WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Надання місту сяноку маґдебурзького права - Реферат

Надання місту сяноку маґдебурзького права - Реферат

Бургомістр при виконанні своїх функцій володів ширшими повноваженнями. Він мав ключі від міських брам, ратуші та міської скарбниці. Бургомістр надавав міське право, контролював збір податків та використання коштів міського бюджету, яке він здійснював за допомогою двох лихварів (provisores), яких обирали щорічно. Бургомістр володів деякими повноваженнями і в галузі судочинства, зокрема попередньо розглядав усі справи, які згодом передавав до війтівсько-лавникового суду. Міська рада насамперед виконувала адміністративні функції. Радники не підлягали судочинству гродських (замкових) судів їх звільняли від сплати податків та зборів, вони також отримували певні грошові оклади з бюджету міста [7, c. 45-46].

До доходів міського бюджету належали податки, збори, орендна плата з міських будівель та землі. Кошти міської скарбниці йшли на утримання міських мурів, боліт, доріг та міських службовців. Серед радників потрапляємо на, польські та німецькі прізвища.

Судові функції виконували війт та лавники. Суд складався з війта, підвійта і семи лавників. З наданням місту маґдебурзького права посада війта вважалась спадковою, а з XVI ст. війт став королівським службовцем, якого призначав король. Лавників щорічно обирали мешканці міста. Старшим серед лавників вважався підвійт, який за відсутності війта брав на себе функції останнього. Під юрисдикцію війтівсько-лавничого суду потрапляли всі жителі міста. Цей суд розглядав усі кримінальні та цивільні справи. Існував також суд війтівський, який війт здійснював одноособово в присутності писаря. Іншим важливим судом, який збирали з ініціативи війта та за участі лавників був "гайонний потрібний" суд, що відбувався щоквартально. Цей суд мав право виносити смертні вироки. Інтереси міської ради у суді репрезентував "інстригатор" (прокурор). Судові вироки виконував кат (tortor). Смертні вироки та тілесні покарання виконувались на ринковій площі біля спеціального стовпа. До повноважень ката також належало застосування тортур під час проведення слідчих дій [7, с. 57-58].

Сяноцький війтівсько-лавничий суд розглядав не лише справи міщан, але й кримінальні справи мешканців інших територій. У засіданні цього суду, окрім міських лавників та радників, брали участь представники від гродського суду, асесори, підстароста, бургомістр, писар громадського суду та ін. Цей спільний суд отримав назву війтівського замкового суду і до його юрисдикції відносились мешканці сіл на території Польщі та Угорщини, мешканці Сяноцького повіту, військові, солтиси, шляхта, цигани та ін. Війтівсько-замковий суд розглядав найважливіші кримінальні справи розбої, грабежі, крадіжки, підпали, зґвалтування тощо. До юрисдикції цього суду належали і православні священики. Фактично лавники м. Сянока здійснювали судочинство не тільки над мешканцями цього міста, але й над жителями Сяноцької землі, до складу якої входили як міста, так і села.

Судом другої інстанції для міста Сянока та інших міст та сіл цієї землі, що здійснювали судочинство на основі магдебурзького права, був найвищий суд німецького права на Сяноцькому замку. Суд було створено у 1403 р. До його юрисдикції належали також солтиси. Рішення вищого суду німецького права на Сяноцькому замку можна було оскаржити до найвищого суду німецького права – Краківського замку. Місцем розташування суду був Сяноцький замок. Засідання суду відбувалися під головуванням ленд-війта і тривали у різні роки тиждень, місяць, або шість тижнів. Окрім ленд-війта до складу суду входили сім лавників – солтисів з сіл німецького права Сяноцької землі (Гоніви, Іскрисі, Краснівся, Просіки, Орджехови, Щавного, Великомостя та Вроблена). Усі ці села, окрім Великомостя, перебували у власності королівського двору [7, с. 85]. Лавники найвищого суду на Сяноцькому замку за виконання своїх повноважень отримували певні кошти. У суді солтиси мали своїх заступників, якими були сяноцькі міщани. Окрім цих судів, до 1435 р. у Сяноку діяв суд, який здійснював судочинство на основі руського (українського) права [7, с. 86].

