WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Казенні палати як органи управління фінансами російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: організаційно-правові засади дія - Реферат

Казенні палати як органи управління фінансами російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: організаційно-правові засади дія - Реферат

Для казенних палат ІІ-ІІІ розрядів уперше вводили посади помічників управляючого (до цього були лише в Санкт-Петербурзі та Москві), загальне річне утримання якого коливалося від 2300 до 3300 руб. Їм було встановлено шостий клас за посадою і мундиром, і другий розряд третього класу за виходом на пенсію.

Начальники відділень почали отримувати від 2200 до 2800 руб. (різниця між розрядами становила 200 руб. річних) з тим самим рангом, що і у помічника управляючого. Отже, їх грошове утримання значно поліпшилося. Покращилося матеріальне забезпечення старших столоначальника, бухгалтера, діловода (від 1400 руб. до 1700 руб. з „кроком" 100 руб.), які мали відповідно сьомий, сьомий і п'ятий клас. Столоначальник, бухгалтер, діловод одержували від 1200 до 1500 руб., восьмий клас за посадою і мундиром, шостий – за пенсійним забезпеченням. Їх помічники отримували „вилку" в грошовому утриманні. Нижній оклад коливався від 700 до 860 руб. (між першим і другим розрядом різниця становила 60 руб., між іншими розрядами – 50 руб.), верхній – від 800 до 960 руб. (з тим же „кроком"). Вони отримували, відповідно, дев'ятий і за пенсією сьомий клас. Службовий статус і грошове забезпечення помічника секретаря були такі самі, як у столоначальника, діловода, бухгалтера.

Секретар палати і чиновник з особливих доручень мали сьомий клас за посадою і мундиром та п'ятий – за виходом на пенсію. Вони отримували від 1500 руб. річних у палаті четвертого розряду до 1800 руб. – першого (по сто рублів різниці між розрядами). При тому ж службовому ранзі чиновник з судової частини, який здійснював юридичне забезпечення діяльності казенної палати, мав вище утримання – 1800 руб. на рік у палаті третього розряду, 2000 руб. – другого, 2200 руб. – першого. Штати казенних палат четвертого розряду цієї посади не мали.

І знову найменшу корись від підвищення рівня грошового утримання мало дрібне чиновництво. Найменший розмір оплати праці коливався від 500 руб. в палатах четвертого до 700 руб. на рік у палатах першого розряду (рахунковий чиновник), десятий клас по службі й мундиру, восьмий – за пенсією. Екзекутор і журналіст одержували від 750 до 900 руб. річних (різниця між розрядами складала по 50 руб.), дев'ятий клас – за посадою і мундиром, сьомий – за виходом на пенсію. За такого ж рангу архіваріус отримував більше – від 850 до 1100 руб. (між четвертим і третім розрядом – 50 руб., між іншими – по 100 руб.).

Тією чи іншою мірою започатковані керівництвом Міністерства фінансів України у кінці ХІХ ст. зміни у підході до комплектування і розстановки кадрів в органах фінансового управління (як у центрі, так і на місцях) торкалися всіх складових фінансового апарату Російської імперії в Україні, вони надали йому якісних рис серед інших галузей державного управління дореволюційної Росії, вплинули на ефективність функціонування фінансової адміністрації в останні десятиріччя її існування. Перші заходи щодо поліпшення якісного складу фінансового апарату, спершу центрального, а згодом і губернського, можемо віднести до часів керівництва Міністерством фінансів Російської імперії М.Х. Рейтерна і особливо М.Х. Бунге – видатного вченого, теоретика і практика в галузі фінансового права та теорії фінансів.

Вирішальні кроки у активізації кадрової політики у фінансовому відомстві належать С.Ю. Вітте, який, на нашу думку, не лише кардинально змінив самі підходи до комплектування посад в системі Міністерства фінансів, а й вказав шляхи удосконалення державної служби в Російській імперії, які не було використано. Це, як видається, відіграло певну роль у руйнації імперського механізму держави. Про те, що саме Міністерство фінансів вважалося відомством, де дотримувалися певних вимог, про авторитетність заходів, вжитих у кадровому плані міністром фінансів С.Ю. Вітте, дотично свідчить факт, наведений Ю.А. Холодом у його дисертаційному дослідженні. Про свавілля поліції вуглепромисловець Бахмутського повіту Катеринославської губернії І.П. Правда писав у листі саме міністрові фінансів С.Ю. Вітте 29 січня 1902 р. [14, с. 134].

