WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне і фінансове право наявність складу правопорушення у діяннях суб’єктів фінансового права як фактична підстава юридичної відповідальност - Реферат

Адміністративне і фінансове право наявність складу правопорушення у діяннях суб’єктів фінансового права як фактична підстава юридичної відповідальност - Реферат

Реферат на тему:

Адміністративне і фінансове право наявність складу правопорушення у діяннях суб'єктів фінансового права як фактична підстава юридичної відповідальності

До суб'єктів фінансового права, які вчинили протиправні діяння, застосовують заходи державного примусу за наявності як підстав юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права загалом, так і фактичної зокрема.

Загальні питання щодо складу правопорушення як фактичної підстави юридичної відповідальності розглядали С. Братусь [1], А. Венгеров [2], О. Зелена [3], О. Іоффе [4], С. Комаров [5], В. Корельський [6], В. Кравчук [7], М. Малеїн [8], А. Малько [5], В. Перевалов. [6], І. Самощенко [9], А. Собчак [10], М. Строгович [11], М. Фарукшин [9] та інші. На галузевому рівні склад правопорушень досліджували А. Березкін [12], В. Венедиктов [13], І. Галаган [14], М. Грибанова [15], Л. Кривенко [16], Д. Лук'янець [17], О. Майданник [18], А. Осетинський [19], А. Пащенко [20], І. Покровський [21] тощо. На окремі особливості складу фінансових правопорушень звертали увагу Є. Бєлінський [22], А. Іоффе [23], М. Карасева [24], Є. Карманов [25], В. Кротюк [23], В. Лисенко [26], Д. Лук'янець [23], Н. Туркіна [27].

Водночас залишаються дискусійними питання щодо сутності правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права як фактичної підстави юридичної відповідальності. У науці фінансового права також недостатньо розробленими є особливості складу правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права.

Завданням статті є: на підставі аналізу складу правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права, визначити поняття такого правопорушення, зазначити на деякі особливості його складу, зясувати проблеми та намітити шляхи їх вирішення.

Вчені обговорюють єдність фактичних та нормативних підстав відповідальності, оскільки підстави юридичної відповідальності - це одночасно і певна правова норма, що порушується (нормативна або юридична підстава), і самі протиправні дії або бездіяльність (фактична підстава) [20, с. 127]. Дослідники зазначають, що під час встановлення і реалізації будь-якого виду юридичної відповідальності повинні враховувати як самі явища, факти, що зумовлюють відповідальність, так види і зміст правових норм, які діють спільно з цими фактами та явищами [3, с. 21]. Але при цьому справедливо вказують на особливе значення фактичної підстави, стверджуючи, що правовідносини з приводу виникнення і застосування юридичної відповідальності виникають лише за наявності юридичного факту – певної фактичної обставини, яка міститься у правовій нормі [3, с. 22].

Науковці сходяться на тому, що підстави позитивної і ретроспективної юридичної відповідальності є різними [20, с. 126]. Фактичною підставою ретроспективної юридичної відповідальності теорія права називає те, за що конкретно несе відповідальність даний суб'єкт [18, с. 95], тобто юридичний факт неправомірної поведінки [9, с. 70-72]. О. Іоффе уточнює, що такою підставою є конкретно вчинене правопорушення [4, с. 34]. О. Зелена, зазначаючи, що однією з фактичних підстав є склад правопорушення, водночас вважає, що факт вчинення правопорушення не свідчить про те, що особа, котра його скоїла, обов'язково нестиме відповідальність[3, с. 22, 23]. Інші автори зауважують, що фактичною підставою є правопорушення, що характеризується сукупністю різних ознак, які утворюють склад правопорушення [6, с. 444].

Фактичною підставою позитивної відповідальності, на думку А. Пащенка, може бути факт набуття спеціального державно-правового статусу: обрання або призначення на посаду, формування публічного органу тощо [20, с. 126].

Визначаючи юридичну сутність правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права, потрібно керуватись з трактуванням поняття правопорушення та його складу у загальній теорії права.