Участь міщан у засіданні вищого суду німецького права свідчила про відсутність значних конфліктів між шляхтою та міщанами. Важливе значення в управлінні містом та підвищенні його соціально-економічного стану відігравали цехи. Перші дані про утворення у м. Сяноку ремісницьких цехів а також про суми прибутків, що мав отримувати війт від їхньої діяльності, містились у привілеях Юрія ІІ Тройденовича 1339 р. зокрема, у 1446 р. війт отримував від радників 200 грошей боргу та 9 грошей чиншу, 2 копи грошей від пекарів, 4 гроші від шевців та 4 з половиною гроша від міської лазні [9, c. 21-25]. У 1469 р. ця сума становила 10 грошей від пекарів, 9 грошей від різників та 6 грошей з лазні [8, c. 61]. Водночас органи державної влади та місцевого самоврядування могли регулювати ціни на окремі види товарів. Зокрема у 1448 р. сяноцький староста за погодженням з війтом та міською радою встановив ціни на товари, що продавали різниками, шевці та ковалі [9 c. 26-37]. У 1589 р. серед ремісників згадуються 2 ковалі, 1 слюсар, 1 сідляр, 6 шевців, 3 різники, 3 пекарі, 2 кушніри, 2 кравці, 2 ткачі, 1 хірург та ін. [8, c. 63]. У 1607 р. король Сиґізмунд ІІІ підтвердив привілей Сиґізмунда І і Стефана Баторія, а у 1615 р. затвердив статус цеху ковалів [8, c. 62], який забороняв прийняття до складу цеху православних українців. У Сяноку також існував великий цех, до складу якого входили майстри і підмайстри різних спеціальностей, серед яких боднарі, сідлярі, слюсарі та ін. Їхній статус було затверджено у 1628 р. королем Сиґізмунд ІІІ. Цехи очолювались одним або двома цехмістрами. До цехів належали майстри, підмайстри та учні. У Сяноку існували цехи кушнірів, шевців, кравців, різників, ковалів та ін. За люстрацією 1665 р., коли розвиток ремесел у Речі Посполитій був обмежений, в Сяноку працювали 8 гончарів, 16 шевців, 14 купців тощо. У середині XVIII ст. згадуються шевці, різники, рибалки та ін. [7, c. 50-52]. Про діяльність цехів можна дізнатися проаналізувавши привілей Сиґізмунда І 1530 р., за яким було затверджено статут кушнірського цеху м. Сянока [7, c. 50-56]. Документ був написаний латинською мовою. У першій частині документа визначено порядок вступу в цех та вказано суми вступних внесків. Друга частина документа регулювала питання продажу товарів та купівлі сировини. Зокрема без згоди цеху було заборонено купувати шкіри у чужих купців. Усі кушнірські вироби можна було продавати лише в одному, визначеному міською радою, місці. Третя частина привілею регулювала внутрішнє життя членів цеху. Наприклад, за зраду цехової таємниці до каси вносились два "камені воску", за образу сім'ї члена цеху – один "камінь воску" та ін. Інші цехи діяли за такими самими правилами, як і в кушнірському цеху. Угорці в цехах мали такі ж права, як і українці, але вони не могли очолювати цех.

