WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія львівського магістрату - Реферат

Історія львівського магістрату - Реферат

Суперечності у діяльності магістрату особливо виявилися у сфері освіти. З одного боку, магістрат як виконавчий орган самоврядування постійно дбав про розвиток освіти, використовуючи передбачені для цього кошти міського бюджету, які щороку зростали. У 1871-1895 рр. у Львові було побудовано за рахунок коштів міста 16 початкових (народних) шкіл, гімназію, реальну та промислову школи. Показовим є той факт, що звичайні видатки на розвиток освіти з 51 тис. гульденів у 1871 р. зросли до 345 тис. у 1894 р. А в бюджеті міста на 1897 рік було передбачено виділити на потреби освіти 475229 гульденів, що становило 27 відсотків від загальних річних видатків.

Однак безперечні успіхи у розвитку шкільництва стосувалися в основному польської громади Львова. Досить чисельна українська громада тривалий час не мала жодної школи, яка б утримувалась з міського бюджету. Міські органи самоврядування свідомо відтягували відкриття української школи у Львові. І це відбувалося за умов, коли, як відзначав В. Левицький: "Австрійські основні закони признають рівноправність всіх уживаних в державі мов в школах і урядах. Тим самим держава зобов'язана закладати для кожного народу школи, в яких діти побирали б науку в своїй рідній мові" [15]. Русини-українці міста активно боролися за свої права, вимагаючи відкрити українську школу у Львові. Одночасно українська громада намагалася створювати і розвивати свої громадські інституції. У 1868 р. в житті української громади міста сталася подія, що надалі визначила розвиток національно-культурного руху, – було засноване культурно-освітнє товариство "Просвіта". У 1873 р. у Львові почало діяти літературне товариство ім. Т.Г. Шевченка, на базі якого в 1892 р. утворилося Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка. Діяльність товариства проводилась у чотирьох секціях – історичній, філософській, економічно-правничій і природничо-лікарській. З 1894 р. фактичним редактором "Записок НТШ" і керівником історичної секції стає М. Грушевський. Створювані у Львові українські освітньо-культурні та інші товариства протидіяли полонізаторській політиці місцевих органів самоврядування у галузі освіти та шкільництва.

Показово, що така політика мала правовий фундамент, а саме певну ієрархічну незалежність міських органів самоврядування в цій сфері від вищих органів державної влади. Так, згідно зі ст. 7 Крайового шкільного закону прерогативою міської влади було вирішення питань про відкриття шкіл і визначення мови викладання в них [16].

Попри ідеологічне та мононаціональне спрямування своєї діяльності львівський магістрат керувався принципами самостійності і незалежності у межах своїх повноважень, поєднання місцевих інтересів громади та інтересів держави, взаємодії з громадськими утвореннями міста, самофінансування і самозабезпечення у межах міського бюджету, оптимальної децентралізації і належної організаційної структури.

Добрим підгрунтям для реалізації цих принципів була розроблена нормативно-правова база, окремі внутрішні неузгодження якої спричиняли інколи суперечливість завдань і методів діяльності магістрату. Так, нормативно невизначене співвідношення між власною і дорученою сферами діяльності магістрату зумовило систематичне зростання обсягів дорученої сфери, що суперечило самоврядній природі цього органу. Реально це означало, що магістрат частіше виступав як орган держави, а не як виконавчий орган міського самоврядування, що не відповідало принциповим засадам австрійського законодавства про практично – повну незалежність громад та їх органів від держави.

Недоліки у роботі магістрату були наслідком його внутрішньої організації і структури. Реалізуючи свої окремі функції, окремі структурні підрозділи магістрату (департаменти, відділи) конкурували, а інколи вступали в суперечності між собою, що свідчило про відсутність певної організаційної єдності в структурі магістрату. Так, "міська економія", що відповідала за прибутки з міського майна, намагаючись отримувати найбільший доход, встановила високі ціни на будівельні матеріали. Будівельне ж управління, яке проводило будівельні роботи в місті, було зацікавлене в дешевих будівельних матеріалах. Тому будівельне відомство не купувало будматеріалів з міських складів, а шукало приватних постачальників. У результаті міський бюджет зазнав збитків.

