WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Лао-цзи (VI-V ст. до н.е.) критикує конфуціанство, засновник вчення "даосизм". Погляди мислителя викладені у книзі "Дао-де-цзин" ("Книга про дао і де"), яка була складена його послідовниками у IV-ІІІ ст. до н.е. Прихильники даосизму висловлюються проти втручання влади у справи суспільства.

Вчення Лао-цзи – це філософсько-етичне і політичне вчення, яке відкидає божественне начало, протиставляючи йому природний закон "дао".

"Дао" – невидиме, невідчутне, проте таке, що все проникає, започатковує і завершує всі явища і речі.

Згідно із вченням – все соціальне зло є породжене "людським дао", тобто законами, що встановлені людьми і за своїм змістом порушують природний закон, згідно з яким всі люди є рівні. Саме на принципі рівності базується ідеальний суспільний устрій, конструйований у вченні. Цей устрій Лао-цзи бачить у первісних порядках.

Критикує позитивне право (тобто закон), віддаючи перевагу природному законові (звичай, традиція). Бо закон, створений людьми, як і все інше, що створене людством, є відхиленням від загального закону "дао". Так Лао-цзи говорив: "...Коли у країні багато забороняючих законів, народ стає бідним".

Базуючись на вимогах природних законів люди не повинні втручатись у суспільне життя, повинні відмовитись від боротьби і тоді насильство правителів саме по собі буде ліквідоване. Людина може наблизитись до дао, абстрагувавшись від оточуючого світу.

Засуджуючи насильство і жорстокість правителів, мислитель попереджає їх про те, що вони порушують "дао", а це має свої наслідки: "Жорстокі і тирани не помирають своєю смертю".

Лао-цзи також протиставляв бідність мас і розкішне життя багачів, називає цю розкіш результатом розбою і зазначає, що і це є порушенням природного закону "дао".

Підкреслюючи роль мислителів, він говорить про те, що найблагороднішим завданням їх є служіння народові. "Мудра людина не має власного серця. Її серце складається із сердець народу".

Лао-цзи звертає свій погляд і до питання війн. Так він засуджує їх: "Хто служить народові за допомогою дао, не підкоряє інші народи за допомогою війська. ... Так, де побували війська, там росте терен і колючки. Після великих війн настають голодні роки". Однак, оборонні, вимушені війни є необхідними. "Досконало мудрий правитель з повагою ставиться до сусідів і не починає війну перший".

"Найкращий правитель той, про кого народ знає, що він існує, бо все повинно йти своїм природним шляхом".

Держава у концепції Лао-цзи є природним утворенням, яке не залежить від волі і діяльності людей. "Держава є витвором духу і впливати на неї не можна. Будь-які спроби втручання завжди приречені на невдачу і розбивають єдність". Мета держави – відновлення природного стану людських відносин, які є у первісних часах.

Даосизм згодом став релігією і вже не впливав на розвиток політичних ідей.

Прихильником традиційних старих порядків виступив видатний мислитель давнього Китаю Конфуцій (551-479 рр. до н.е.). Він говорив про себе, що лише викладає традиційні погляди, не придумуючи нічого нового.

Прізвище його Kung-Fu-Tse, яке було у Європі златинізовано і звучало – Конфуцій

Конфуцій мав учнів, яким і викладав свою доктрину. Вони записали його вислови "Лунь юй" ("Бесіди і висловлювання").

Головним у політичній доктрині є вчення про ідеальну державу, основною метою якого є досягнення гармонії між правителем і підданими, забезпечення такого соціального порядку, де би кожен жив згідно з природою. Політичний ідеал Конфуцій бачив не у майбутньому, а в минулому. Влада правителя подібна до влади батька над членами сім'ї чи роду.

Умовою суспільного поступу Конфуцій вважав особисті чесноти, „великодушністю здобувається народ, відповідальність породжує довіру; старанність гарантує успіх; добротою врешті можна змінити і виховати людей". Загалом Конфуцій надає великого значення вихованню і проповідує ідею морального вдосконалення людини.

Відповідно виховані – шляхетні люди – повинні здійснити перетворення у суспільстві, почавши їх у сім'ї, яку Конфуцій вважав природною одиницею. Існуючі у сім'ї залежності (дружини і дітей від чоловіка) і зв'язки мають бути відображені у державних відносинах і обґрунтовують природжену і непорушну залежність підданих від пануючих.

