WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційне право президент як четверта гілка влади - Реферат

Конституційне право президент як четверта гілка влади - Реферат

За Конституцією України Президент має необхідні важелі для забезпечення оптимального функціонування всіх гілок державної влади в режимі консенсусу. Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина. Кожне з цих завдань окремо і всі вони разом узяті визначають місце Президента у державному механізмі України, оскільки їхнє здійснення перебуває в нерозривному зв'язку з впливом Президента на органи законодавчої та виконавчої гілок влади. Забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності можливе тільки в разі взаємоузгодженої діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади. Отже, завдання Президента України – забезпечити оптимальну взаємодію всіх гілок державної влади.

Інститут Президента України, його повноваження як глави держави тісно пов'язані як з законотворенням, так і з виконанням законів. Практика законотворчої діяльності в нашій державі свідчить, що Президент бере в ній досить активну участь. Можна виділити декілька його повноважень в цій сфері, які є елементами механізму взаємодії законодавчої та виконавчої влад.

По-перше, право законодавчої ініціативи.

По-друге, право Президента видавати укази та розпорядження на основі та на виконання Конституції та законів України. Особливу увагу потрібно звернути на п. 4 Розділу XV Конституції „Перехідні положення", який закріплює за Президентом України право протягом трьох років після набуття чинності Конституції України видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами; з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому ст. 93 Конституції.

По-третє, Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України.

По-четверте, Президент має право призначати Всеукраїнський референдум щодо змін у Конституції України.

По-п'яте, Президент може припинити діяльність законодавчого органу, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (п. 8 ст. 106 Конституції України) та призначати позачергові вибори до Верховної Ради України (п. 7 ст. 106).

Права Президента щодо виконавчої гілки влади, закріплені низкою пунктів ст. 106 Конституції, за своєю правовою природою також є елементами механізму взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади. До них слід віднести такі права Президента: призначати за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України і припиняти його повноваження (п. 9); призначати за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади і припиняти їхні повноваження на цих посадах (п. 10); призначати на посади та звільняти з них інших представників виконавчої гілки влади (п. 11, 12, 13, 14); утворювати, реорганізовувати і ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (п. 15); скасовувати акти Кабінету Міністрів України (п. 16) та ряд ін.

Ці права Президента досить яскраво свідчать про існування дійових механізмів взаємодії різних гілок влади. Спільні повноваження Президента та Парламенту при призначенні на вищі державні посади виконавчої влади, вимагає від них високої взаємної довіри та згоди з інтересах держави та суспільства.

Незважаючи на наявність вищезазначених широких владних повноважень, які має Президент України для ефективного виконання функцій арбітра у взаємовідносинах гілок влади, необхідним є пошук нових форм цієї його діяльності. Деякі з таких форм вже знайдені – це діяльність Постійного представника Президента у Верховній Раді України, про що йшлося вище. Це також створення інституту Представника Президента в Конституційному Суді України. Можливо доцільною була б організація в складі адміністрації Президента спеціального відділу чи управління по забезпеченню взаємодії гілок влади. Такі ж органи можна створити і при Верховній Раді, і при Кабінеті Міністрів України. Вважаємо, що ефективним механізмом забезпечення взаємодії органів законодавчої та виконавчої влади може стати більш систематична участь самого Президента в роботі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів. Потрібно створювати інші форми та методи взаємодії.

Досить вдалою, на наш погляд, є пропозиція Президента України щодо укладення спеціальної угоди між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів про співпрацю в законотворчій діяльності. Критика цієї ідеї опонентами не дуже виправдана. Можна погодитися, що механізми взаємовідносин між гілками влади закладено в конституційному тексті. Але ж Конституція, за своєю правовою природою та політичним призначенням, не може детально регламентувати усі види суспільних відносин, що складаються в державі. Це завдання поточного законодавства. Тому угода про співпрацю між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів може стати ще однією формою їхньої взаємодії.

Наприкінці потрібно зазначити, що ні поділ, ні взаємодія гілок державної влади не можуть бути самоціллю. Діалектика поділу та об'єднання влад одночасно передбачає їх міру чи межі. Поділ влад не повинен призводити до їх протистояння, а об'єднання – до злиття, до зникнення самого поділу між ними. Отже, поділ влад передбачає і межі в компромісах для досягнення їх взаємопорозуміння та згоди.

Література

  1. ВеніславськийФ. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. 1998. – № 1.

  2. КокошкинО.О. Русское государственное право. – Симферополь. 1918.

  3. Конституции зарубежных государств. – М., 1996.

  4. ЦвікМ.В. Демократія і політичний плюралізм // Правова держава Україна: проблеми та перспективи розвитку. Кор. тез. доп. та наук. повід. респ. наук.-практ. конф. 9-11 листопада 1995 р. – Х.

  5. Президент – правительство – исполнительная власть: российская модель: [Сборник] / [Э. Н. Ожиганов, Ф. Платон, Н. А. Сахаров, И. Г. Шаблинский]; Под ред. И. Шаблинского. – М.: [Центр конституц. исслед. Моск. обществ. науч. фонда], 1997.

  6. КостицькаО.І. Інститут президентства в Україні: становлення і функціонування: Теор.-прав. аналіз / Ін-т законодав. передбачень і правової експертизи. – К., 2002.

Loading...

 
 

Цікаве