WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні елементи сучасної теорії суверенітету державної влади - Реферат

Основні елементи сучасної теорії суверенітету державної влади - Реферат

Вважається, що у правовій державі право є пануючою силою, в тому числі і над державою. Проте, за словами професора В.Г. Сокуренка "важливою умовою правової держави є не лише панування права, а й його залежність від моралі народу, регулятивна єдність з її вимогами" [11, с. 21].

Отже, суверенна державна влада функціонує в межах вимог верховенства права, що передусім означає пов'язаність державної влади правом. Саме верховенство права є однією з головних ознак правової держави, у якій діють виключно правові принципи організації та функціонування державної влади, панує не особа чи група осіб, не воля, а правовий закон.

Варто згадати, що ще на початку ХХ ст. український правник Б.О. Кістяківський писав: "В сучасній правовій державі панують не особи, а загальні правила чи правові норми" [4, с. 119].

Польський теоретик М. Боруцька-Арктова зазначає, що обмеження правового регулювання закладені в нормах, які стоять над законодавцем (або є незалежними від нього), безумовно його пов'язують та є незмінними. Зазначені межі втручання держави у сферу свободи особи визначаються не лише ціннісними (аксіологічними) основами правових норм, але й нормативними системами. Зокрема, самообмеження діяльності державної влади випливають з норм конституції та міжнародного права [17, с. 49-54].

Належить погодитися з дослідниками, які вважають, що державний суверенітет, який не може бути абсолютним, обмежений суверенітетом народу – саме йому й належить право визначати економічну, політичну, соціальну та правову системи країни. Водночас народ, делегувавши частину повноважень (або навіть увесь обсяг повноважень), не втрачає суверенітету.

Суверенна державна влада реалізується з дотриманням принципових положень про те, що: 1) державна влада діє в межах визначених законом повноважень; 2) органи державної влади функціонують з метою забезпечення прав, свобод та інтересів людини; 3) суверенітет народу як основа суверенітету державної влади встановлює межі реалізації суверенітету державної влади; 4) зовнішньополітична діяльність держави здійснюється за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, видається за можливе виділити перелічені вище цінності в окрему підгрупу установчих обмежень. Вони входять до складу нормативних обмежень, тому що закріплені відповідними нормами законодавства і стосуються безпосереднього носія державної влади.

Існує також група організаційних обмежень, які поділяють на: організаційно-функціональні та організаційно-структурні. У першому випадку йдеться про розподіл єдиної державної влади по горизонталі на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову; у другому – по вертикалі між державними і місцевими органами влади. Обидві підгрупи організаційних обмежень, які означають дотримання вимог про деконцентрацію та децентралізацію державної влади, мають на меті не допустити свавілля та узурпації державної влади, забезпечити ефективність її реалізації.

Крім обмежень у внутрішній сфері, зрозуміло, існують обмеження й у зовнішній сфері діяльності державної влади.

Як член міжнародної спільноти держава зазнає певних обмежень, вона зобов'язана зважати на суверенітет, інтереси інших держав. Тому, як уже зазначалося, у сучасних умовах міжнародного співробітництва можна говорити про правову незалежність державної влади, але не фактичну. По-перше, кожна держава зазнає певних, однакових для всіх обов'язкових обмежень, зафіксованих загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. По-друге, держави, укладаючи між собою договори, також йдуть на певні обмеження. Суверенітет держави, яка здійснює свою діяльність у зовнішньополітичній сфері за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, не зазнає через це порушень. Порушенням суверенітету було б втручання у справи, які належать до власної компетенції держави.

Влучним є погляд польського вченого-міжнародника Л. Антоновича на те, що за умов вільного волевиявлення допускаються будь-які обмеження – аж до самоліквідації держави та об'єднання з іншою державою чи державами. Дослідник підкреслює, що тільки з добровільно укладених угод виникають обмеження суверенітету держави. В інших випадках йдеться про його порушення [15, с. 35].

Отже державна влада не абсолютна і зазнає обмежень як у внутрішній, так і в зовнішній сферах. Проте обмеження слід відрізняти від порушень суверенітету, які є недопустимими.

Керуючись викладеного вище, державна влада – єдина публічна влада, що має суверенний характер і регулює суспільні відносини на підставі юридичних норм, застосовуючи тільки їй властиві державно-владні методи, а в разі потреби і державний примус.

Якісною ознакою державної влади є суверенітет, що визначає її як єдину верховну силу, яка легально реалізовує завдання функції держави як політичної організації народу. Поняття суверенітету державної влади розкривається через повноту суверенних прав, верховенство, єдність та неподільність, самостійність, незалежність і необмеженість державної влади.

Відтак теорія державного суверенітету є вченням про властивості державної влади, принципи її організації, та функціонування як верховної, незалежної, самостійної, єдиної і неподільної. Елементами теорії суверенітету є вчення про носія і джерело суверенітету, про дві сторони державного суверенітету – внутрішню і зовнішню, про економічний, політичний і правовий аспекти суверенітету, класифікація суверенітету на суверенітет державної влади, суверенітет народу, суверенітет нації.

Певної трансформації у сучасних умовах зазнала така ознака суверенної державної влади, як необмеженість. Свої функції державна влада реалізує в межах нормативних (в тому числі, установчих), організаційних (організаційно-структурних, організаційно-функціональних) обмежень, ґрунтуючись на принципах верховенства права та розподілу влади.

    Література

  1. ГеоргиевД.Суверенитетъ в съвременното международно право и сътрудничеството между държавите. – София: Изд-во на Бълг. Акад. на науките, 1990.

  2. Григорян Л.А. Курс советского государственного права. – М.: Юрид. лит., 1972.

  3. Загальна теорія держави і права / За ред. Ак. академії. АПрН України, доктора юрид. наук, проф В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997.

  4. Кистяковский Б.А. Сущность государственной власти. – Ярославль, 1913.

  5. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  6. Кривенко Л. Тріада влади. Перша серед рівних // Віче. – 1994. – № 7. – С. 17-32

  7. Кузьмин Э.Л. Мировое государство: иллюзии или реальность? Критика буржуазных концепций суверенитета. – М.: Междунар. отношения, 1969.

  8. Маликов М.К. Проблемы реализации суверенитета республики Башкортостан (1557-1998). Очерки. Документы. Нормативные акты. Хроника. В 3-х т. – Стерлитамак.: Изд-во Башкиского ун-та, 1999. – Т. 1.

  9. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории. – Одесса: Астроприн, 1998.

  10. Скрипнюк О. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку громадянського суспільства і правової держави в Україні. – К.: Хрещатик, 1995.

  11. Сокуренко В.Г. Право. Мораль. Культура // Правознавство / За ред. М. Настюка. – Львів: Світ, 1994. – С. 61-68

  12. Тихомиров Ю.А. Власть и управление в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1968.

  13. Шевцов В.С. Государственный суверенитет (вопросы теории). – М.: Наука, – 1979.

  14. Щетинин Б.В. Проблемы теории советского государственного права. – М.: Юрид. лит. 1974.

  15. AntonowiczL. Pojęcie suwerennośći w prawie międzynarodowym (szkiс teoretyczny) // Problemy teorii i filozofii prawa. – Lublin: Uniwersytet Marii Curie-Sklodowskiej, 1985.

  16. BerezowskiC. Zagadnienia zwierzchnictwa terytorialnego. – Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1957.

  17. Borucka-ArktowaM. Problemy granic prawa // Problemy teorii i filozofii prawa. – Lublin: Uniwersytet Marii Curie-Sklodowskiej, 1985.

Loading...

 
 

Цікаве