WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Утворення контрольно-наглядових органів російської імперії та поширення їхньої діяльності на території України - Реферат

Утворення контрольно-наглядових органів російської імперії та поширення їхньої діяльності на території України - Реферат

Крім того, губернський прокурор наглядав, щоб одні органи влади не присвоювали повноважень інших органів; розв'язував такі спори, даючи свій висновок. Якщо в суді слухалася справа де були приватні і державні інтереси, або приватні, але стосувалися казенного інтересу, то про такий факт повідомлялося губернського прокурора, і він давав свій висновок.

При губернському прокурорі знаходилися два стряпчих: губернський стряпчий кримінальних справ та губернський стряпчий казенних справ. Губернському прокурору були підзвітні нижчестоящі прокурори і стряпчі, які інформували його про свою діяльність доповідними записками.

При виявленні порушень чи зловживань посадових осіб губернський прокурор доповідав не тільки генерал-губернатору, але і генерал-прокурору.

Важливим завданням губернського прокурора був нагляд за особами, які знаходилися під вартою. Не рідше ніж раз на тиждень в п'ятницю після обіду він зобов'язаний був перевіряти умови утримання заарештованих під вартою.

Компетенція губернського стряпчого казенних справ і губернського стряпчого кримінальних справ визначалась 406 "Уложення".

В п. 1 406 вказувалося, що губернський стряпчий казенних справ і губернський стряпчий кримінальних справ є помічниками губернського прокурора.

У випадку протиріччя між думками по спірних питаннях стряпчі повинні радитись з прокурором, щоб виробити спільну думку. Якщо такої думки не було досягнуто, то перевагу мала думка прокурора.

Серед обов'язків губернських стряпчих можна виділити наступні:

  1. розгляд заяв і скарг, які стосувалися державної казни;

  2. підтримання позовних вимог в суді по справах казни, а також по кримінальних справах по яких обвинувачувалися посадові особи;

  3. підтримання позовних вимог в суді по кримінальних справах де відсутній позивач. Перед тим як підтримувати такі позовні вимоги губернський стряпчий зобов'язаний надати губернському правлінню свої докази та отримати дозвіл;

Крім цього, губернські стряпчі могли в межах своїх повноважень витребовувати і отримувати від посадових осіб дані які стосувалися казенного інтересу, або збитків в спорах про землю, про заборонені податки, хабарі, справи про неповнолітніх, які знаходилися без опіки.

Коли губернський стряпчий в суді був позивачем то він мав право:

вимагати негайного виклику в суд відповідача;

помістити відповідача під варту, у випадку вчинення ним злочину;

пропонувати судовому слідчому по казенній справі проводити додаткові слідчі дії;

переносити розгляд вирішеної справи із нижчих судів у вищі;

стежити за належним відношенням позивача і відповідача до суду.

По цивільних справах губернський стряпчий міг приймати участь в суді і без згоди прокурора, однак він мав вислухати його висновок. В кримінальних справах губернський прокурор письмово давав свій висновок яким і повинен був керуватися стряпчий.

Губернському стряпчому заборонялося по справах казни давати будь-які поради, бути повіреним в справах інших осіб і т.д.

Якщо губернський стряпчий кримінальних справ в проваджені якого знаходилася справа вбачав вину відповідача, то він зобов'язаний був надати суду свій висновок з цього приводу. Якщо суд виправдовував відповідача, то стряпчий зобов'язаний представити відповідачу всі матеріали на підставі яких він притягував його до відповідальності.

Губернські стряпчі та губернський прокурор під час постановки рішення по цивільній чи вироку по кримінальній справі не мали права знаходитися в приміщенні суду.

При здійсненні своїх повноважень губернські стряпчі могли заміняти один одного. За незаконно пред'явлені позови вони зобов'язані були сплатити всі збитки відповідачу, а також могли бути звільнені з посади, якщо було доведено, що позов був пред'явлений завідомо необґрунтовано.

Повноваження та обов'язки прокурорів і стряпчих при Верхньому земському суді, губернському магістраті і верхній розправі визначали ст.ст. 407, 408 "Уложення про губернії".

Ст. 407 говорить про те: "що для здійснення правосуддя і для збереження установленого порядку в судових місцях для захисту невинних у верхньому земському суді, губернському магістраті, і у верхній розправі запроваджуються посади прокурорів та стряпчих казенних і кримінальних справ" [7, с. 82].

