WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Критерієм є не походження, а здібності до державного управління, бажання служити народові. Мо-Цзи висловлює ідею договірного походження держави, яка виникає з волі народу. Правитель має служити народові, а не збагачуватись.

У природному стані існували суперечки і ворожнеча. Тоді люди обрали зі свого середовища наймудрішу людину і проголосили її царем. Ця особа повинна встановити єдиний для всіх зразок справедливості. Для того, щоб держава була сильною і стійкою, слід відмовитися від практики призначати на державні посади за принципом походження, матеріального становища чи родинних зв'язків. Насильство і свавілля пов'язані з тим, що правителі не дотримуються цього принципу.

„У давнину було по-іншому: так мудрий Яо (легендарний правитель давнього Китаю) призначив звичайного каменяра міністром. Те ж і стосовно вчених: якщо їх голосу не чують і не залучають до роботи, держава гине..."

Виступаючи проти передачі влади по спадковості, Мо-Цзи зазначає, що і „син неба" і чиновники, та й глава сім'ї – всі вони „повинні одержати оцінку суспільства, яке і скаже, наскільки їх таланти відповідають посаді, після чого вони і можуть бути обрані".

Біди народів полягають, „по-перше, у нападах одних держав на інші; по-друге, у насильствах і образах, яких знатні люди завдають людям слабким і неосвіченим; по-третє, у пограбуваннях небагатьма багатьох слабших; по-четверте, у пригнобленні слабких, у обдурюванні простих людей „хитрунами"; по-п'яте, у жорстокості і несправедливості правителів..."

Елементами мудрого правління за Мо-Цзи є:

  1. вміле поєднання повчання і покарань стосовно підданих;

  2. використання владою не лише насильства і покарань, а й моральних форм впливу;

  3. на державній службі мають бути наймудріші, незалежно від їх походження;

  4. мудрий правитель враховує у своїй діяльності інтереси всіх людей, які є рівні перед Небом.

Ідеї гуманності Конфуція Мо-Цзи протиставив вчення про „загальну любов", бо у Мо-Цзи „загальна любов" означає не ту любов, яка захищає інтереси аристократів, а „взаємну любов і взаємну вигоду", „віддавання почестей достойним і покарання нелюдів, незважаючи на родинні зв'язки". "Необхідно окрему любов, вигоду замінити загальною любов'ю, взаємною вигодою".

Якщо Конфуцій закликає народ до покірності правителеві, то Мо-Цзи, навпаки, звертається до правителів: „Люби народ своєю відданістю; принось користь народові своєю чесністю".

Мо-Цзи, на противагу Конфуцію, виступає і проти фаталізму. Він вважає, що щастя людини залежить від її праці і якщо народ активно боротиметься за свої інтереси, то власними силами зможе досягти „свободи, справедливого з ним поводження, багатства і незалежного становища".

Мо-Цзи приділяє увагу і питанням міжнародного права. Зокрема, дає визначення несправедливих війн – це агресивні завойовницькі війни. Війна суперечить інтересам народів обох сторін, оскільки саме народи воюючих держав страждають найбільше.

Мо-Цзи прагнув до миру і спокою у воюючому Китаї і тому засуджував агресивні, несправедливі війни. Воля Неба полягає у тому, щоби всі держави любили одна одну.

Вперше в історії правових і політичних учень висловив ідею природного походження держави у формі суспільного договору. Причини виникнення держави: 1) прагнення людей подолати хаос; 2) встановити єдиний зразок справедливості, подібний до небесного.

Прагнучи раціонально обґрунтувати свої погляди, Мо-Цзи не визнавав аргументів, запозичених із традиції; заперечував природний характер сім'ї і держави; у політичній доктрині не використовував етичних аргументів.

Отже, центральною ідеєю Моїзму є ідея суспільного договору про верховну владу та її прерогативу встановлювати єдиний і загальнообов'язковий порядок. Метою вищої влади, яка має договірне походження, є ліквідація загальної ворожнечі та хаосу. На думку Мо-Цзи цей хаос породжений браком уявлень про управління і старшинство, станом, коли кожен має своє уявлення про справедливість.

Щоб позбутися безладдя, люди обирають поміж себе високоморальну і мудру людину, яка створює єдиний для всіх зразок справедливості.

"Ідеальна держава" у Мо-Цзи: 1) народ є найвищою цінністю, бо воля народу і неба співпадають; 2) народ обирає мудрого і порядного правителя; 3) правитель має любити народ; 4) мудрий правитель той, який вміло поєднує "настанови народові з покараннями"; 5) правителі повинні підбирати радників і чиновників за діловими якостями, а не за знатністю і вмінням лестити їм; 6) міцність влади правителя базується на однаковому виконанні всіма підданими його волі і так буде встановлений "єдиний зразок справедливості у Піднебесній".

Прагнучи досягнути єдності держави мислитель пропонує викорінювати шкідливі вчення і заохочувати доноси.

Правопорядок слід підтримувати за допомогою покарань і нагород, співмірних зі вчиненими проступками.

Влада мудрого правителя базується на насильстві, покаранні, традиціях, законах, моральних принципах.

Покращити існуючий суспільних та державний устрій Мо-Цзи прагнув не звертаючись до минулого, а висував нові, сміливі концепції устрою, які на той час були утопічними, та й китайське суспільство не готове було їх сприйняти.

Так як і Мо-Цзи, котрий на противагу вченню Конфуція висував логічні аргументи, протиставляючи йому утопічний суспільний устрій, представники правничої школи також заперечували погляди Конфуція, але із засад практичної політики.

Легізм (засновник Шан Ян – правитель області Шан). Трактат "Книга правителя області Шан". Правнича доктрина виникла у VI-V ст. до н.е., коли князівство Дзі відігравало провідну роль серед феодальних держав Китаю. Тут виникла академія для наукового опрацювання основ нового централізованого ладу, утворення єдиної централізованої держави. У Академії точилися дискусії між прихильниками вчень Лао-дзи, Конфуція та Мо-цзи і тут також сформувалася правнича доктрина, яка мала назву „фацзя".

Одним із відомих представників китайського легізму був Шан Ян (390-338 рр. до н.е.), який запропонував здійснювати управління за допомогою жорстоких законів. Виступив проти конфуціанського управління, яке базувалось на чеснотах.

У основі доктрини "зразкової держави" Шан Яна, яку він реалізовував у царстві Цінь IV ст. до н.е., такі принципи:

1) на чолі розумний і хитрий правитель;

2) він не пов'язаний законом, бо "мудрий творить закони, а дурний обмежений ними";

3) для забезпечення порядку у державі має бути багато покарань і мало нагород;

4) карати слід жорстоко;

5) карати слід навіть за дрібні злочини;

6) тотальний контроль держави за допомогою шпигунства і доносів.

Ввів принцип "кругової поруки" (колективної відповідальності), коли за скоєне правопорушення несе відповідальність не лише злочинець, а і його родичі до третього коліна (Книга правителя області Шан, с. 126).

Теорія закону Шан Яна базується на відмові від ритуалу і методів переконання як способів соціальної регуляції.

Утверджуючи верховенство закону ("фа") Шан Ян ототожнює його з покаранням.

Закон, на його думку, – форма владних велінь правителя, який вкладає в нього довільний зміст, обумовлений досягненням конкретної мети: боротьба за владу, об'єднання Китаю і т.д.

Шан Ян став жертвою власних реформ: його стратили на основі його ж законів.

Одним із представників фацзя (легістів, законників) був Сюнь-цзи (298-238 рр. до н.е.), який вважав, що організація державного управління має базуватися не на традиціях і ритуалі, а на основі законів, для чого належить провести відповідні реформи. Для того, щоб навести лад у країні, правителі повинні спиратись не на свавілля, а на закон, який є вищим за волю правителя. „Особисті бажання правителів – джерело беззаконня".

Послідовником Сюнь-цзи був Хань-Фей, який розвинув ідеї свого вчителя і створив вчення про політичний устрій суспільства і управління державою на основі писаних законів. А закони, які не відповідають вимогам часу, повинні бути замінені новими.

Хань-Фей вважав, що перевага управління на основі закону полягає у тому, що закони однаково стосуються як знатних, так і незнатних, закон однаково карає за скоєні злочини також і вельмож та правителів.

Loading...

 
 

Цікаве