. – 2000. – № 10. – С. 50-59.

  11. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

  12. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств: вопросы теории и практики. – М.: Статут, 2002. – 222 с.

  13. Сарбаш С.В. Обеспечение кредитных обязательств // Закон. – 1997. – № 2. –С. 95.

  14. Хохлов В.А. Ответственность за нарушение договора по гражданскому праву. –Тольятти: Волжский университет им. В.Н. Татищева, 1997. – 320 с.

Loading...

 
 

Цікаве