WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Здійснення конституційної реформи в Україні як умова побудови громадянського суспільства - Реферат

Здійснення конституційної реформи в Україні як умова побудови громадянського суспільства - Реферат

Законопроектів розробляється стільки, що Верховна Рада України створила і Тимчасову спеціальну комісію по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України, а також доручає Комітету Верховної Ради України з правової реформи розробити законопроект щодо процедури розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України [8].

На особливу увагу заслуговують три законопроекти щодо внесення змін до Конституції України, зареєстровані за №№ 4105, 3207-1 і 4180. Перший із них був попередньо схвалений Верховною Радою України 24 грудня 2003 р., але на наступній сесії 8 квітня 2004 р. не набрав необхідної кількості голосів. Два законопроекти розглядалися Верховною Радою України 23 червня 1994 р. і один із них (№ 4180) був попередньо схвалений і поданий для ухвалення на наступній сесії.

З огляду на підготовку до президентських виборів, більшість народних депутатів і Президент висловилися про недоцільність внесення змін до Конституції України напередодні виборів Президента України. Надзвичайні обставини, пов'язані з фальсифікаціями результатів голосування на виборах і масовим політичним протестом народу України сприяли консолідації демократичних сил у парламенті України і 8 грудня 2004 р. був прийнятий перший за вісім років існування Конституції України Закон "Про внесення змін до Конституції України".

Згідно з цим Законом, до Конституції України внесені суттєві зміни, зокрема, до п'яти років збільшений строк повноважень Верховної Ради України; розширено повноваження і відповідальність парламенту щодо формування уряду та його діяльності; доповнено перелік підстав дострокового припинення повноважень Верховною Радою України у разі, якщо протягом місяця не сформована коаліція депутатських фракцій або протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано новий склад уряду; звужено коло суб'єктів права законодавчої ініціативи (позбавлений цього права Національний банк України); Верховній Раді України надано можливість оприлюднювати закони, щодо яких подолано вето Президента України; Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом і Верховною Радою України, він складає свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України; продовжено строк повноважень депутатів місцевих рад до п'яти років [9].

Одночасно із прийняттям Закону "Про внесення змін до Конституції України" на тому ж пленарному засіданні 8 грудня 2004 р. Верховна Рада України попередньо схвалила проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. № 3207-1), який містить зміни щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування в Україні. Згідно з положеннями цього законопроекту мають бути розширені повноваження органів місцевого самоврядування, передбачене створення їх виконавчих органів на обласному та районному рівні, ліквідовані місцеві державні адміністрації в районах, змінено статус обласних державних адміністрацій, які є представниками виконавчої влади у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, збільшено строк повноважень сільських, селищних, міських голів до п'яти років [10].

У цього законопроекту є як свої прихильники, так і непримиренні критики [11]. Але незаперечний позитив є – забезпечення повновладдя місцевого самоврядування одна з умов входження України до Європейського співтовариства, сприятиме економічному зростанню нашої держави.

Підсумовуючи пройдений етап конституційної реформи в Україні, можна констатувати, що реформування українського суспільства виконувалась в усіх сферах суспільного життя: економічній, політичній та соціальній, зокрема, здійснено перехід від адміністративно-командної до ринкової соціально-орієнтованої економіки; забезпечено принцип поділу державної влади на три гілки – законодавчу, виконавчу і судову, сформовані відповідні демократичні та судові органи державної влади в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, забезпечується його розвиток; прийнято Основний закон держави – Конституція України, сформовано систему права незалежної демократичної держави; впроваджується в життя конституційний принцип, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Визначальна роль у реформуванні українського суспільства належить політичній, або, як ще її називають, – державно-правовій реформі. Головними видами чи напрямами державно-правової реформи є: парламентська, адміністративна, судово-правова і муніципальна.

Метою парламентської реформи є забезпечення ефективного виконання Верховною Радою України усіх покладених на неї функцій: законодавчої, представницької, установчої та контрольної. Досі не реалізовано три із чотирьох положень, що були схвалені народом України на Всеукраїнському референдумі в 2000 р. Це питання щодо зменшення загальної кількості народних депутатів з 450 до 300, формування двопалатного парламенту і обмеження депутатської недоторканності.

