WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія львівського магістрату - Реферат

Історія львівського магістрату - Реферат

Реферат на тему:

Історія львівського магістрату

Початком легальної історії магістрату м. Львова прийнято вважати надання місту магдебурзького права.

Цю усталену позицію дещо спростовує згадка про магістрат як міську управу від 1382 [1, с. 29]. Наукова дискусія про час утворення першого Львівського магістрату тільки підкреслює той факт, що роль і місце магістрату у систему органів самоврядування м. Львова змінювалась протягом тривалого історичного періоду, а його історія багата на організаційно-правові зміни у структурі та обсязі повноважень.

Львівський магістрат як виконавчий орган у системі міського самоврядування, яке передбачало координацію діяльності двох влад – міської ради і її виконавчого органу, сформувався остаточно після надання Львову 14 жовтня 1870 р. власного статуту і затвердження міською Радою 18 липня 1872 р. штатного розпису працівників магістрату [2, с. 8].

Правові норми цього статуту докорінно змінили повноваження магістрату, трансформували його з органу державної адміністрації кінця ХVIII – початку ХІХ століття у виконавчий орган міського самоврядування.

Такий правовий статус магістрату став результатом організаційно-правової діяльності міської ради і створеної нею спеціальної комісії. Повноваження, завдання і функції магістрату регламентував IV розділ статуту м. Львова, а основні принципи діяльності та організації роботи були зафіксовані в інструкції (положенні ) для магістрату від 7 червня 1871 р., у службовому положенні і пенсійному статуті для службовців і працівників допоміжного персоналу від 29 липня 1872 р., а також в інструкціях для уповноважених комісарів магістрату від 3 липня 1873 р. і міської виконавчої служби від 12 березня 1881 року [3].

Інструкція для магістрату передбачала структурну організацію виконавчого органу міського самоврядування, визначала його власну і доручену (делеговану) сферу діяльності, процедуру розгляду і вирішення справ.

Структурно магістрат утворювали президія магістрату та 7 департаментів (відділів), які очолювали радники магістрату. До складу президії входили: президент міста, перший і другий віце-президенти, міські делегати (уповноважені міської ради) та радники магістрату.

Підрозділами магістрату були також управління будівельне, торгівлі із службою міри і ваги, цементне, управління обліку населення і розміщення військ та управління міським закладом сиріт. До складу магістрату входили пересильний пункт з управлінням міських арештів, комісаріати дільниць, інспекція лісів, міська каса. Надавали допомогу в діяльності магістрату, виконуючи певні фінансово-контрольні функції, і службовці рахункової палати.

Для обробки статичної інформації було запропоновано посаду референта, а з правових питань – посаду синдика (юриста).

Безпосереднє керівництво, а також контроль за роботою магістрату, його департаментів та служб, здійснював президент міста, якого (як і першого віце - президента міста) обирали, згідно зі ст. 21 і 23 статуту депутати міської ради з поміж депутатського корпусу на строк їх повноважень, спочатку на 3 роки, а з 1896 р. – на 6 років. Президент міста був наділений відповідно до вимог статуту досить широкими повноваженнями: головував на засіданнях міської ради, очолював магістрат і виконував у межах міста Львова функції повітового старости.

У другій половині ХІХ ст. для Львова характерною була тенденція зростання чисельності населення. Це призвело до збільшення обсягу діяльності магістрату та обсягу роботи, яку виконували працівники виконавчого органу. Тому у 1874 р. службовці магістрату звернулися з проханням до міської ради про підвищення заробітної плати. Міські радні висунули пропозицію провести реорганізацію магістрату, провідним принципом якої мало стати скорочення штатних посад службовців, котрі змінювались би у різних відділах, службах магістрату так званими "канцелярськими працівниками".

Проведена реорганізація не дала бажаних результатів. "Вона понизила престиж і зачепила інтереси службовців з вищою освітою і на довгі роки заподіяла їм кривду як в моральному, так і в матеріальному відношенні" [4]. Після того як 10 червня 1875 р. міською радою був затверджений список штатних посад кожен із працівників магістрату опинився а нижчій (за рангом) і менш оплачуваній посаді. Така реорганізація виконавчого органу не досягла своєї мети, оскільки в магістраті значно зросла кількість працівників допоміжного персоналу, що призвело до збільшення витрат з міського бюджету на їх утримання [5, с. 36].