„Якщо стерти різницю між знаттю і простими людьми, то як тоді можна буде показати авторитет і велич знаті? До того ж яка це буде держава, коли не буде різниці між благородними і простими людьми?"

Людина повинна підкорятися долі, яку визначає Небо. Саме так обґрунтовується поділ на нижчих і вищих.

Важливою функцією правлячих є необхідність визначати кожному його місце у суспільстві. Правитель є божеством, „сином неба", якому всі зобов'язані підпорядковуватися як Богові. Цар у концепції Конфуція одночасно є батьком своїх підданих. „Правитель має бути правителем, підданий – підданим, батько – батьком, син – сином" – "принцип виправлення імен", кожному "імені" відповідає статус, а відтак – обов'язки. Правитель тільки на кілька сходинок вивищується над общинниками, які складають звичайну сім'ю тільки велику.

Однак, сила державної влади не може опиратися лише на накази та систему покарань, бо порядок і спокій у державі гарантує добровільне і свідоме підпорядкування владі. Говорив про помірковане правління.

Держава розглядається як механізм підтримання порядку і спілкування між людьми, що регулює відносини між тими, хто управляє, і тими, ким управляють.

Важливою у етичному вченні Конфуція є ідея „жень" (гуманність), яка у його розумінні означала любов, покору і вірність підданих правителеві. Ідея „жень" служила для обґрунтування необхідності об'єднання знаті на основі старих традицій.

„Якщо висувати справедливих і усувати несправедливих, то народ коритиметься" – основа підпорядкування і порядку.

Загальним принципом взаємних відносин має бути принцип: „не роби іншим того, чого не бажаєш собі". Належить використовувати і як базу системи управління.

„Управляти – означає чинити правильно". Тобто, правитель одним із обов'язків має також виховання підданих, які, у свою чергу, повинні коритися йому як батькові. Ідеальне правління має базуватися на "взаємності" і "золотій середині", "людинолюбстві", які творять "правильний шлях ("дао"), яким іде кожен, хто хоче жити щасливо, тобто в гармонії зі собою, з іншими людьми і зі світоглядом. "Золота середина" означає поміркованість, середина між обережністю і нестриманістю. "Людинолюбство" - повага до батьків і старших; "взаємність" - не робити іншим того, чого не бажаєш собі. Дотримання чи недотримання цих моральних вимог є підставою поділу людей на благородних і простолюдинів.

„Якщо управляти народом за допомогою законів і підтримувати порядок за допомогою покарань, народ прагнутиме ухилитися і не відчуватиме сорому. Якщо ж управляти народом за допомогою чеснот і підтримувати порядок за допомогою ритуалу, народ знатиме сором і він виправиться."

Із об'єднанням Китаю у 221 р. до н.е. доктрину Конфуція було офіційно відкинуто, а її прихильників переслідували. Однак, це не було довго і настав ренесанс конфуціанства.

Належить підкреслити, що Конфуцій у своєму вченні прагнув показати засади для об'єднання, централізації Китаю, який був роздроблений на численні царства. Конфуціанство у поєднанні з легізмом у ІІ ст. до н.е. було визнане офіційною ідеологією.

Продовжувачем ідей Конфуція став Сундзі (315-235 рр. до н.е.), який розкриває тваринну частину людської природи і говорить про необхідність її стримування. „Пануватимуть війни і розбрат, якщо людська жадоба не буде вгамована рамками права". Для цього й існують звичаї і право. Вважає, що доброта – це штучний продукт виховання. А дотримання ритуалу, моралі і права – є засобом виховання.

Вчення Конфуція мало уваги приділяє праву. Про позитивний закон Конфуцій говорить, що він пов'язаний з жорстокими покараннями, має репресивний характер. Протилежністю конфуціанства є легізм.

Вчення Мо-Цзи (479-381 р. до н.е.) (моїзм) склалося у дискусії з конфуціанством. Його погляди послідовники виклали у роботі "Мо-цзи".

Мо-Цзи відкинув фаталізм, виходить із визнання природної рівності прав людей, а відтак мають бути рівними і в політичному житті, брати участь в управлінні справами держави.

Loading...

 
 

Цікаве