WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне і фінансове право наявність складу правопорушення у діяннях суб’єктів фінансового права як фактична підстава юридичної відповідальност - Реферат

Адміністративне і фінансове право наявність складу правопорушення у діяннях суб’єктів фінансового права як фактична підстава юридичної відповідальност - Реферат

Дискусійним залишається питання, чи може суб'єктом правопорушення бути посадова особа – суб'єкт фінансового права. Досліджуючи адміністративну відповідальність, І. Галаган дійшов висновку, що така відповідальність належить до самостійного виду відповідальності [14, с. 225]. Щодо запровадження відповідальності службових осіб зазначав А. Березкін [12, с. 15]. На думку В. Венедиктова, не всі службові особи можуть бути суб'єктами такої відповідальності, а тільки ті, у кого спеціально передбачено у службових обов'язках проведення відповідних приписів у життя [13, с. 14]. Вважаємо, що для вирішення цього питання потрібно чітко визначити зміст дієздатності таких суб'єктів, яка має деякі відмінності, що полягають в такому: виникає з моменту їх призначення або обрання на посаду і продовжується до закінчення терміну їхніх повноважень; може бути визначена завдяки проголошенню відповідальності тих органів, які вони очолюють або до складу яких входять ці посадові особи; повинна бути визначена законодавством шляхом прямої вказівки на можливість застосування заходів відповідальності до конкретних посадових осіб.

З питанням щодо визнання за юридичними особами правоздатності, на нашу думку, пов'язана дискусія щодо відповідальності юридичної особи – суб'єкта фінансового права. Дослідники цього питання аргументують думку про неможливість поставити знак рівності між правоздатністю юридичних і фізичних осіб, оскільки така правоздатність нічим не обмежена, а зміст її визначається законом і є рівний для всіх [7, с. 19]. Ми висловлюємо думку, що правопорушення, суб'єктом якого є юридична особа – суб'єкт фінансового права, є не чим іншим, як винною дією конкретних фізичних осіб, що призвели до заподіяння шкоди у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Хоча суб'єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не унеможливлює можливості відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації самою винною фізичною особою (таку відповідальність Й. Покровський назвав відповідальністю за чужу вину [21, с. 157]).

З огляду на це, не можемо погодитися з думкою Є. Карманова, що у випадку розголошення службовцем банку банківської таємниці, збитки повинна відшкодовувати юридична особа – банк [25, с. 113], адже вважаємо, що так порушується принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, крім того, за такого вирішення вона не виконує свою охоронну та превентивну функції.

Досі не дослідженим залишається питання про відповідальність держави, її представницьких органів, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб'єктів фінансового права, дії яких пов'язані з колективним ухваленням рішень у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Оскільки як вони наділені особливою деліктоздатністю – відповідальністю за дії, які здійснюють підчас виконання своїх обов'язків, то, нашу думку, у випадку не виконання офіційно взятих на себе зобов'язань, якщо у результаті цього нанесено шкоду суспільству, державі, громадянам у сфері фінансової діяльності, вони повинні бути суб'єктами юридичної відповідальності. Щоб аргументувати зазначену думку досить зіслатися на конституційну норму про право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб підчас виконання ними повноважень (ст. 56 Конституції України). Для врегулювання правовідносин щодо юридичної відповідальності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб як суб'єктів фінансового права, виникла проблема розробити та прийняти відповідний законодавчий акт.

Отож, суб'єктом правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права, є особа (фізична, в тому числі посадова та юридична особи а також державний орган, орган місцевого самоврядування, громадська організація), яка володіє деліктоздатністю – здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки.

Аналізуючи суб'єктивну сторону правопорушення, дослідники часто її зміст зводять до розгляду вини як протиправного стану психіки правопорушника поряд з іншими станами суб'єктів, пов'язаних з відносною свободою волі, з вибірковістю (варіантністю) їхньої поведінки [1, с. 34].

Одні дослідники категорично стверджують, що без вини немає відповідальності [8, с. 37-39], інші – називають вину однією з передумов відповідальності і визнають, як виняток, безвинну відповідальність [10, с. 55-56; 4, с. 41-42].

Аналізуючи результати дискусії щодо ознаки вини як обов'язкового елементу складу правопорушення, О. Іоффе дійшов висновку, що відповідальність за протиправно-шкідливу поведінку незалежно від вини може бути введена за умов, якщо вона: а) не суперечить принципу справедливості, бо виражається в компенсаційних, а не в каральних санкціях; б) застосовується до діяльності, яка одночасно підвищує небезпеку і зменшує її; в) не позбавлена виховного впливу [4, с. 43]. Не вважав вину обов'язковою ознакою правопорушення М. Строгович. На його думку, правопорушення має місце навіть тоді, коли особа скоїла його невинно. Він стверджує: встановити вину необхідно, коли вирішуються питання про відповідальність [11, с. 76]. Деякі вчені взагалі пропонують виключити винність з поміж головних ознак, що характеризують правопорушення [3, с. 25], з чим не можна погодитися. Зокрема відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, входять до системи оподаткування, введені у визначеному законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів відповідно до статті, змістом 212 Кримінального кодексу України, настає лише у випадку, коли це діяння вчинено умисно. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. З огляду на це, важливо встановити, що особа мала намір не сплачувати належних до сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням визначеного порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що належать до собівартості реалізованої продукції тощо.

А. Пащенко, проаналізувавши погляди двох сторін, дійшов цілком логічного висновку, який підтримуємо і ми: безвинну відповідальність можна визнати, але при цьому необхідно довести правомірність її існування, пояснити причини її виникнення, мету і завдання [20, с. 129].

У чинному законодавстві не визначено поняття вини юридичних осіб як суб'єктів фінансового права. В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук'янець виділяють об'єктивний і суб'єктивний аспекти вини юридичної особи. Якщо в основою дій юридичної особи є фактичні обставини, виникнення яких не залежить від волі та свідомості фізичних осіб, котрі своїми діями можуть створювати права і обов'язки для відповідної юридичної особи, то такі дії не можуть бути визнані як протиправні. Це, так би мовити, об'єктивний аспект вини юридичної особи. Для визначення вини юридичної особи як суб'єктивної характеристики переважне значення матиме не оцінка фізичною особою власних дій, а оцінка того, як її дії впливають саме на дії юридичної особи, і оцінка їхня [23, с. 32]. У кінцевому підсумку від волі зазначеної фізичної особи залежить, буде вчинене правопорушення юридичною особою, чи ні. На думку Л. Лук'янця, цей зв'язок є, мабуть, єдиною ланкою, що пов'язує суб'єктивні характеристики фізичної особи з суб'єктивними характеристиками юридичної особи, не ототожнюючи їх. Вчений доходить логічного висновку про те, що здатність фізичної особи до усвідомлення характеру такого зв'язку і робить юридичну особу дієздатною, а, відтак, і деліктоздатною [17, с. 118].

Loading...

 
 

Цікаве