WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Специфіка державності перехідного періоду і проблеми народовладдя - Реферат

Специфіка державності перехідного періоду і проблеми народовладдя - Реферат

Становлення і розвиток законодавства щодо інститутів народовладдя в Україні, як і в інших пострадянських країнах, продовжуватиметься. Насамперед зазначимо, що не може бути ідеального, стабільного законодавства у сфері здійснення народовладдя в державі, яка перебуває на трансформаційному етапі розвитку і при існуючому рівні правової культури законодавця та населення. Але це не означає, що законодавство перехідного періоду не виконує своїх функцій і призначення. Воно „працює" на формування дієздатних державних органів, на оптимальний розподіл між ними владних повноважень, на створення належних умов для функціонування структур громадянського суспільства, насамперед політичних партій. Водночас проблем з якістю законодавства більш ніж достатньо, у тому числі в сфері здійснення народовладдя.

В перехідний період у пострадянських країнах особливу значущість мало прийняття конституцій, які є основним законом держави і суспільства, володіють найвищою юридичною силою і є основою національної правової системи. Аналізуючи роль конституцій в розвитку народовладдя, треба враховувати, що характер, сутність і зміст конституційного законодавства ніколи не буває незмінним. Воно розвивається під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Кожному етапу розвитку суспільства завжди відповідає той чи інший стан конституційного законодавства. Безумовно, абсолютної відповідності при цьому не буває і бути не може, беручи до уваги перехідний стан розвитку держави і суспільства. Але законодавець в конституції завжди намагається найбільш адекватно відобразити рівень розвитку держави і суспільства, процесів, які в ньому відбуваються. Особливо це стосується відображення в конституції співвідношення протидіючих і разом з цим взаємодіючих соціально-класових та інших сил в суспільстві. У конституціях пострадянських країн містяться і програмні положення, що важливо з погляду забезпечення народовладдя і визначення шляхів подальшого розвитку демократичних процесів.

Значущість конституції на перехідному етапі розвитку держави і суспільства з погляду становлення і розвитку інститутів народовладдя полягає в тому, що саме конституція є підґрунтям і одночасно вершиною національної правової системи, фундаментом її розвитку. На її основі, відповідно не тільки доз її вихідних положень, а й до конкретних норм відбувається еволюція інститутів народовладдя. Прийняття 1996 р. Конституції України відіграло особливу роль в ідентифікації і легітимації Української держави перед світовим співтовариством. З прийняттям конституції нерідко пов'язують запровадження нової держави, або її підтвердження, а іноді й нове визнання після кардинальної зміни її колишніх характеристик, в тому числі територіальних, соціально-економічних і політичних. Так було не раз в історії людства. Не випадково, що створення на території колишнього СРСР нових незалежних держав, в тому числі України, знайшло відображення в прийнятті нових конституцій, які закріпили нові принципи державної організації, в тому числі поділ влади, політичну, економічну, ідеологічну багатоманітність, верховенство права, встановили основи проведення виборів, референдумів. Це стало підґрунтям до формування виборчого і референдумного законодавства, законодавства про політичні партії, громадські об'єднання. У цьому аспекті Конституція України виконує свою конструктивну роль. І це головне. Втім, Конституція має відображати нові політичні і економічні реалії, які складаються у суспільстві, створювати умови для прогресивного розвитку суспільних відносин, а не їх гальмування. Упродовж всіх років існування України як суверенної, незалежної держави відбувалася конфронтація між гілками влади, особливо між Президентом України і Кабінетом Міністрів України з одного боку, і Верховною Радою України – з іншого. В результаті депутати проголосували за конституційну реформу, в основі якої є перехід України від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської і підвищення ролі місцевого самоврядування. Серед колишніх республік СРСР вже прийняли нові конституції, або внесли до них зміни Республіка Бєларусь, Грузія, Молдова. Отже, є підстави вважати, що в деяких республіках настав новий етап розвитку конституційного законодавства з урахуванням нових соціально-економічних і політичних реалій. Наукова громадськість Росії ставить питання про необхідність внесення змін до Конституції Російської Федерації, вважаючи, що у Президента Росії за Конституцією дуже значні повноваження, що розбалансовує систему стримань і противаг в державному механізмі. Для такого висновку є всі підстави.

