WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → До питання про розробку, прийняття та суть першої конституції Польщі від 3 травня 1791 р. - Реферат

До питання про розробку, прийняття та суть першої конституції Польщі від 3 травня 1791 р. - Реферат

Уряд був зобов'язаний "строго наглядати за законами і їх виконанням", йому "мають підкорятися усі магістратури", до його компетенції належало також "спонукання магістратур, що не виконують наказів та таких, що забувають свої обов'язки" [7, с. 63].

Але виконавча влада не могла встановлювати, ані тлумачити закони, накладати податки та стягнення, брати державні позики, міняти порядок розподілу доходів державної скарбниці, оголошувати війну та укладати мир, укладати дипломатичні акти. Їй дозволялось лише вести тимчасові переговори з іншими державами, вирішувати певні тимчасові й поточні справи у потребах безпеки та спокою в державі, про які вона мусила прозвітувати на найближчому засіданні сейму.

Повертаючись до особи короля, Конституція встановила, що "у Польщі королюватиме обранець саксонський Фридерик Август..., наступником якого на польському троні буде його нащадок чоловічої статі – старший син". Якщо б потомства чоловічої статі у короля не було, то "лінію, яка продовжує династію, мав би почати чоловік, обраний для дочки нинішнього короля за згодою об'єднаних станів" [7, с. 64].

Таким чином, уведення у Конституцію чіткого порядку спадкування престолу ліквідовувала нищівну для країни боротьбу за трон, яка неодноразово мала місце у минулому. Зазначалось, що король "не повинен бути самодержцем, а головою та батьком народові".

Усі законодавчі та інші правові акти, рішення трибуналів, судів, магістратури монети й печатки "мусять іти з королівським ім'ям". Король мав право помилування щодо засуджених до смертної кари, крім засуджених за державну зраду. До компетенції короля належало також, крім керівництва діяльністю уряду, "вище розпорядження збройними національними силами під час війни, призначення військових командирів..., патентування офіцерів та призначення урядовців, призначати єпископів і сенаторів згідно правил, як і міністрів".

На засіданнях уряду "рішення короля, після вислуховування усіх думок, повинно бути вирішальним, аби єдина воля була у виконанні закону". Тому й кожне рішення. Сторожі законів приймалося від імені короля і ним же підписувалося.

"Як доповнення для ефективнішого функціонування виконавчої влади, – зазначалось у Конституції, – виділяємо окремі комісії, що мають зв'язок із Сторожею законів і повинні їй підкорятися. Комісари до цих комісій будуть обиратись сеймом", але не з числа його послів. Комісій було чотири – освіти, поліції, армії, фінансів. На місцях належало утворити й аналогічні воєводські комісії. Утворення і діяльність цих комісій, на чолі яких стояли обрані сеймом міністри (але не ті, що входили до складу Сторожі законів), згодом призвело до різних колізій між ними і урядом [4, с. 489].

Що стосується місцевих органів адміністрації і самоуправління, то Конституція докладно цього питання не регламентувала.

Отож, територіальна (місцева) адміністрація традиційно базувалася на засадах земського і міського самоуправління. Від 1789 р. у воєводствах, землях і повітах місцеве управління здійснювали відповідні цивільно-військові комісії. Вони складались з обраних на два роки місцевими сеймиками комісарів (з середовища землевласницької шляхти). У 1791 р. склад цих комісій був доповнений представниками міст. Вони, згідно Конституції, повинні були діяти у тісному звязку і у підпорядкуванні відповідних центральних виконавчих комісій. Продовжували діяти й місцеві сеймики – воєводські, земські і повітові.

Королівські міста мали своє самоуправління. Його обирали міщани, що володіли нерухомістю, терміном на два роки (міські ради і їх виконавчі органи на чолі з бургомістром).

Стаття VIII Конституції присвячена судовій владі. Судову владу оголошено відокремленою від законодавчої і виконавчої, а виконуватись вона мала окремими органами, "що призначаються та обираються з цією метою". Зазначено, що "вона повинна бути настільки близькою до потреб на місцях, аби кожна людина могла знайти для себе справедливість, а злочинець відчував над собою грізну силу державних властей" [7, с. 68].