Якщо у вищезгаданих судах прокурори виявляли порушення законів чи указів, то вони зобов'язані були повідомити про це керівника судової установи, і доповісти губернському прокурору, щоб усунути виявлене порушення. Взагалі, якщо порівнювати права та обов'язки прокурорів і стряпчих при вищому земськім суді, губернському магістраті і вищій розправі то вони аналогічні правам та обов'язкам губернського прокурора та стряпчих, з однією відмінністю, що про всі події які відбуваються у ввірених їм установах вони доповідали губернському прокурору, і діяли централізовано під його керівництвом.

Як було згадано вище, функцію нагляду за законністю в повітах здійснював повітовий стряпчий.

В межах своїх повноважень він наглядав за збереженням законності в повіті. У випадку виявлення фактів порушення законів не дивлячись на особи, він повинен був повідомити про це губернського прокурора, і за його згодою подати позов в суд.

Виявивши порушення законів в судах чи в інших закладах та установах стряпчий записував їх, і робив відповідне нагадування про усунення порушень. При невиконанні вимог він притягував до відповідальності винну особу у відповідності до закону: виносив догану, накладав пеню, або подавав позов до суду.

Повітовий стряпчий в окрузі наглядав, щоб суди вчасно розпочинали судове засідання, він вів реєстр вирішених справ, здійснював нагляд за виконанням рішень, і був відповідальним перед намісницьким правлінням. При виявленні порушень законів чи указів в повіті, чи їх невиконання стряпчий зобов'язаний був доповісти губернському прокурору. Розгляд заяв і скарг проводився за дорученням губернського прокурора, або з його згоди. Одним із завдань повітового стряпчого був нагляд за особами які були визнані судом як "зганьблені", позбавлені честі, або до яких застосовувалися торгівельні покарання. Такі люди не повинні були знаходитися в багатолюдних місцях. Якщо стряпчий виявляв таких осіб, то він мав право виводити їх з цих місць, і віддавати під варту на три дні. Крім того, повітовий стряпчий наглядав за збереженням порядку в судових засіданнях, за дотриманням від учасників поваги до суду. У випадку виявлення таких фактів, він приносив скаргу, у відповідні місця.

При здійсненні своїх повноважень повітовий стряпчий наглядав, щоб при накладенні пені вона дійсно була стягнута, оскільки йому від стягнутої суми належала 1/3 частина. Він також мав право відвідувати судові місця свого повіту і міста в будь-який час, однак, під час постановляння вироку чи рішення він зобов'язаний був покинути приміщення зали суду.

"Уложення про губернії" встановлювало сувору відповідальність стряпчих за неналежне виконання своїх обов'язків. Так, якщо повітовий стряпчий знав про порушення і не доповів про це губернському прокурору і такий факт був виявлений, то до нього могли застосовуватися такі покарання як звільнення з посади, позбавлення чину або позбавлення честі.

За наслідками проведеного дослідження, на основі вивчення, аналізу історіографії формування та розвитку контрольно-наглядових органів Російської імперії на території України у XVIII ст. можна сформулювати деякі висновки та науково практичні рекомендації.

Органи прокуратури Російської імперії в Україні розпочали свою діяльність в другій половині XVIII ст. після скасування полково-сотенного адміністративно-територіального устрою та введення губернського поділу України.

Губернські прокурори та їх помічники, прокурори при вищих земських судах, губернських магістратах, і вищій розправі, а також повітові стряпчі здійснювали контрольно-репресивні функції спрямовані на збереження самодержавної влади Російської імперії на українських землях.

Діяльність прокуратури, як і інших контрольно-наглядових органів в цей період української державності не відзначалася відкритістю прозорістю та гласністю практичних дій.

З утвердженням відновленої України приорітетним напрямком формування і розвитку органів прокуратури має бути відкритість, підконтрольність громадянському суспільству, гласність та законність практичних дій.

Література

  1. Полное Собрание Законов Российской Империи. – Собр 1. Т. 5. – № 1760.

  2. Грибовский В.М. Высший суд и надзор в России в первую половину царствования Екатерины ІІ. С. Петербург. – 1907.

  3. Полное Собране Законов Российской Империи. – Собр. 3. Т. 2. – № 4170.

  4. Грибовский В.М. Высший суд и надзор в России в первую половину царствования Екатерины ІІ. С. Петербург. – 1907.

  5. Филлипов М.А. Взгляд на русское судоустройство и судопроизводство. – СПб., 1859.

  6. Козирев В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою південної України (друга половина 18 перша половина 19 століття). – Запоріжжя, 2000.

  7. Козирев В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою південної України (друга половина 18 перша половина 19 століття). – Запоріжжя, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве