WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Правові і політичні вчення у давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї) - Реферат

Реферат на тему:

Правові і політичні вчення у Давнину (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай, Іудеї)

Історія правової і політичної думки Давнини складається з кількох частин:

І. Правові і політичні вчення країн Стародавнього Сходу: Китай, Індія, Єгипет, Вавилон, правова і політична думка іудеїв;

ІІ. Значної уваги заслуговує грецька правова і політична думка. Як відомо: „Греція створила підстави європейської цивілізації"1. До сьогоднішнього дня теорія права оперує елементарними категоріями, створеними греками, тягнеться до величних грецьких дискусій про право та державу. До сьогодні цитують грецьких софістів, Платона, Арістотеля*; говорять про еллінізм (як синтез східної (орієнтальної) та грецької культур), про стоїцизм, цинізм.

ІІІ. Особливо також виділяють римську правову і політичну думку, яка поміж іншими будувалась і на грецькій правовій культурі. Серед римських досягнень аналізують праці М.-Т. Ціцерона, погляди римських стоїків, доктрину римських юристів, політичну ідеологію раннього християнства.

В історії держав Давнього Сходу належить шукати початки правової і політичної думки світу, оскільки вчення народів Сходу, переплетені із їх віруваннями, випередили грецьку суспільно-політичну думку.

На багато віків раніше перед виникненням державних утворень у Греції, сформувалися великі теократичні монархії Сходу, а відтак і перші правові та політичні вчення, що перебували в межах пануючих вірувань.

Божою волею у Давнину пояснювали існування і зміну державного устрою, вважалося, що Небо керує справами держави. А правитель безпосередньо виражає волю Бога, є його намісником чи навіть Богом на землі, чи що Бог через пророків і священнослужителів оголошує свою волю народові (як це було у іудеїв).

Визнаючи залежність державної влади від Бога – пануючі політичні погляди держав Сходу були інтегральною частиною релігійних систем. Звідси і характеристика політичної думки Сходу як вчень релігійно-політичних.

Типовою рисою всіх учень Сходу, крім їх специфічних рис, є фаталістичне послушенство вирокові Неба.

Матеріальною підставою влади у великих державах Сходу були публічні роботи, керовані і плановані центром, врегулювання постачання сільського господарства водою. Влада поширювалась на значні території. Така влада була деспотичною. Божественність влади не допускала жодних проявів бунту і незадоволення. Процес повільних змін привів до того, що в теократичних монархіях Сходу старі суспільно-політичні елементи перепліталися з новими; у цих невільницьких державах поряд із рабством співіснували форми родового ладу або навіть і феодалізму як, наприклад, у Китаї.

Суспільно-економічний як і політичний устрій держав Сходу відрізнявся від класичного зразка рабовласницьких держав античної Греції і Риму.

Так, власником землі у державах Сходу була сама держава, їй належали і раби. Такою була економічна основа деспотичної влади монархів Сходу. Земля крім держави також належала землеробським общинам.

Крім рабів працювали і вільні люди, що не було характерним для античної Греції і Риму. Звідси – значне суспільне розмежування між вільними у державах Сходу.

Рабство у державах Сходу не вийшло за межі першої стадії розвитку: крім домашнього рабства раби перебували у колективній власності святинь чи безпосередньо держави.

Вища влада належала єдиновладному монархові, позиції якого зміцнювала релігія, нав'язуючи підданим послушенство божественній владі.

Як для держав античного Сходу типовою рисою була теократична монархія, так і для релігійно-політичних вчень (доктрин) типовою була засада пасивного підпорядкування.

