WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Новий час - Реферат

Новий час - Реферат

Школа природничого права, особливо в тому вигляді, який вона мала у 18 ст., стала в опозицію до права, що склалося історично, тобто до позитивного права. Державний порядок і позитивне право складають продукт штучної творчості минулих часів. Держава і право видумані, винайдені, так як і релігія, твердять теоретики природничого права. І держава, і право – знаряддя поневолення думки, совісті і свободи людини в інтересах пануючих. Право повинно бути перетворене на засадах розуму.

Якщо держава і право були довільно створені всупереч вимогам розуму, вони можуть бути створені відповідно до вимог розуму.

Право ж, яке склалося історично, є довільне відхилення від права природи; основне завдання державної влади створити право, яке відповідало б праву природи.

Недоторканості історичного права школа різко протиставила довільність позитивного права.

Вже в кінці 18 ст. і на початку 19 ст. починається реакція проти ідей і захоплень школи природничого права. Так, в Німеччині виникає історична школа права, що була прямим протиставленням теорії природничого права.

Головними представниками історичної школи права були Гуго Густав, Савіньї і Пухта. Вони відкидали уявлення природничо-правової школи про існування спільних для всіх народів правових норм, що кореняться в людському розумі, і висунули інший погляд на право.

Згідно з вченням історичної школи не існує єдиного загальнолюдського права.

Прихильники цього погляду твердили, що право є результат історичного процесу, що у кожного народу є своє, властиве йому право, як і своя мова.

Історична школа бачила в праві не довільне встановлення людей і не природну необхідність, а закономірний історичний продукт суспільного життя.

Для історичної школи найважливіше значення одержало питання про утворення права; не про те, що таке право і чим воно повинно бути, а про те, як виникає або як складається право.

Засновник історичної школи права професор права Густав Гуго задається цим питанням. У творі "Природниче право як філософія позитивного права" він виклав основні положення і відправні позиції історичної школи.

Гуго заперечує при цьому загальноприйняте тоді положення, що закон є єдиним джерелом права. Розвиток права іде і поза законодавчою владою, що у всіх державах, особливо в Римі і Англії ми знаходимо сліди права, що розвивається незалежно від законодавчої влади – звичаєве право, преторське право. Детальніше цю думку Гуго розвинув у своїй статті "Чи є закони єдиним джерелом юридичних істин?".

Позитивне право народу, говорить Гуго, є частина його мови. Це можна сказати і про кожну науку.

Право, подібно до мови і моралі, розвивається само собою без погодження чи приписів, просто в силу того, що так складаються обставини, що інші роблять так, що до встановлених вже таким чином правил більше підходить це, а не будь-яке інше.

Таким чином, як говорить Гуго, позитивне право може скластися і без усяких законів. Але коли уряд вважатиме за потрібне встановити на майбутнє будь-яке правило, то це правило, звичайно, належить до позитивного права як і інше приватне розпорядження уряду. Але це не значить, щоб ці приписи насправді дотримувалися. Недотримання їх буває через те, що самі по собі встановлені правила краще відповідають даному положення народу, ніж ті, які може придумати для нього уряд.

Утворення права найкраще може бути пояснено, говорить Гуго, порівнянням з іграми. Усяка гра (шахи, більярд) є боротьба за певними правилами. Але, як відзначає Гуго, у більшості ігор багато правил складаються незалежно від згоди гравців. Вони утворюються з плином часу в результаті однакового розв'язання сумнівних питань від разу до разу. Сотні таких рішень привели до встановлення непорушних правил гри, які склалися таким чином самі собою, не маючи свого джерела ні у будь-якому велінні, ні в згоді, тобто склалися історично.

Стверджуючи авторитет права, що історично виникло і розвинулося, Гуго вимагає вивчення історії права як частини історії даного народу.

Вивчення історії необхідно не для критики минулого, чим з таким захопленням займалися французькі просвітителі 18 ст., а для зміцнення авторитету цього минулого, авторитету всього, що історично виникло. Будь-який інститут, який виник і який існує протягом історичного часу, є інститутом законним, говорить Гуго.