Відповідно до нової структури міський виконавчий орган складався з президії магістрату і восьми департаментів, які очолювали радники. Безпосереднє керівництво роботою магістрату здійснював другий віце-президент, а згодом директор магістрату.

Перший департамент відав питаннями міських маєтків і фінансів з наглядом за міською касою. Прерогативою другого департаменту були нерегулярні прибутки громади та прибутки від права пропінації. Третій департамент разом з міським будівельним управлінням займався питанням будівництва в місті і ремонтом доріг, справами місцевої поліції і пожежної безпеки. Завданням четвертого було вирішення військових питань, включаючи набір на службу та розміщення (розквартирування) військ. До компетенції п'ятого входили питання промисловості. Шостий департамент відав справами доброчинності і опіки над бідними. Сьомий департамент займався податковими справами, а восьмий шкільництвом і релігійними справами.

З розвитком капіталістичних ринкових відносин, зростанням населення Львова виникла потреба у створенні нових департаментів магістрату. У 1882 р. було створено новий департамент торгових і санітарних справ. У 1894 р. розпорядженням президента міста четвертий департамент був поділений на два військових департаменти, з чітко визначеними функціями і повноваженнями.

Наприкінці ХІХ ст. було створено три нових департаменти для справ обліку населення, статистичних та архівних справ [6].

У зв'язку з поділом Львова на 5 дільниць та відповідно до затвердженого міською радою штатного розпису працівників магістрату на їх територіях були утворені комісаріати дільниць.

Згідно зі ст. 21 і 70 статуту Львова до структури магістрату був введений інститут міських делегатів, яких рада обирала зі свого складу у кількості 20 членів на один рік, а з 1896 р. – 25 делегатів терміном на три роки [7]. Даний інститут був створений для надання допомоги президенту міста у здійсненні нагляду і вирішенні справ, переданих магістратові, міським виконавчим органам і службам, окремим службовцям (внутрішня сфера діяльності), і для безпосереднього контролю за їхніми діями (зовнішня сфера діяльності).

Функції і повноваження, принципи діяльності делегатів частково регулювалися регламентом міської ради, а з 1876 р. – власною інструкцією [8].

Аналіз організаційних змін у структурі магістрату засвідчує, що діяльність цього самоврядного органу після надання Львову власного статуту активізується і поширюється на різні сфери громадського життя міста. Це зумовлювалось самою природою магістрату, який виконував подвійні функції. З одного боку, це функції виконавчого органу самоврядування, що реалізувалися у власній сфері діяльності. З другого боку, функції органу державної адміністрації, який виконував доручений обсяг роботи. Співвідношення власної і дорученої компетенції не тільки визначало місце магістрату у системі самоврядування, а й обсяг та зміст його діяльності, організацію і внутрішню структуру.

У власній сфері діяльності львівський магістрат як виконавчий орган міського самоврядування забезпечував виконання рішень і ухвал міської ради. Обсяг справ власної сфери діяльності з початку 70-х років ХІХ ст. перебував у значній залежності від приросту міського населення, який у період 1880–1890 рр. був найбільший серед великих міст Австро-Угорської монархії (у тому числі і Відня) і становив 15,5 відсотків. Характерною особливістю такого приросту був той факт, що до 1869 р. натуральний приріст міського населення у співвідношенні до прибулих становив 1 : 1,5, а в період з 1869 до 1890-х років таке співвідношення суттєво змінилося на користь прибулих і становило 1 : 100 [9].

Велика кількість матеріально незабезпечених людей прибувала до Львова у пошуках роботи і засобів до існування. Непередбачений, швидкий і нерегульований приріст населення в місті ускладнював роботу магістрату, його департаментів і служб, вимагав збільшення кількості службовців і призводив до непередбаченого збільшення міських видатків. Так, якщо у 1871 р. витрати на одного жителя з міського бюджету становили 10,5 гульденів, то у 1895 р. вони зросли до 193 гульденів [10].

Loading...

 
 

Цікаве