WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Новий час - Реферат

Новий час - Реферат

Нестача абсолютної влади – хвороба суспільства. Абсолютизм Гобса відрізняється від традиційної доктрини роялістів, які твердили про святі, Божественні права королів. Гобс вважав, що абсолютизм виникає з волі людей і директив розуму. Зрештою монархічний кшталт абсолютизму не є остаточним. Суспільний договір може передбачати передачу влади одній особі чи групі осіб (цілого народу чи його частини). Інші форми правління (аристократія, демократія) можуть бути добрими, аби було дотримано необмеженого і неподільного характеру влади.

В державі піддані мають певну сферу свободи, одержану від держави і нею гарантовану. Тієї свободи є стільки і так довго, наскільки дозволить влада. Але мудрий суверен не регулює всього; залишає певні рішення вільному виборові підданих.

Гобс обгрунтовував абсолютизм як засіб забезпечення інтересів окремих осіб.

Часто критикували світську тезу Гобса про право як витвір людської домовленості та відірвання абсолютизму від Божественних прав королів.

У 70-х роках 17 ст. депутати в Англії почали ділитися на дві партії. Партія двору (court party) дала початок консервативним торі, а партія окраїни (country party) – ліберальним вігам.

Торі захищали "Божественні права королів", вимагали безоглядного послушенства королю, якого ставили над законами. Віги вважали, що влада короля виникає з угоди з підданими, що король повинен дотримуватись закону, шанувати привілеї парламенту.

Конфлікт двору з опозицією значно загострився за урядування короля Якова ІІІ, який був змушений покинути країну, а до влади прийшла його дочка Марія з чоловіком Вільямом Оранським. Переворот здійснився безкровно і називався Славною революцією (Glorious Revolution) (1688).

В. Оранський був правителем поміркованим, який підтримував суспільний і політичний компроміс між станами. Фундаментом нової системи устрою був Біль про права (1689). Ідейним обгрунтуванням його стала доктрина відомого філософа Дж. Лока.

"Два трактати про уряд" і "Лист про толерантність" Дж. Лока – стали для наступних поколінь класичним викладом буржуазного лібералізму.

Додержавний стан у Лока виглядає інакше, ніж у Гобса. Не є часом суцільних війн, бідності і страху. Навпаки це був стан свободи. Ніхто не має більше прав як інший, панує рівність. Життя людей є вільним; вони самі розпоряджаються своєю власністю і особою, але в межах природничого права.

Люди схильні дотримуватися природного права. Їх до цього схиляє розум ("оскільки всі є рівні і незалежні, ніхто не повинен шкодити другому, його життю, здоров'ю, свободі і майну"). Вже в природному стані люди бачили, що кожен має однакові природничі права (natural rights), про що інформувало їх об'єктивне право природи (natural law). Суб'єктивні природні права людина одержує від природи з моменту народження.

Природні права Дж. Лок окреслював збірним поняттям власності (property), бо вони полягали у власності людської особи і майна. Під цим поняттям власності: права на життя, свободу, право на власність.

Люди вирішили встановити уряд, бо не є добре, щоб люди були суддями у власних справах. Треба було передати природне право карати злочинців з рук окремих осіб в руки державної влади.

Історично перед державою пріоритет має окрема особа. Держава не є як у Аристотеля – продуктом природи, а штучним витвором. І не є витвором Божим. Індивідуальна природа людини, її потреби, є фундаментом політичних інституцій.

Оскільки люди від природи вільні, рівні і незалежні – ніхто не може бути позбавлений власності (тобто природничих прав) і підданий владі іншого без своєї згоди.

У Лока перехід до державного стану не є таким благом як у Гобса. Абсолютизм влади є набагато гіршим, ніж незгоди, властиві станові природному. Відречення від природних прав окремої особи на користь абсолютної влади було б неможливим і недоречним: подібно тому, як віддатися під опіку лева для уникнення шкоди від лиса.

Суспільна угода не означає відмови від природних прав, навпаки – її метою є їх зміцнення.

Люди в суспільному договорі віддають суспільній владі тільки одне своє повноваження: репресування порушників природничих прав. Завданням держави є монополія репресії, гарантування природничих прав силою примусу, "перетворення" natural rights у legal rights, у систему позитивних прав. Для цього держава одержує право видання законів (із санкцією кари смерті чи інших менших покарань для регламентування і охорони "власності", тобто природничих прав), право застосування сили суспільства (community) для здійснення таких прав і охорони суспільства від зовнішньої кривди, а все це тільки для загального блага. Отже, мета держави – загальне благо.