Ідеї розвитку права були висловлені і в інших країнах різними юристами і філософами, такими як Віко, Монтеск'є, Гердер, Берк та інш. Але найбільш повний свій вираз це вчення знайшло тільки у працях Фрідріха Карла Савіньї і його учня Пухти

Фрідріх Карл Савіньї (1779-1861) походив із давнього дворянського роду, що переселився із Лотарингії в Німеччину.

Савіньї не був учнем Гуго. Але, як він це сам визнавав, твори Гуго мали на нього великий вплив. Загальні погляди на право і його розвиток Савіньї виклав головним чином в брошурі "Про покликання нашого часу до законодавства і правознавства" та в шеститомній "Системі сучасного римського права".

Приводом до викладення поглядів на розвиток права послужила для Савіньї брошура німецького юриста Тибо "Про необхідність загального цивільного права для Німеччини", яка вийшла в 1814 р. і в якій автор виступив з пропозицією створити (видати) єдиний цивільний кодекс для усієї Німеччини. Німеччина ж на той час щойно звільнилася від французького панування, під час якого в деяких місцях був введений французький кодекс, що мав більше переваг порівняно зі старим німецьким правом, яке повсюдно в Німеччині зберігало значні елементи феодальних відносин. Введення французьких законів, звичайно, образило національні почуття німців, і одночасно викликало усвідомлення недосконалості німецького права. Адже тільки Австрія і Пруссія мали цивільні кодекси, але й ці кодекси не були чисто буржуазними. Австрійський кодекс виражав компроміс буржуазних засад з принципами феодального ладу.

Одні висловлювались за те, щоб просто повернутися до старих порядків, інші, навпаки, вимагали складення загальнонімецького кодексу. З огляду на такий незадовільний стан права Тібо вимагав складення нового кодексу, який відповідав би умовам сучасності взагалі і зокрема німецької сучасності.

Тібо висловлювався за кодифікацію цивільного права у загальнонімецькому масштабі.

У пропозиціях Тібо Савіньї вбачав також відгомін поглядів, які панували у 18 ст. – ігнорування минулого і перебільшення значення теперішнього часу, від якого чекали не менше, як здійснення абсолютної досконалості.

Савіньї говорив, що ці кодекси повинні були бути вільними від усіляких історичних особливостей і уявлень, в чистій абстракції, які однаково можна було б застосувати у всі часи і у всіх народів і тим самим завершити створення позитивного права.

З другого боку, зауважує Савіньї, пропозиція скласти новий цивільний кодекс, зумовлена пануючим поглядом про те, що начебто право виникає шляхом видання законів, при цьому зміст законів уявляється як щось зовсім випадкове і може бути змінений волею законодавця.

Не можна вважати, що право встановлюється волею окремих осіб, які не входять до складу народу, говорить Савіньї. Навпаки, воно повинно бути визнано продуктом духу народу, що спільно проживає, і проявляється у всіх членах народу, а тому і приводить їх до однієї правосвідомості.

Право, за словами Савіньї, не довільне встановлення законодавця, а органічний продукт містичного "народного духу", народної свідомості.

Органічна солідарність права з сутністю народного духу може бути порівняна з мовою. Як мова, так і право, пише Савіньї, не знають ні на мить абсолютного застою і, як і всі сторони народного життя, воно знаходиться в постійному русі та розвитку і підкоряється лише законові внутрішньої необхідності.

Савіньї повинен був визнати національний характер права, його недосяжність іноземним впливам. На противагу космополітичним ідеям 18 ст. Савіньї став на чисто національну точку зору; на противагу "людині" висунув "народ".

Де тільки ми знаходимо достовірну історію, говорить Савіньї, приватне право вже має свій певний характер, особливий для кожного народу, подібно його мові, звичаям і державному устрою. Таким чином, право росте разом з народом.

Право, каже Савіньї, випливає із загальної свідомості народу. Савіньї, оголошуючи право виразом народного переконання, змушений все-таки в силу історичних умов визнати роль юристів в розробці права.

Зв'язок права з загальним народним життям можна назвати політичним, а його відособлене існування в руках юристів – технічним елементом. Обидва вони тією чи іншою мірою беруть участь в розвитку права.

Loading...

 
 

Цікаве