Судовими органами були:

1) Суди першої інстанції для кожного воєводства, землі і повіту, що обиралися на відповідних сеймиках. Вони розглядали цивільні і кримінальні справи усіх вільних людей, у тому числі шляхти та усіх інших землевласників. Апелювати на їх рішення і вироки можна було до головних трибуналів, "які будуть у кожній провінції і складені з числа осіб, обраних на сеймиках" [7, с. 68].

2) Конституція забезпечувала усім містам "судові юрисдикції згідно закону нинішнього сейму про вільні королівські міста".

3) Для кожної провінції зберігалися референдарські суди у справах вільних селян.

4) Збережено й надвірні, асесорські, реляційні та курляндські суди.

5) Цивільно-військові (або виконавчі) комісії "матимуть свої суди з питань, що належать до їхньої компетенції".

6) Крім судів у цивільних та кримінальних справах для усіх станів, "існуватиме найвищий суд – сеймовий, до якого при відкритті кожного сейму обиратимуться особи". До компетенції цього суду "належатимуть усі виступи проти народу та короля".

У кінці цієї статті сейм записав, що „даємо розпорядження скласти нові кодекси права цивільного і кримінального" [7, с. 69].

Стаття IX Конституції була присвячена питанням регентства, стаття X – вихованню королівських дітей (вони для нас не представляють особливого інтересу), а стаття XI – "Національним збройним силам". У ній, як ми зазначали вище, стверджувалося, що в армії повинні служити всі вільні громадяни, "які є охоронцями національної суверенності та свобод..., а "військо повинне стерегти кордони та спокій у державі, бути головним її щитом" [7, с. 71].

Ось такою була, в загальних рисах, польська Конституція 3 травня 1791 р. Ця дата стала однією з найважливіших дат у польській державно-політичній історії. В умовах 90-х років XVIII ст. діяльність і рішення Чотирирічного сейму означали перелом в політичному устрої держави і початок періоду історичних державних реформ. Польща стала конституційною парламентарною монархією, створено засади нового правопорядку, недарма цей період в державницькій історії країни названо у польській літературі "устроєм Третього травня".

Не дивлячись на певну обмеженість Конституції (збереження прав і привілеїв шляхти, особистої залежності селян та ін.), вона істотно вплинула на розвиток польського суспільства, надихала патріотичні кола на боротьбу за незалежність, закарбувалася в його пам'яті, виявом чого є щорічне відзначення 3 травня як національного свята, назви вулиць майже в усіх містах країни та інше.

Література

  1. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пистрчак М. История государства и права Польши. – М.: "Юрид. лит-ра", 1980.

  2. Grski G., Salmonowicz S. Historia ustrojw Państw. – Warszawa: WP Lexis Nexis, 2001.

  3. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. – Львів: Льв. нац. ун-т ім. Ів. Франка, 2002.

  4. Kallas M. Historia ustroju Polski X-XX w. – Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2003.

  5. Korobowicz A., Witkowski W. Historia ustroju i prawa polskiego (1772–1918). – Zakamycze, 2002.

  6. Korobowicz A., Mojak R., Skrzydło W. Zarys dziejow konstytucjonalizmu polskiego. – Lublin: Wyd. Uniw. Marii Curie Skłodowskiej, 1996.

  7. Konstytucja 3 maja 1791 roku. – Warszawa: Wyd-wo sejmowe, 2001.

1 Конвокаційний сейм – такий, що міг приймати конституційні закони, що не вимагали санкції короля. Такі сейми скликалися переважно в часи безкоролів'я, встановлювали засади і час вибору короля та ін.

2 Один з противників Конституції, посол Я. Сухожевський, наприклад, заявив, що він сам Конституції не читав, але зі слів інших знає, що вона суперечить польським вольностям і свідчить, що Польща стає на шлях революції, як і Швеція (де 1789 р. теж була прийнята Конституція), чого не слід допустити.

Loading...

 
 

Цікаве