Конституції, конституційне законодавство перехідного періоду в пострадянських країнах відіграють значну роль в становленні державності на демократичних засадах, в розвитку інститутів народовладдя, громадянського суспільства. Водночас розвиток соціально-економічних і політичних процесів свідчить, що в Україні накопичувалась низка складних і актуальних проблем, які безпосередньо пов'язані з реалізацією народовладдя.

Спробуємо перелічити ці проблеми. По-перше, не прийнято й половини законів, які безпосередньо випливають із тексту Конституції України, а її вже змінюють. Неприйняття цих законів не дало змоги повною мірою використати потенціал діючої Конституції. По-друге, Закон „Про всеукраїнський та місцеві референдуми" явно не відповідає сучасним вимогам і чинній Конституції, але він так і не прийнятий в новій редакції. Кращим варіантом було би прийняти окремі закони „Про всеукраїнський референдум" і „Про місцеві референдуми". По-третє, стало традицією безпосередньо перед виборчою кампанією або приймати відповідний Закон про вибори, або вносити в чинний Закон суттєві зміни, що дестабілізує виборчий процес. Весь час змінюється виборча система. Наприклад, парламент України обирався спочатку на мажоритарній, потім на змішаній, а в березні 2006 р. вибори відбуватимуться на пропорційній основі. Голова Верховної Ради України В.М. Литвин вважає, що сума за місце в „прохідній частині" списку на парламентських виборах 2006 р. може сягнути 5 млн доларів [8]. Так що в новому парламенті і з ліхтарем неможливо буде знайти ні одного робітника і ні одного селянина. Але парламент є органом народного представництва, а не бізнесово-олігархічного.

По-четверте, вибори в деякі ланки органів місцевого самоврядування в 2006 р. за новим законодавством будуть проведені на пропорційній основі, що, на наш погляд, призведе до багатьох небажаних результатів: знизиться на місцях потенціал народовладдя, оскільки в такому разі відкинеться імперативний мандат, і, відповідно, можливість відклику виборцями депутата місцевої ради, „скасується" інститут наказів. Вибори на пропорційній основі, на нашу думку, дезорганізують і роботу органів місцевого самоврядування. Намагання провести сьогодні адміністративно-територіальну реформу в тому форматі, який пропонується – це також шлях до дестабілізації нинішніх соціально-економічних і політичних умов. Всі ці актуальні проблеми треба вирішувати на основі стратегічного бачення розвитку держави і суспільства. Його поки що, на жаль, немає.

Література

  1. СелівановВ.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К.: Вид. Дім „Ін Юре", 2002; Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2000; Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2000; Чиркин В.Е. Современное государство. – М.: Междунар. отношения, 2001; Заєць А.П. Правова держава в контексті сучасного українського досвіду. – К.: Парлам. вид-во, 1999; Гомеров И.Н. Государство и государственная власть, особенности, структура. – М.: ООО „Изд-во ЮКЭА", 2002.

  2. Astund. The Role of the State in the Transition to Capitalist // Moore Y. (ed.). Legacies of the Collapse of Marxism. – L., 1994. – P. 181.

  3. История политических и правовых учений. – М., 1995. – С. 469.

  4. Там же. – С. 469.

  5. СкрипнюкО. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 2000. – С. 19.

  6. ХаритоноваО.Г. Генезис демократии. Попытка реконструкции логики транзитологических моделей // Космополис. Альманах. – М., 1997. – С. 36-69.

  7. ХаритоноваО.Г. Указ. соч. – С. 40.

  8. Голос України. – 2005. – 20 квітня.

Loading...

 
 

Цікаве