На діяльність магістрату суттєво впливала його матеріально-фінансова база, а точніше – міський бюджет. Проблема фінансових взаємовідносин була однією з найважливіших і найскладніших. Від її вирішення залежала реалізація магістратом своїх повноважень, кількісний та якісний склад міських службовців, належне виконання ними своїх обов'язків. Постійний дефіцит міського бюджету негативно позначався в цілому на діяльності магістрату.

Одним з найважливіших завдань львівського магістрату як виконавчого органу самоврядування громади було підвищення рівня життя у столиці коронного краю. Однак статистичні дані свідчать, що цього досягнути в порівнянні з іншими великими містами Австро-Угорщини, йому не зовсім вдавалося. Методи адміністративного впливу на відносини виробників, торговців і споживачів, незважаючи на їх систематичність, не завжди були дієвими. Хоча щодо контролю над торгівлею і цінами на товари дії магістрату біли послідовними. Але неконтрольований, бурхливий приріст населення у зв'язку з великою кількістю приїжджих робив міський споживчий ринок одним з найдорожчих в Австро-Угорщині при відносно низькій заробітній платі.

Основні недоліки роботи магістрату знаходили вияв у сфері відносин з етномозаїчним населенням Львова. Міська громада не була цілісною і складалася з менших етногромад: поляків (найчисельніша), українців, євреїв, німців і т.д. Соціально-культурні та релігійні інтереси цих етногромад, звичайно, біли різними. магістрат же найчастіше захищав інтереси польської громади. Показовою у цьому є тривала боротьба русинів-українців за відкриття у Львові української школи. Така позиція магістрату, обумовлена його національним складом, спонукала інші громади об'єднуватися у громадські організації для захисту і задоволення своїх економічних, соціально-культурних інтересів. Логічно, що з середини ХІХ ст. виникають найбільш масові українські організації: товариство "Просвіта" (1868), товариство ім. Т.Г. Шевченка (1873), Народна торгівля (1883), Сокол (1889), Сільський господар (1894).

Свою діяльність магістрат будував відповідно до положень міського статуту, нормативних ухвал міської Ради, відповідних інструкцій. Порушення цих норм службовцями магістрату каралися суворими дисциплінарними стягненнями. В діяльності магістрату належно реалізовувався принцип персональної відповідальності службовців за доручену їм ділянку роботи.

    Література

  1. ШараневичИ. Стародавний Львов. – 1861.

  2. Dziennik ustaw i rozporzadzen Krajowych dla Krolewstwa Galicui i Lodomeryi wraz wielkem ksiestwem Krakowskiem. – Rok 1870. – Czesc XXII. – № 79.

  3. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6.

  4. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6. Арк. 531.

  5. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6. Арк. 552.

  6. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6. Арк. 725-726.

  7. Statut krolewskiego stolecznego miasta Lwowa. – Lwow, 1896. ЛНБ імені Василя Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Спр. 4575/6. Арк. 426.

  8. Sprawozdanie prezydenta miasta Lwowa A. Jasinskiego z czynnosci Reprezentacyi i Urzedow miejskich w ostatnim perjodzie wyborczym 1874 do 1876, S. 4.

  9. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6. Арк. 1288.

  10. Відділ рукописів ЛНБ імені Василя Стефаника. Ф. 5. Справа 4575/6. Арк. 1300.

  11. HoszowskiS. Ekonomiczny rozwoj Lwowa w latach 1772 – 1914. – Lwow, 1935. – S. 100.

  12. Postanowienia organizacyjne dla urzednikow i slug miejskich // ЛНБ імені Василя Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 5 Спр. 4575/6.

  13. Statut emerytalny dla urzednikow i slug Gminy krol. stol.miasta Lwowa.

  14. Wiadomosci statystyczne o miesce Lwowie // Rocznik II. Lwow, 1893. – S. 33.


 
 

Цікаве

Загрузка...