In Dei nomine amen. Ab humana mundi negotia facilius elabuntur memoria, que nec scripto neque voce testium jucide confirmantur. Ideo nacesse est, ut res acta diqno memorie scripto perhenniter roboretur. Noverint igitur universi et singuli, tam presentes quam futuri quorum audiencie seu visui presens pagina demonstratur. Quod nos Georgius Dei gracia dux et heres regni Russie existents in bona corporis sospitate et mentis sanitate maturata ac prehabita meraque voluntate dedimus et contulimus fideli nostro servitori bartkoni de Sandomiria advocaciam in Sanok nostra civitate super flumen, quod dicitur San , sitam cum plena potestate et omni jurisdiccione Theuthonico iure id est iure Meydeburgensi sibi et suis pueris legitimis heredibusque universes perpetuo iure libere ac hereditary habendam, tenendam et possidendam prout ipsum (!) ius Meydeburgense viget et tenetur per civitates sinqulas, omnem hominem iudicandumsive sit Theuthonicus, Polonus, Ungarus et Ruthenus cuiuscunque condicionis et sexus fuerit homo sive status in dictrictu confinioque eidem civitati Sanok assignato. De pena vero a iudicatis personis cedente duo denarii nobis iure cedere debent, tertius autem denarius ipsi Bartkoni et suis posteris ac heredibus debet destinari. Demum dedimus presens dicto Bartkoni suisque pueris ac successoribus legitimis presentibus et futuris in ipsa civitate Sanok forum et eius circumferenciam omni iure et libertate hereditary possidendam ut quidquid super ipsam edificare et construere voluerint seu potuerint, pretorium institas et cameras emptibiles universas videlicet pannicidarum institorum pistorum macellorum, sutorum, piscatorum et ea que ad usus proprios quiverint convertere aut commutare (?) similiterque eidem Bartkoni predicto et suis posteris dedimus et contulimus curiam sartorum et balnea cum areis eorundem sive intra ac extra civitatem Sanok fuerint situata. Insuper bono spiritu sepius nominato Bartkoni suisque successoribus aut pueris legitimis dedimus pertuo iure autque hereditary habendum sextum mansum seu laneum inter gades et metas Sanok ipsius civitatis scilicet sub spacio dimidii miliaris eius quoque circumferencia superius et inferius civitatis prope flumen San I miliare ad partem totidem in ista parte litoris, in qua civitas est locata cum omnibus usualibus proventibus, que sunt et que fieri possunt scilicet in agris extripatis et extripandis, in pratis, in pascuis, in campis, in paludibus, in silvis et rubetis. In venatione animalium et ferarum cunctarum et omnium avium captura in omni quoque usu et profectu (?), que comparare poterint inter gades et limites prelibatas. Incole vero et subsides in ipsa Sanok civitate et extra residentes seu commorantes reliquos mansus vel laneos in confinio iam dicte civitatis colentes et laborantes expirata et cunsumpata XV annorum libertate de quolicet mansu et laneo XVI qrossos solvere tenebuntur census annualis De ortis autem circum iacentibus civitati tertius denarius eidem Bartkoni et suis pueris debet destinari. Insuper sepefato Bartkoni et eius progenitis universis dedimus et contulimus flumen San in longitudine dimidii miliaris littore ex utroque supetrius civitatem ascendendo cum insula minori prope civitatem et omnes fluvios ad ipsum san defluentes in metis prenotatis, et molendium in Trebscz locatum, quidquid in eo et eis usus sive proventus facere poterint scilicet molendina, piscinas et piscaturas piscium obstaculorum, quorumlicet quod Theuthunice wer, sclavonice vero jas nuncupatur. Niholominus volumes et distinctius mandamus, quatenus sub obtenta gracie nostre nullus officialium et ministerialium nostnorum nobilis aut ignobilis (!) potens et simplex quidquam habeat agree, iudicare et imperare in dicta civitate Sanok eiusque confiniis in terries aut in aquis contra voluntatem sepefati Bartkonis et suorum heredum ac successorum legitimorum, qui vero secus fecerit nostram se senciat incurrisse indiqnationem et offensam graviorem. Sed qua si (?) quando placuerit eidem Bartkonisepius niminato suis heredibus et posteris legitimis casu oportunitatis eveniente pretactam advocaciam Sanocensem cum universes usibus et proventibus partim aut in toto vendere, proponere, exponere aut in alia bona commutare plenissime consentimus. In horum evidenciam presentes conscribi et dependendi nostri sigilli munimine dedimus roboratas.

Loading...

 
 

Цікаве