WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет і методи дослідження історії правових і політичних учень - Реферат

Предмет і методи дослідження історії правових і політичних учень - Реферат

Реферат на тему:

Предмет і методи дослідження історії правових і політичних учень

Історія правових і політичних учень – історико-теоретична дисципліна, зміст якої складають вчення про право та державу, найефективніші форми організації і управління суспільством (або вчення про право та державу і явища, з ними пов'язані).

Історія правових і політичних учень є науковою і навчальною дисципліною одночасно теоретичного та історичного профілю, бо, вивчаючи погляди мислителя, обов'язковим є зважати на історичні обставини, за яких з'явилося чи дістало розвиток певне вчення, на умови, у яких творив вчений, на саму особу мислителя та його місце в суспільстві. Це дає змогу зрозуміти причини появи вчення, його тлумачення з позицій мислителя, взаємозв'язок між новим вченням і попередніми. Разом з тим дана дисципліна вивчає теоретичний аспект тих знань, які історично виникають і розвиваються; теоретичні концепції, ідеї, положення і конструкції, у яких знаходить своє концентроване логічно-понятійне втілення історичний процес поглиблення пізнання правових і політичних явищ.

Політика, влада, право, держава або право, держава та явища, з ними пов'язані, виступають об'єктами вивчення багатьох наукових дисциплін: історії, філософії, етики, економіки, політології, юриспруденції і в тому числі Історії правових і політичних учень. Кожна із цих дисциплін виділяє свій аспект в аналізі цих явищ. До того ж кожна дисципліна має власний предмет і методи пізнання їх.

Часто вважають, що об'єкт і предмет пізнання співпадають. Це пов'язано із буквальним перекладом терміну "об'єкт" (лат. objectum – предмет). Однак, це різні поняття. Так, об'єкт пізнання існує незалежно від людини. Об'єкт не є тотожний з об'єктивним світом. Об'єктивний світ виступає об'єктом лише у зв'язку з тою роллю, яку він починає відігравати у житті суспільства. Інакше кажучи, об'єктом пізнання стають лише ті, існуючі незалежно від людини речі, які включаються у людську діяльність, починають освоюватися суб'єктом предметно-практично і пізнавально.

Об'єктивний світ виступає як об'єкт для особи, яка пізнає у формах діяльності, мови, знань (понять, логічних категорій).

Об'єктом історико-правового пізнання є право і держава на різних етапах розвитку людського суспільства.

Предмет дослідження – зафіксовані у досвіді і включені у процес теоретичної діяльності дослідника сторони, властивості і відносини об'єктів, які досліджуються у певних умовах, за певних обставин. [закономірності і особливості].

Відмінність між об'єктом і предметом історико-правового дослідження полягає у тому, що об'єкт є один для всіх історико-правових наук – держава, право, пов'язані з ними явища, в т.ч. політичні погляди, політико-правові вчення (доктрини), а предмет – інший для кожної із історико-правових наук. Так, для Історії держави і права зарубіжних країн предметом виступають закономірності виникнення і розвитку права і держави у різних народів, особливості їх прояву у різних суспільно-економічних формаціях.

Історії держави і права України – особливості виникнення і розвитку права і держави українського народу.

Історія правових і політичних учень – закономірності виникнення і розвитку вчень, поглядів і уявлень про існуючі і бажані право та державу.

Тобто, в кожному випадку йде мова про різні ракурси одного і того ж об'єкта – держави і права, явищ суспільного життя, які з ними пов'язані.

Історія правових і політичних учень як самостійна наукова дисципліна почала складатися в епоху Просвітництва (XVIII ст.) як спроба пояснити закономірності походження, природу і соціальне призначення права і держави, знайти оптимальну модель їх устрою.

Предметом Історії правових і політичних учень є сукупність ідей, доктрин, теорій (які дають цілісне уявлення про суть і форми влади, політики, права, держави), закономірності їх виникнення, розвитку та функціонування, їх місце і роль у житті суспільства та людини (на різних етапах історичної еволюції і в конкретних країнах).

Предмет науки, наприклад Історії правових і політичних учень, існує лише для дослідження у формі (вигляді) знання закономірностей розвитку досліджуваних явищ і процесів, суті цих явищ, їх особливостей на певних розвитку людського суспільства тощо.