Правопорушенням у загальній теорії права визнають: поведінку (дію чи бездіяльність), що має протиправний характер, тобто таку, яка порушує заборони і не виконує обов'язки, встановлені нормою права [2, с. 463]; суспільно шкідливе, винне діяння дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм [6, с. 424]; винне, протиправне, суспільно шкідливе діяння особи, що наносить шкоду інтересам суспільства, держави, особи [5, с. 356]; протиправна, суспільно небезпечна дія або бездіяльність [3, с. 25].

Як бачимо, науковці, формулюючи визначення правопорушення, акцентують увагу не лише на його ознаках (протиправність, суспільна шкідливість, вина, дієздатність суб'єкта), а й зазначають що це діяння, яке суперечить вимогам правових норм та наносить шкоду інтересам суспільства, держави, особи.

Від правопорушення варто відмежовувати його склад, тому що ці поняття не збігаються, як явище (конкретне правопорушення) і юридичне поняття про нього (склад певного виду правопорушення).

Вчені під складом правопорушення розуміють систему ознак правопорушення в єдності його об'єктивної і суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для накладення юридичної відповідальності [6, с. 426; 5, с. 356].

На нашу думку, для визначення правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права, важливо розмежовувати поняття:

"фінансове правопорушення" – винне, протиправне, суспільно шкідливе діяння суб'єкта фінансового права, передбачене юридичним складом правопорушення, що міститься у нормах фінансового права;

"правопорушення, вчинене суб'єктом фінансового права" – винне, протиправне, суспільно шкідливе діяння суб'єкта фінансового права, передбачене юридичним складом правопорушення, що міститься у нормах фінансового, та інших галузей права.

Фінансове правопорушення називають інколи "правопорушення в сфері фінансових відносин", "порушення фінансового законодавства" [27, с. 129]. Такі формулювання, на нашу думку, є тотожними до поняття "фінансове правопорушення".

Серед вчених немає єдності поглядів щодо питання про місце фінансового правопорушення як у правовій системі загалом, так і в системі фінансового права зокрема. Одні дослідники стверджують про його існування [24, c. 27], інші – заперечують [26, с. 32]. Деякі дослідники відносять такі правопорушення до "правопорушень в економічній сфері" [19, с. 13] і, відповідно, окремо не розглядають.

Ті науковці, які вважають фінансове правопорушення складовою частиною системи фінансового права, визначають його як винне вчинене діяння, що порушує норми фінансового права, за яке законодавством встановлено фінансово-правову відповідальність, а склад такого правопорушення – як встановлену у праві сукупність ознак, за наявності яких діяння є фінансовим правопорушенням [24, с. 184, 185]. Н. Туркіна зазначає, що фінансове правопорушення – це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) фізичної або юридичної особи, яке завдає шкоди нормальному здійсненню процесу фінансової діяльності і тягне за собою вжиття до правопорушника заходів фінансово-правової відповідальності [27, с. 126].

Як бачимо, у юридичній науці йдеться, зазвичай, про поняття та склад фінансового правопорушення, але має визначення правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права та його складу.

Ми вважаємо, щоб сформулювати поняття "правопорушення вчинено суб'єктом фінансового права", потрібно проаналізувати особливості його складу.

На нашу думку, склад правопорушення, вчиненого суб'єктом фінансового права, є певною сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, необхідних і достатніх для виникнення і застосування юридичної відповідальності, що визначають конкретне суспільно шкідливе діяння як протиправне, винне, а також характер та обсяг відповідальності за вчинене правопорушення.

Значення складу правопорушення, на нашу думку, полягає у: визначенні законності й обґрунтованості юридичної відповідальності суб'єкта фінансового права (лише сукупність усіх ознак складу правопорушення може бути підставою такої відповідальності); чіткому розмежуванні правомірного і неправомірного діяння суб'єкта фінансового права; відмежуванні одного правопорушення від іншого, вчиненого суб'єктом фінансового права.

Усі дослідники одностайні в тому, що до складу правопорушення входять об'єкт, об'єктивна сторона, суб' єкт, суб'єктивна сторона.

Правопорушення завжди посягає на об'єктивно існуючий об'єкт, на певну реальність, і його об'єктом є ті блага, яким через правопорушення завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Тобто, об'єктом будь-якого правопорушення є суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільно шкідлива поведінка їх суб'єктів та які охороняються нормами права на які хто посягає.

Loading...

 
 

Цікаве