Питання зменшення кількості осіб у парламенті України не є складним. Немає жодних нормативів, які б пов'язали парламенту з кількістю населення чи розміром території держави. Так, наприклад, кількість двопалатного парламенту Франції становить 900 осіб (579 депутатів Національних зборів і 321 член Сенату), Конгрес США складається з 535 осіб – 435 депутатів палати представників і 100 сенаторів [12, с. 374, 454]. Як бачимо, у США, населенням яких втричі перевищує населення Франції, кількісний склад парламенту на 40 % менша, ніж у Франції. Щодо нинішнього складу Верховної Ради України – 450 народних депутатів – то він дістався нам у спадок від колишньої Верховної Ради УРСР, ніякого наукового обґрунтування саме такої її кількості немає. Потрібно лише бажання та політична воля народних депутатів, кількісний склад парламенту України відповідав волі українського народу, висловленої на Всеукраїнському референдумі.

Щодо реформування Верховної Ради України у двопалатний парламент, то тут немає єдиної думки. У багатьох наукових публікаціях досліджено окремі питання створення в Україні двопалатного парламенту [13].

Окремі науковці стверджують, що Україні не потрібний двопалатний парламент. Аргументами до цього твердження є унітарний устрій держави; відсутність суттєвих національно-культурних відмінностей між окремими регіонами країни, відсутність жодних особливих регіональних потреб та інтересів, відмінних від загальнонаціональних; рівномірний розподіл представників усіх регіонів України в органах державної влади. Найвагоміший аргумент на користь однопалатного парламенту – це те, що двопалатний парламент стане інструментом формування та реалізації децентралізаційних процесів у державі і в підсумку – федералізації України. На думку дослідників, запровадження двопалатного парламенту ускладнить законодавчий процес, зумовить протистояння між палатами, між урядом і верхньою палатою, внаслідок чого не тільки послабить парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади, а й погіршить керованість суспільством загалом. Україна поки що не готова до створення двопалатного парламенту, принаймні поки не проведена адміністративно-територіальна реформа. І як останній аргумент, деякі унітарні держави, з двопалатним парламентам, створили однопалатні парламенти (наприклад, у Швеції після конституційної реформи 1969 р. двопалатний парламент був трансформований в однопалатний) [14].

Багато є й прихильників ідеї створення в Україні двопалатного парламенту. Серед них провідні українські вчені-юристи В. Тацій, О. Святоцький, Ю. Тодика, які всебічно обґрунтували необхідність і доцільність створення в Україні двопалатного парламенту. До аргументів на користь створення двопалатного парламенту належить, насамперед, те, що двопалатна структура парламенту зможе забезпечити представництво всіх регіонів і врахування інтересів останніх у законодавчому органі; сприятиме взаємоконтролю та співпраці палат; підвищить ефективність законотворчого процесу, відповідальність та професіоналізм у роботі народних депутатів; забезпечить всебічне обговорення законопроектів, що приймаються, та кращу наукову, матеріальну та фінансову аргументацію; зменшить ризик конфліктів між парламентом й урядом, а в разі їх виникнення оперативно їх вирішить. Наявність двох палат сприяє урівноваженню діяльності парламенту в цілому. І головне – поділ на дві палати є гарантією проти „авторитарності" парламенту, загроза якої постійно виникає в парламентських та парламентсько-президентських республіках, якою невдовзі стане й Україна [15].

Варто погодитися з тим, що аргументи прихильників створення двопалатного парламенту в Україні є вагомішими. Тут потрібно спростувати аргументи на користь однопалатного парламенту в Україні. По-перше, твердження про те, що двопалатний парламент притаманний тільки для федеративних держав спростовується, наприклад, існуванням двопалатних парламентів у таких унітарних державах, як Франція, Італія, Польща, Білорусія, Японія, Великобританія та ін.

Loading...

 
 

Цікаве