WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теорії пізнання права і держави - Реферат

Теорії пізнання права і держави - Реферат

Реферат на тему:

Теорії пізнання права і держави

Досліджуючи питання класифікації сучасних правових і політичних вчень, В.П. Марчук наводить різні критерії до цієї класифікації, які склалися у науці.

Так, існує поділ на юридичний позитивізм, нормативізм, соціологічну теорію, природничо-правову теорію залежно від способу вирішення питання про походження і суть права (П.Е. Недбайло, Н.С. Прозорова).

Сам В.П. Марчук вважає за необхідне як критерій використовувати питання про те 1) як розуміють поняття права, його суть і джерела; 2) філософська основа; 3) методи реалізації права; 4) оцінювати ту чи іншу теорію за її остаточними політичними висновками, тобто чи прогресивна вона, чи реакційна. А відтак виділяє такі напрями серед існуючих концепцій: соціологічний, нормативістський, природничо-правовий, психологічний та інші.1

Розпочнемо із теорій, що стосуються виникнення права та держави.

Патріархальну теорію виклав Аристотель. Вона була панівна у Середні віки. Теорія прагнула обґрунтувати положення, згідно з яким держава є результатом історичного розвитку сім'ї. Держава – це сім'я, яка розрослася; державна влада – продовження батьківської влади, що має завдання батьківського піклування підданими.

Виходячи з того, що абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї (патріарха) багато прихильників цієї теорії (Філмер) стверджували, що все в державі є власністю монарха. Люди – тільки держателі свого майна.

У період середніх віків цій теорії надавали змісту вчення про Божественне походження держави.

Ця теорія прийнята багатьма соціологами і юристами: в Англії – Меном і Лебоком, у Франції – Жеро Телоном; у Німеччині – Бауманом та ін.

Представниками теологічної теорії походження держави є ідеологи релігій Стародавнього Сходу, середньовічних монархій (Х.Аквінський), сучасної католицької Церкви (Марітен), ідеологи ісламської релігії та ні.

Виникнення права та держави вони пояснюють Божественною волею. Звідси – ідея возвеличення держави, її вічності, недоторканості і залежності від релігійних організацій та діячів і одночасно – покірності всіх перед державною владою.

Патріархальна та теологічна теорії прагнули увіковічнити монархію.

Договірна теорія (у варіанті запропонованому Ж.-Ж. Руссо) зводилася до обгрунтування необхідності демократичної республіки.

Т. Гроцій, Т. Гобс доводять, що держава виникає в результаті угоди (договору) між людьми.

Появі держави передував природничий стан, коли люди мали природні права (Ж.-Ж. Руссо), йшла „війна всіх проти всіх" (Т. Гобс).

Залежно від характеру договору (між ким укладений, чи передали права, волю, владу остаточно) відповідним є об'єм влади, межі її діяльності.

Договірна теорія виступила протилежністю теологічній теорії, була спрямована проти феодальної держави і права.

Погляди представників договірної теорії часто мали революційний характер, оскільки деякі з них стверджували, що народ може скинути правителя, якщо той порушує умови договору.

Теорія насильства засновник австрійський юрист ХІХ ст. Л.Гумплович. Представники: Дюрінг, Тьєрі – французький історик.

Держава виникає в результаті завоювання одного племені іншим. Саме для урабовласнення і створюється особливий апарат примусу – держава. Вона видає відповідні норми.

Завоювання трактують як підкорення слабого сильним, тобто як закон природи.

Держава має гнобительський характер доки існує різниця між переможцями і переможеними, завойовниками і підкореними. Така різниця існує у феодальній державі.

У буржуазній державі вона згладжується принципами: формальної рівності всіх перед законом, загального виборчого права. Держава стає загальнонародною і не виступає знаряддям гноблення. Держава однаково служить інтересам всіх верств.

Психологічна теорія (В. Лунштед, К. Олівекрона, Л. Петражицький, А. Росс, Фрезер, Тард та ін.) пояснює виникнення та існування держави і права особливими властивостями людської психіки, зокрема, психічною потребою людей підпорядковуватися, усвідомленням залежності членів первісного суспільства від вождів, жерців і т.п. Часто представники теорії висловлюють думку, що держава є організацією для керівництва суспільством з боку видатних особистостей.

Психологічна теорія походження держави і права склалася у „психологічну школу права", представники якої вважають, що психіка людей є фактором, який визначає розвиток суспільства, його моралі, права, держави.

Засновник теорії – Л. Петражицький стверджував, що первинним у праві є психічне правове переживання, правові емоції.

Правове переживання має імперативно-атрибутивний* (зобов'язуючо-уповноважуючий) характер. В цьому переживанні обов'язок і повноваження пов'язані нерозривно. Норма права є результатом такого переживання і є мисленним явищем, яке виражає зв'язок повноваження і обов'язку. Саме правові переживання є ланками, які єднають суспільство і надають йому стабільності.

Петражицький не заперечував існування офіційно діючого права, але і не пояснював чому воно існує і діє.

Визнаючи існування позитивного права, Петражицький ділив правові переживання на два види:

  1. переживання позитивного права (уявлення про те, що юридична норма є результатом зовнішнього рішення, уявлення про її джерело);

  2. переживання інтуїтивного права, тобто автономного, яке не пов'язане із позитивним правом.

Інтуїтивне право визнається абсолютним, а позитивне – відносним. Позитивне право змінюється паралельно із зміною психічних переживань.

Інші представники психологічного напрямку також бачать витоки права у психіці, емоціях людей. Це або „психологічна потреба підпорядкування", або „почуття колективної взаємодії", або „почуття наслідування".

Іноді виникнення держави пояснюють біологічними причинами, тобто причинами природного розвитку, діями законів спадковості, законів розвитку живих організмів. Теорія дістала вираз у праці мюнхенського філософа Шилінга („Держава", яка вийшла у 1935 р.).

Держава є біологічною життєвою потребою. Ця теорія прагне обгрунтувати органічну теорію про суть держави.

Існує теорія евдемоністична* (XVII ст.), що вважають завданням держави служіння загальному щастю всіх людей (Вальтер, Юсті, Зонненфельс, Ломоносов, Крижанич, Бунге, Дерюжинський, Єлістратов, Лазаревський та інші вчені-державознавці. Деякі з напрямів цих теорій держави як виразника загальнолюдських інтересів, загального блага, загального щастя (зокрема Гегель і його послідовники), визначали державу як вищу духовну суть, як уособлення загального, незалежного від окремої людини розуму. Це вчення, особливо у його новіших представників (неогегельянців – Біндера і Кронера в Німеччині, Джентіле в Італії та ін.) зображує діяльність держави як прояв вищої волі та вищого розуму, перед якими мають прихилитися воля і розум окремих людей.

Органічна теорія (німецький юрист Блюнчлі, економіст Шефле, в Англії – соціолог Спенсер. У ХХ ст. – німецький юрист Прейс і французький соціолог Рене Вормс).

Держава – жива істота, самостійний організм, що зароджується і розвивається за своїми власними законами. Воля держави, яка проявляється у законах та урядових розпорядженнях, є самостійною волею цієї вищої органічної істоти.

Деякі прихильники цієї теорії порівнювали окремі складові частини держави і суспільства з частинами людського організму: уряд – мозок; засоби зв'язку – з нервами; робітників і селян – з руками і ногами і т.д.

Loading...

 
 

Цікаве