WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання фінансового контролю в Україні - Реферат

Правове регулювання фінансового контролю в Україні - Реферат

У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом. Рахункова палата здійснює перевірки та ревізії відповідно до своїх функцій.

Органи Державної податкової служби здійснюють ревізії, перевірки, інспектування, в межах своєї компетенції, що визначено податковим законодавством.

Національний банк здійснює банківський нагляд відповідно до банківського законодавства методом ревізій, перевірки та інспектування.

Основні засади та принципи розмежування контрольно-наглядових повноважень в сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

В основі принципу розмежування контрольно-наглядових повноважень повинні бути завдання, заради виконання яких, створюється відповідний орган, а також його функцій. Саме завдання повинні обумовлювати і визначати повноваження цього органу. Загалом це повинно забезпечити неможливість прогалини щодо здійснення контролю якоїсь частини (ланки) публічних фінансових ресурсів. З іншого боку не може відбуватись дублювання повноважень контрольних органів.

Найбільш колізійною і конфліктною в правовому аспекті, сьогодні, є проблема узгодженості дій фінансово-контрольних органів в сфері здійснення державного фінансового контролю. Сьогодні проблематичним є розуміння ролі і значення контролю Рахункової палати, як державного органу фінансового контролю із спеціальною метою, що забезпечується особливим статусом цього органу – органу, котрий об'єктивно є поза системою державного урядового фінансового контролю. Отже, аналіз чинного законодавства і практики, що складається, дозволяє зауважити цілий блок проблем, що потребують найшвидшого правового закріплення і регулювання.

По-перше, функції Головного Контрольно-ревізійного управління щодо контролю використання бюджетних коштів, на відміну від інших країн світу, споріднені з функціями зовнішнього контролю та забезпечення фінансової безпеки країни. Але про цьому органи державної контрольно-ревізійної служби не контролюють видаткову частину бюджетів, а використання коштів бюджетними установами. Разом з тим, незважаючи на широке коло своїх повноважень, КРС зовсім не контролює дохідної частини бюджетів України. Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що в процесі виділення зі складу Міністерства фінансів податкової служби, державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби, прийняття відповідних законів та підзаконних нормативних актів, - окремі контрольні функції було втрачено, в законодавстві виникли прогалини щодо контролю деяких об'єктів державної власності та інше. Міністерство фінансів та його органи на місцях втратили право контролювати діяльність та сплату податків державними комунальними підприємствами, хоча їх власниками є держава та місцеві ради. По суті втрачено контроль і важелі впливу держави на формування та використання коштів місцевих бюджетів.

Закони України "Про Державну контрольно-ревізійну службу України", "Про державну податкову службу України" та інші, визначили тільки завдання та специфічні сфери діяльності цих контролюючих органів. Загалом же, поставлені перед урядовими фінансово-контрольними органами є вибірковими, розрізненими і такими, що не охоплюють всю сферу державних інтересів. Чинне законодавство навіть рамково не розкриває контрольні функції Міністерства фінансів, а чинне законодавство покладає на нього відповідальність за виконання бюджету. Таким чином, сьогодні поза ефективним контролем Уряду залишається низка ключових питань діяльності як державних так і підприємницьких структур, що пов'язані з бюджетами Уряду та використанням державної власності.

Слід також зауважити, що сьогодні державний фінансовий контроль як урядовий так і парламентський не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів в Україні. Вважаємо, що переадресація контрольних функцій в частині формування доходної частини бюджету виключно на органи державної податкової служби є не зовсім виправданою. По-перше, податки, збори та обов'язкові платежі це не єдине джерело державних доходів і звуження змісту державних доходів до податкових надходжень є не вірним. По-друге, за своїм призначенням це фіскальний орган, який повинен слідкувати за правильністю розрахунків, сплатою податків, при потребі здійснювати їх примусове стягнення. Але визначення податкової політики в державі вимагає комплексного підходу з боку Міністерства фінансів та уряду в цілому. Крім цього, податкова служба не відстежує економічну сторону діяльності платника податку, бо згідно законодавства це не належить до її завдань та функцій. Проте існують аналітичні дослідження, якими доведено, що в останні роки збільшується недоїмка за обов'язковими платежами. Але разом з тим, щорічно проводяться заліки – недоїмка списується в рахунок сплати інших заборгованостей і це приносить прибутки посередникам.

Розрізненість напрямів здійснення фінансового контролю доводить що адміністрування державних доходів загалом здійснюють органи ДПС, ДКРС, Державна митна служба, Фонд державного майна, Пенсійний фонд – кожна інституція в межах своїх повноважень. Це органи виконавчої влади, якими забезпечуються лише елементи внутрішнього контролю, а комплексний державний фінансовий контроль доходів бюджетів та державних фондів не здійснюється. А зовнішнього контролю за станом адміністрування такої значної суми і такого важливого показника взагалі немає, оскільки Рахункова палата згідно Рішення Конституційного суду, позбавлена такого повноваження.5 Таким чином, у системі управління нашої держави практично повністю відсутня функція належного контролю та аудиту доходної частини бюджетів України.

Особливою сьогодні є також проблема належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності. Є повністю державні і казенні підприємства, а також підприємства, у статутному фонді який є частка держави. На місцевому рівні є комунальні підприємства – власність повна або часткова місцевих рад або громад. Загалом, у сфері управління центральних та місцевих органів влади перебувають приблизно 4100 державних підприємств. Приблизно 2500 відкритих акціонерних товариств мають у своїх статутних фондах державні пакети акцій, із них 404 великих підприємства повністю контролюються державою, бо мають у своєму статутному фонді більше як 50% державної власності.6 При цьому, дієвого контролю та аудиту за ефективністю діяльності цих підприємств, утворенням прибутку та його використання фактично не здійснюється. Значні обсяги фінансових ресурсів по-суті не контролюються, хоч державна власність (так само як і комунальна) є дуже важливою складовою загальних активів держави. Необхідно ставити питання про якість управління державним майном та корпоративними правами держави. Разом з тим, слід взяти до уваги, що наприклад в країнах ЄС контроль в цій сфері покладається на органи зовнішнього державного фінансового контролю – на зразок Рахункової палати.

Loading...

 
 

Цікаве