WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові і політичні вчення давньої Греції і Риму - Реферат

Правові і політичні вчення давньої Греції і Риму - Реферат

Ствердну відповідь дає учень Сократа Ксенофонт (430-355). Його монархізм виходить з різних течій доктринальної традиції.

Із традицій Сократа Ксенофонт перейняв ідею виховання еліти "найкращих". Покору підвладних визнавав за звичайний результат вищості "вождя" в кожній області люди піддаються волі вищих від себе. Це стосується і політики. "Не той є вождем, хто має скіпетр, кого обрав натовп, визначив льос, або хто захопив владу силою чи підступом, а той, хто вміє наказувати". Не достатньо тут бути мудрим, бо наказування є мистецтвом застосування. Не досить знати як щось робиться, треба вміти це робити на практиці. Не досить і талану, мистецтву управління треба навчитись. Інакше правитель є некомпетентним неуком.

Правитель Ксенофонта не тиран, а батько народу і його пастир. Ксенофонт критикує правителя, який з метою втримати владу змушений застосовувати засоби, які викликають ненависть у народу.

На формування концепції стоїків значно вплинув цинізм. Засновник школи Антисфен був учнем Горгія і Сократа. Серед прихильників цинічної філософії виділяється Крат та Діоген. Цинізм був продуктом епохи, коли занепадали давні установи та інститути. Цей напрямок вважається крайнім, навіть анархічним.

Як і у стоїків, у циніків доброчесність – це єдина річ, необхідна людині у житті. А доброчесність – життя, узгоджене із природою. Однак, природні потреби циніки розуміли дослівно, тобто як біологічні потреби.

Зразком циніка був Діоген, який жив у бочці. У трактаті Діогена "Про державу" йдеться про те, що нічого нема вище за свободу. Відтак відкидали будь-які зв'язки чи то державні, чи то сімейні. Цинік не знає ні власності, ні грошей, ні війська, ні суду, ні шлюбу. На питання про походження Діоген відповідає, що він є громадянином світу, kosmopolites. Однак, вони не мріють про світову державу мудрих людей як стоїки. Вони неохоче сприймають державу, яка утруднює "життя, узгоджене з природою".

Стоїк Зенон був учнем Крата, але стоїки прагнули звільнитись від впливу цинізму і навіть робили чистки у бібліотеках, цензурували праці старих стоїків. Під впливом цинізму поставали суспільні утопії, що було виразом бажання повернути втрачену справедливість у суспільних відносинах. Стоїки продовжували платонівсько-арістотелівську лінію у філософії.

Стоїцизм виник на початку епохи еллінізму і вважається філософією еллінізму, оскільки інші напрями мали другорядне значення. Засновники школи діяли в основному в Афінах. Про їх погляди знаємо, в основному, по цитуваннях та перефразуваня Цицерона, Сенеки, Августина та ні.

Стоїцизм виник коли діячі грецької культури шукали відповіді на питання як повинна жити особа; коли поліс занепадав, точилися постійні війни, монархи втрачали владу. Загальною була ностальгія за правилами життя, які унезалежнювали людей від зовнішніх впливів. Стоїки мали простий рецепт: змінити шкалу вартостей. Типовою була теза: "не знаю нікого, хто б міг викрасти знання". Це було подібне із сократівською традицією – тільки внутрішні вартості цінуються насправді. Справжня свобода – це свобода від бажань та емоцій. Філософ, який її осягне, зможе спокійно, "по-стоїцьки" прийняти всі незгоди. Цей стоїцький спокій не виникає через втечу від світу (як в Епікура), а через прийняття загальної природи світу, у якому людина є маленькою часточкою.

Світ не є випадковим поєднанням атомів як в Епікура, а є розумним гармонійним устроєм. Поняття – природа, розум, призначення, творчий дух, Зевс – синоніми, це під різними назвами дійсність.

Завдяки цьому розумові світ створений живим і розумним, складається з чотирьох натур, за досконалістю ієрархізованих: рослини, тварини, люди, Боги. Боги, крім того мають від природи досконалий розум, а люди досягають його власними зусиллями. Це не є Божа ласка. "Ми є членами великого тіла" – каже по-стоїцьки Сенека. Однак повноправним жителем космосу (kosmopolites) є тільки філософ.

Розум (logos) є в кожній людині. Це тільки Божа іскра, яку повинна роздмухати людина власними силами і досягти доброчесності (чесноти).

Під доброчесністю стоїки розуміли повну реалізацію Божественного logos у людині. Доброчесність є самоціллю, а не засобом досягнення інших цілей.

Не можна бути трохи мудрим. Можна бути мудрим чи не бути ним. Тільки справжній мудрець є вільний, бо добровільно схвалює світовий порядок з його невідпоротним призначенням. Людина як пес, що прив'язаний до воза: розумний сам біжить за возом, глупого, який опирається, тягне силою.