Так, держава має три головні функції: законотворення; їх виконання і оборона країни ззовні. Відтак – три гілки: законодавча, виконавча та федеративна.

Укладення суспільної угоди відкриває дорогу до ідеї поділу влади на законодавчу і виконавчу. Акцентування на державному примусі, на ролі війська, судів, поліції і т.д. – було вихідним пунктом класичного лібералізму, що обмежує роль держави до ролі "нічного сторожа". Держава охороняє безпеку особисту і майна громадян, але не втручається до сфери індивідуальної свободи і економічної.

Якщо Гобс, згідно із старою традицією абсолютизму не відрізняв "суспільства" і "держави" (суспільний договір творив одночасно і суспільство і владу, а ліквідація такої угоди повертала до анархії), то у Лока суспільний договір складався з двох актів: перший акт – договір між окремими особами, який творить суспільство, другий акт – домовленість суспільства з владою, яка творить уряд (державу). Можна розірвати політичну частину суспільної умови, але це не порушує суспільного життя.

Згідно з концепцією Дж.Лока, держава – одна із суспільних інституцій, обмежена до сфери, зазначеної в суспільному договорі (охорона природничих прав). Інші суспільні інституції: політичні партії, спілки не є залежні від держави у своїй діяльності. Держава не має жодної підстави до позаполітичних інтервенцій у сферу релігійну, культурну чи економічну. Цей погляд став каноном буржуазного лібералізму аж до половини 19 ст.

Лок визнає право народу на повстання. Але не завжди зрозуміло чи йде мова про повалення уряду в розумінні зміни самих урядовців, чи в розумінні зміни засад суспільної угоди (зміни устрою). В першому випадку народ має право змінити склад влади і відбувається це в нормативному акті виборів. Але якщо влада стає тиранічною, якщо нормальна процедура не дає шансів на зміни – права природничі людей є під реальною загрозою. Тобто, Лок допускає думку про опір, але волів би, щоб та можливість – застереження для прихильників тиранії – не була би реалізована.

А в нормальних умовах роль народу як найвищої влади виражається просто в праві змінювати законодавчу владу.

Зразком доброго уряду є для Лока поміркована монархія, яка реалізує поділ влади. Є три сфери діяльності держави: законодавство, виконання законів, зовнішня оборона суспільства. Відповідно має існувати три влади: законодавча, виконавча (урядування і вимір справедливості) і федеративна (закордонна політика). По суті федеративна влада є також владою виконавчою і не є шкідливим поєднання цих двох властей. Але Лок є проти поєднання в одних руках законодавчої і виконавчої влад. Якщо той, хто застосовує право, може його так само встановлювати – нема гарантії дотримання прав окремих осіб і правопорядку. Теоретично народ є найвищою владою, але це в основному виражено у виборних повноваженнях народу. "Крім того, скільки існує правління, найвищою владою є законодавча".

Буржуазний лібералізм не переносив природної рівності людей у сферу позитивного права: рівність полягає лише стосовно природничих прав.

Лок заклав основи буржуазного лібералізму. Основні гасла лібералів 18 і 19 ст.ст. були ним сформульовані, хоч і не повністю розвинені. Це: індивідуалізм і примат природничих прав окремої особи; возвеличування приватної власності і схвалення нерівності прав, опертої на майновий ценз; схвалення різноманітності форм суспільного життя, що протистоїть нівелюючому уніформізмові абсолютизму; обмеження ролі держави до забезпечення життя і власності жителів без втручання у сферу виробництва і обміну, до життя релігійного, культурного і суспільного; поділ влади і її деконцентрація в ім'я свободи окремих осіб і правопорядку (законності).

17 ст. принесло перші поразки абсолютизму; але в значній частині Європи (крім Польщі, Нідерландів, Швейцарії, а від 1688 р. в Англії) це був золотий вік абсолютного правління. Утвердження великих національних монархій впливало на поступ національної свідомості: монарх символізував національну єдність і його могутність була предметом народних дум. Абсолютизмові сприяли також міждержавні стосунки.

Loading...

 
 

Цікаве