WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційне право президент як четверта гілка влади - Реферат

Конституційне право президент як четверта гілка влади - Реферат

Реферат на тему:

Конституційне право президент як четверта гілка влади

Прийняття Основного Закону – одна з найбільш визначальних подій політичного і правового життя будь-якої держави. А з огляду на політичну ситуацію останніх років, для України це особливо важлива подія. Проте, прийняття Конституції не лише вирішило низку політичних і правових проблем, але й поставило перед державою та суспільством нові. Однією з них є конституційне закріплення правового статусу інституту Президента України та його ролі в механізмі здійснення державної влади.

Аналіз положень Конституції України свідчить, що правовий статус інституту Президента досить складний. По-різному оцінюють його такі вітчизняні вчені, як В.Ф. Погорілко, М.В. Цвік, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, Ю.С. Шемшученко, Ю.М. Тодика. Вони досліджують юридичну природу інституту Президента, його роль у механізмі здійснення державної влади, його взаємовідносини з іншими державно-правовими інституціями [1, с. 34].

Звернемося до положень чинної Конституції України. Згідно зі статтею 102, Президент України є главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина. У ст. 6 Основного Закону України закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст. 75 Конституції "єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України". У статті 113 Конституції встановлено, що Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади і що він є відповідальним перед Президентом України та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України.

Як бачимо з наведених статей Основного Закону та з назв розділів: "Верховна Рада України", "Президент України", "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади", інститут Президента України не належить ні до органів виконавчої, ні до органів законодавчої влади. У зв'язку з цим виникають запитання: для чого створено інститут Президента в політико-правовій системі України і яку роль він відіграє у механізмі здійснення державної влади?

Звернення до класичної формули поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову дозволяє зробити висновок, що інститут Президента України в тому вигляді, як це закріплено в Конституції України, безпосередньо не належить до жодної з трьох гілок влади. Водночас аналіз змісту його правового статусу свідчить, що Президент має досить широкі повноваження в сфері нормотворчості, в галузі контролю за діяльністю органів виконавчої влади та в інших сферах державно-правового будівництва.

Виникає запитання: якщо цей інститут не належить до жодної з трьох закріплених Конституцією гілок влади, а за своєю правовою природою є органом саме державної влади, то яку ж роль та функції в механізмі державної влади він виконує?

Світова практика свідчить, що в перехідний період суттєво підвищується роль і значення окремої людини (особистості). Значне погіршення життєвого рівня основної маси населення країни потребує наявності таких політичних сил і таких особистостей, які змогли б взяти на себе відповідальність за становище в державі й реально на нього впливати. Для цього, звичайно, потрібні широкі повноваження. Саме такими повноваженнями, згідно з Конституцією, і наділений Президент України. Вважаємо, що саме він і є тією правовою інституцією, яка здатна реально впливати на діяльність усіх органів державної влади. Завдяки своєму авторитету, широкому колу повноважень, Президент України може сприяти інтеграції держави, забезпечити дієвий, консенсуальний режим функціонування державної влади в цілому. І тому саме ця правова інституція має виконувати функцію координації та об'єднання усіх гілок влади.

Досвід функціонування інституту Президента в різних країнах підтверджує його здатність бути гарантом стабільності розвитку суспільства та держави, оптимальної взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади.

Багато корисного в аспекті взаємовідносин законодавчої та виконавчої гілок влади відшукуємо у дослідженнях видатних учених минулого. У монографії "Русское государственное право" російський вчений-державознавець дореволюційного періоду О.О. Кокошкін, аналізуючи поправки до теорії поділу влади Монтеск'є [2, с. 51], зазначає, що деякі мислителі крім трьох гілок влади виділяють ще одну – "умеряющую" або "уравновешизающую", яка регулює дії решти трьох гілок у забезпеченні їхньої рівноваги, вирішує конфлікти між ними. Клермон-де-Тоннер, Бенжамен Констан, Регель, Штейн та інші мислителі того часу такою нейтральною (примирюючою) владою вважали монарха. Конституція Португалії тоді навіть містила розділ під назвою "Про короля (Про врівноважуючу владу)", вважаючи головною функцією короля "турботу про незалежність, згоду і гармонію решти влади" [3, с. 61].

Правовий та політичний статус Президента, звичайно, суттєво відрізняється від статусу монарха. Однак, як бачимо, багато позитивних рис було і в інституті монархії, і цей досвід можна вдало використовувати. Підтвердження цьому знаходимо в сучасній зарубіжній практиці, зокрема в Конституції Французької Республіки, де ст. 5 другого розділу – "Президент Республіки" проголошує: "Президент Республіки стежить за дотриманням Конституції. Він забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування публічних властей, а також правонаступництво держави" [4, с. 119]. Функціями арбітра наділяє Президента також Конституція Румунії, у ст. 80 якої зазначено: "Президент Румунії стежить за виконанням Конституції і функціонуванням органів державної влади. З цією метою він виконує функцію посередника між державними владами, а також між державою та суспільством" [5, с. 25].

Цим же шляхом пішла Росія, де в ст. 80 Конституції Російської Федерації закріплено, що Президент є гарантом Конституції, а також прав і свобод людини та громадянина, що він вживає заходів з охорони суверенітету Російської Федерації, її незалежності, державної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади [6, с. 56].

У Конституції України, на жаль, не закріплено, що на Президента покладається обов'язок забезпечувати взаємодію органів державної влади та виконувати функції арбітра між усіма гілками влади. Однак, на нашу думку, такі функції Президент України має виконувати і вже реально виконує. Це випливає з його конституційно-правового статусу.

Розкриваючи зміст деяких статей Конституції, сьогодні Україна є президентсько-парламентською республікою, а не навпаки. Правове становище Президента досить вагоме. Автор вважає, що інститут Президента України належить саме до тієї четвертої, урівноважуючої гілки влади, про яку колись говорили мислителі минулого. Про четверту гілку влади, щоправда, як про контрольно-наглядову, починають говорити дехто з учених України та країн СНД (Ю.М. Тодика, В.Ф. Погорілко, М.В. Цвік, В.Я. Тацій, Ю.М. Грошевой, В.Є. Чирюн та ін.).

Loading...

 
 

Цікаве