Чеснота (доброчесність) є абсолютна і неподільна вартість, однакова для чоловіків і жінок, вільних і залежних, людей і Богів.

Доброчесність мудреця не полягає на підпорядкуванні людському праву (їх різноманістність і змінність не дає моральних критеріїв), а у підлеглості наказом Божественного ладу, виразом якого є найвище право (у Хенона – право загальне).

Найвище право природи керує всім космосом, вічне і для всіх людей однакове. Це зібрання наказів Розуму відповідає природі світу і людини. Хрісіп називає цей найвищий Nomos "царем всіх божественних і людських речей". Nomos розпоряджається власними санкціями: хто порушує накази розумного найвищого права, якщо навіть уникне людського суду, мучиться страхом перед карою, свідомістю поганого вчинку, втратою внутрішньої гармонії. Тому мудрець і без пошуків держави дотримується природного права.

Виходячи із того, що людина від природи суспільна активна істота, – філософ не може бути егоїстом, має дбати про добро вітчизни. Взаємна любов і солідарність людей є наказом природи.

Платонівським ідеалом було виховання державою доброчесних людей. Стоїки не вірили у ефективність публічного виховання. Мудрець власними зусиллями досягає доброчесності.

Якщо закони у державі відповідають наказам найвищого права Розуму, то це добре для моральної автономії філософа. Але і тоді, коли людські закони суперечать космічному порядку і його праву. автономія філософа залишається непорушною. Бо його свобода ж незалежною від зовнішнього світу людських умовностей.

Зенон, засновник школи стоїків, заохочував філософів до участі в політиці. Так, філософи середнього покоління Панетій та Посідоній були помічниками сенаторської аристократії, яка урядувала у Римі; стоїцький мислитель Марк Аврелій був римським імператором.

Схвалюючи політичну активність, Хрісіп говорить, що вона повинна бути джерелом утримання цього філософа.

Стосовно форми устрою, то стоїки ні не прагнули відновлення полісної системи, ні жалкували за нею. Діоген Лаертський стверджує, що старше покоління стоїків було прихильним до мішаної форми (монархія + аристократія + демократія), але мирились і з абсолютизмом еллінської монархії.

Стоїки не ставили правителів вище за їх підданих: logos правителя не був іншого сорту ніж logos звичайних людей. А кожен стоїцький філософ не підпадає під людську владу і має у собі щось царське.

Людей не слід ділити за походженням, а за їх доброчесністю чи недоброчесністю. У стоїків старшого покоління знаходимо тезу про рабів від природи. Кожен філософ є завжди вільний, а дурень – завжди залежний від своїх бажань і зовнішніх цінностей: це улюблена тема стоїцьких дискусій. Справжній мудрець (філософ) є вільним навіть у кайданах.

Отже, стоїцизм є одночасно філософією космополітизму та індивідуалізму. Космополітизм полягав у об'єднанні всіх людей (принаймні всіх філософів) у великій наддержавній та наднаціональній спільноті, де нема ні грека, ні варвара, пана і раба, а тільки спільне для всіх найвище право Розуму. Стоїцька людина це не витвір держави як в Аристотеля, а витвір суспільства.

Індивідуалізм, бо стоїки давали зразок поведінки для особи. Таким зразком є міфічний "досконалий мудрець", який найвище цінує духовну гармонію і осягає свободу у відчутті відповідності з природним порядком космосу.

У стоїків є ідея політичної активності, яка відрізняла їх від анархізуючих циніків та епікурейців.

Традиції грецького стоїцизму відновились у Римі в особі Сенеки, Епінтета, Марка Аврелія, які представляють новий (римський) період у стоїцизмі. Цих мислителів ще називають представниками напряму філософії скептицизму.

Ідеї стоїків також відображені у діяльності та творах римських юристів.

Для стоїків доброчесність само собою є щастя; бо стоїки темне поняття "природа" зробили панівним, абсолютним. Стоїки твердили, що доброчесність є життя, узгіднене з природою, але ця первина дуже непевна. Пантеїстичне поняття про божественність природи: йти за цим божественним є доброчесність.

Новий принцип: людина є громадянин цілого світу. Звідси в стоїчному вченні про людину проглядає теорії космополітизму.

Своєю індивідуальною стороною людина є громадянин тієї чи іншої держави; а як розумна істота вона є член одного великого світу, який є цілою державою. Цей коспомолітизм – усесвітньо-історичне явище. Кожна держава із своїми законами вважалася центром людства. Всупереч цьому стоїки вказують, що розумна людина є громадянин всесвітньої держави, а держава, яка склалася історично, не обіймала всю істоту людини.

Loading...

 
 

Цікаве