Наслідком більш чи менш послідовних заходів керівників Міністерства фінансів Російської імперії останньої третини ХІХ ст. (принаймні після того, як О.М. Княжевич облишив міністерське стерно) стала поява, окрім відомчих нормативно-правових актів, законодавчої норми ст. 162 „Статуту про службу за визначенням уряду" за продовженням 1886 р. [15].

Міністерство фінансів для органів та установ свого відомства, домігшися цієї норми, фактично оминуло застарілий і закостенілий „Табель про ранги", відмовилося від станового принципу комплектування посад, від необхідності вислуги за кожним званням і кожною посадою, від ігнорування професіоналізму та кваліфікації кожного урядовця. Ця стаття визначала, що „особами, які за загальними правилами не мають права на вступ у цивільну посаду, можуть бути такі заміщувані наступні посади: 1) бухгалтерів по відомству Міністерства фінансів; 2) штатні посади не вище ІХ класу по казенних палатах; 3) посади по Державному банку і його конторах ... по акцизному управлінню; 4) членів Ради, управляючих відділеннями та інших службовців у Державному дворянському земельному банку 6 класу і нижчих..." Ця „пільга" передбачалася для 11 категорій службовців, але найбільш значущими вони були саме для Міністерства фінансів – там, де вимагалися справді кваліфіковані працівники, а справа не могла чекати, доки справжній фахівець – професіонал пройде необхідні кар'єрні щаблі.

І казенні палати (вже за правління Української Народної Республіки вони стали називатися фінансовими), і губернські присутствія з тих чи інших податків продовжували існувати і після зникнення Російської імперії. Та для них настали нові, непрості й завершальні у їхній історії часи.

Досвід їхньої діяльності, як позитивний, так і негативний, на нашу думку, має певне значення для оптимізації організаційно-правових засад діяльності органів управління державними фінансами в незалежній Україні.

    Література

  1. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе (ПСЗ – ІІ). – Т.ХХХVІ. – № 37197.

  2. ПСЗ – ІІ. – Т. ХХХІХ. – № 41513.

  3. ПСЗ – ІІ. – Т. ХХХІХ. – № 41604.

  4. КозловскийЯ.И. Казенные палаты и подведомственные им учреждения в России. – Рига, 1901. – Разд. паг.

  5. О распространении опыта единства кассы, производимого ныне в 12-ти губерниях, на все губернии империи, за исключением Закавказского края: Указ Правительств. сената (по 1-му департаменту) от 20 апр. 1865 г. // Указатель правительственных распоряжений по Министерству финансов. – 1865. – № 17. – С. 254.

  6. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Ф. 442. – Оп. 44. – Спр. 121.

  7. ЦДІАК України. – Ф. 442. – Оп. 100. – Спр. 209.

  8. Устав о податях //Свод законов Российской империи. Изд. 1857. – Т. V.

  9. ПСЗ – ІІ. – Т. LІ. – Отд. 1. – № 43336.

  10. ЦДІАК України. – Ф. 442. – Оп. 517. – Спр. 238.

  11. ЖвалюкВ.Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: Організаційно-правові засади діяльності: Монографія / За наук. ред. проф. О.Н. Ярмиша. – К.: Атіка, 2001.

  12. ЦДІАК України. – Ф. 274. – Оп. 2. – Спр. 300.

  13. ПСЗ – ІІІ. – Т. ХХ. - № 18803.

  14. ХолодЮ.А. Загальна поліція Російської імперії в Україні в 1862-1905 рр.: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2002.

  15. Устав о службе по определению правительства // Свод законов Российской империи. Изд. 1876 г., по продолжению 1886 г. – Т. ІІІ.

Loading...

 
 

Цікаве