Релігійно-міфологічний характер вчень періоду Давнини полягав у тому, що:

  • вважалося, що земні порядки є частиною загальносвітових, космічних порядків;

  • на стадії релігійно-міфологічних уявлень і право, і закон ще не є окремою системою норм, а існують як частина релігійно-обрядового порядку приватного, громадського і державного життя;

  • правові і політичні вчення ще не відокремлені від міфів, не сформувалися у відносно самостійну сферу суспільної свідомості;

  • правда, справедливість (маат /Єгипет/, дике /Греція/, дао /Китай/, рта (ріта) /Індія/) – природно-божественний порядок, якому відповідають право і влада, що пізніше складає основу природничо-правового праворозуміння у вигляді „природничого права", „природно-божественного права". Отже, однією із основних засад античного світогляду є уявлення, що споконвічний природний порядок – основа універсального діючого, об'єднуючого всіх права. А людський розум є органом пізнання права;

  • Божественне джерело існуючих порядків – основна тема стародавніх міфів соціально-політичного та етико-правового напрямків;

  • різне вирішення питання про способи і форми зв'язків божественного начала та земних відносин обумовлені як історичними, так і матеріальними умовами життя різних народів і держав Сходу;

  • та чи інша версія божественного походження земної влади і порядку виступала панівною ідеологією, яка не мала конкуренції з боку інших уявлень, теорій тощо.

  • всі вчення санкціонували нерівність, привілеї;

  • у ХІ-VIII ст. до н.е. скрізь спостерігається тенденція відходу від початкового релігійно-міфологічного уявлення про право та державу до більш раціонального;

  • вчення давнього періоду мали тільки прикладний характер і торкалися в основному питань мистецтва управління, механізму існування влади і правосуддя, проблеми техніки та методів здійснення влади, а не були теоретичними узагальненнями;

  • державна влада ототожнюється з владою царя або імператора. Верховний правитель вважається уособленням держави, зосередженням всього державного життя;

  • політичні вчення Стародавнього Сходу не відокремлені від моралі і були етико-політичними доктринами. Загалом підвищений інтерес до моралі характерний для ідеологів ранніх суспільств (Це є закономірністю історії правових і політичних вчень). Так, мистецтво управління державою зводять до морального вдосконалення правителів, до управління силою особистого прикладу;

  • у правових і політичних вчення Стародавнього Сходу не тільки збереглися, а й розвивалися релігійно-міфологічні погляди на право і державу. А переважання практико-прикладної та моральної тематики приводило до того, що такі найбільш загальні, але відокремлені від практики питання як походження права і держави, їх історичний розвиток або не вирішувались, або вирішувались з точки зору релігійно-міфологічного світогляду.

Різноманітність правових і політичних установ сучасних держав Сходу і Заходу обумовлена зокрема і уявленнями про справедливий соціальний порядок, які виникли ще у давнину. Ці установи є відображенням двох культурних традицій – західної, яка бере початок в античності, та східної. У західній традиції переважають цінності індивідуальної свободи, матеріального добробуту, автономії особи, раціоналізму тощо. У східній – колективізм, традиція, матеріалізм, пошук духовних основ життя.

Специфіка правової і політичної свідомості у країнах Давнього Сходу обумовлена такими закономірностями у їх розвитку:

- уявлення про гармонію і порядок базуються на основі сформованого патріархального натурального господарства і панування колективної власності на землю (у формі державної та общинної);

- зміст уявлень про право і державу визначені культурною традицією – східною культурною традицією (протилежною західній, європейській). У східній традиції визначальним є

  • ідея пошуку істини,

  • космічної єдності світу і людини, гармонії земного з небесним,

  • акцент на кінцевій меті життя,

  • відсторонення від мирської суєти.

В основі східної культури лежить традиціоналізм, а відтак правові і політичні вчення і сучасності на сході слабо розвивають проблеми особистої свободи особи, прав людини, демократії, багатопартійності, розподілу влад тощо.

Особливості правових і політичних учень Давнього Сходу:

1. Релігійно-міфологічна форма уявлень про право і державу, а відтак відсутність раціонального пояснення природи і суті державно-правових явищ. Це, зокрема, зумовлено природно-кліматичними умовами цих країн, де людина, результати її праці були у залежності від природних і суспільних сил. Тому виникають міфи, вірування, основною ідеєю яких є божественне походження земних порядків та установ. Божественне начало є в космосі, завдяки чому його система більш впорядкована, ніж земна. Божою волею санкціоновані суспільні порядки і приписи, що робить їх незмінними та справедливими. А право і держава є частиною космічного порядку.

Loading...

 
 

Цікаве