Якщо предметом Історії правових і політичних учень як навчальної дисципліни є дослідження генези і функцій правових і політичних учень, то предметом Правових і політичних учень виступають погляди на суть, шляхи виникнення, організацію та функціонування права, держави та явищ, з ними пов'язаних; концепції основ співжиття між людьми.

Професор Мамут Л.С. так визначає предмет Історії правових і політичних учень – історичний процес виникнення і розвитку теоретичних уявлень про державу, право, політику, законодавство.

Доцент Орач Є.М. предмет науки Історії правових і політичних учень визначає як історію "виникнення, розвитку і боротьби поглядів, теорій, ідей різних класів, соціальних груп людей про державу і право, вчень про виникнення, суть, форми і соціальне призначення держави і права, способи їх зміцнення, перетворення та вдосконалення".

До предмета Історії правових і політичних учень відносять не лише правові і політичні доктрини, які існували в минулому, а й закономірності їх виникнення і розвитку. Такими закономірностями є:

  1. боротьба різних соціальних груп, інтереси яких виражені у вченнях про право і державу. Ця боротьба приводила до посиленої розробки політико-правових вчень (доктрин), які виражали ставлення тих чи інших сил до держави і права.

  2. будь-яке вчення про право і державу, політику конструюється з урахуванням сучасної йому політико-правової дійсності (існування певних конкретних політико-правових інституцій (установ); поняття і способи їх теоретичного пояснення; певні принципи права).

  3. кожне політико-правове вчення базується на попередніх, відтворює їх. Наприклад, з метою використання старих ідей для вирішення аналогічних завдань історичного розвитку (ідеї римських юристів використовувалися за середньовіччя)

  4. політико-правові вчення спрямовані на заперечення політико-правових ідей відомих соціальних груп. Прогресивні політичні теорії спонукають ідеологів старого віджилого ладу обґрунтовувати його існування за допомогою надання старому нової форми. Нові ідеї використовуються для обґрунтування старих політичних систем, знову ж таки під гаслом справедливості, прогресу, прагнення до загального блага.

Таким чином Історія правових і політичних учень єнаукою, що вивчає історичний процес виникнення, розвитку правових і політичних учень (тобто вчень, ідей, поглядів на політику, державу та явища з ними пов'язані), їх вплив на державні та правові інститути; закономірності і особливості розвитку певних поглядів, ідей, теорій в окремих країнах, за різних суспільно-політичних обставин, в окремі періоди розвитку права та держави: давні часи, середньовіччя, новий час.

Історія правових і політичних учень вивчає погляди, ідеї, теорії, доктрини (вчення), концепції, теоретичні конструкції окремих мислителів, філософів, вчених і цілих шкіл та напрямів з питань права, держави, явищ з ними пов'язаних як от: влада, політика, політичні відносини та інститути, політичні організації та норми політичного життя, політична свідомість (тобто політична система), виникнення і суть права.

Ідея (гр. поняття, уявлення) – думка, загальне поняття про предмет або явище, форма відображення узагальненого досвіду та відношення до дійсності чи теоретичної проблеми.

Теорія (гр. спостереження, дослідження) – система провідних ідей в тій чи іншій галузі знання; – наукове пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства.

Вчення (доктрина) – сукупність теоретичних поглядів про певну область явищ дійсності або сукупність поглядів якогось із мислителів чи вчених. Ми вживатимемо переважно у значенні: правові і політичні вчення – це історично зумовлені погляди на суспільні відносини і перш за все, на право, державу, явища з ними пов'язані.

Концепція (лат. сприйняття) – система поглядів на ті чи інші явища; - система поглядів або керівна ідея при розгляді та трактуванні предмету науки чи певного її аспекту (інституту, явища тощо).

Теоретична конструкція мислителя (лат. побудова, устрій) – теоретична побудова, взаємоузгоджене розміщення окремих ідей у творчості мислителя, яке сприймається у їх взаємовідношенні.

Інші поняття, які використовуватимемо:

Догма (гр.) – положення, що приймається без врахування конкретних умов його застосування, визнається незмінним, незважаючи на зміну об'єктивних умов розвитку.

Доктрина (лат.) – вчення, наукова теорія, політична система, правове і політичне вчення як форма суспільної свідомості є поглядами на політико-правовий устрій, який творять люди. Отже, це ідеологічна категорія.

Loading...

 
 

Цікаве