WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спосіб тлумачення конвенції про захист прав і основних свобод людини - Реферат

Спосіб тлумачення конвенції про захист прав і основних свобод людини - Реферат

2) чи не суперечитимуть можливі наслідки його застосування результатам використання інших способів тлумачення;

3) чи не було б більш доцільним за умови прийняття до уваги резонансу, викликаного попереднім рішенням, здійснити якісно нову інтерпретацію того чи іншого положення Євроконвенції і вже на основі останнього прийняти рішення у справі.

Не викликає сумніву факт, що Євроконвенція, як і зміст її тлумачення Євросудом, еволюціонують у часі. Тобто цілком реальною є ситуація, коли стандарти, що застосовувалися Євросудом під час прийняття рішення у минулому, у сучасних умовах здавались би явно заниженими. Тому Євросуд, приймаючи рішення про можливість застосування прецедента повинен зважати на комплексну мотивацію прийняття рішення у попередній справі. Слід насамперед чітко з'ясувати умови, в яких приймалося рішення, а також безпосередні причини прийняття саме такого рішення, а не іншого. Лише твердо переконавшись у відсутності скільки-небудь значної зміни обстановки у сфері конкретного права, Євросуд може прийняти рішення про можливість застосування прецедента.

Вирішивши питання про можливість посилання на прецедент, Євросуд зобов'язаний, на нашу думку, замислитися над доцільністю такого застосування. Доцільність посилання на попередній прецедент може виражатися через кілька чинників:

  • прагнення уникнути значного за обсягом мотивування рішення, якщо воно ідентичне до того, яке має місце у прецеденті;

  • позитивний чи негативний резонанс постановленого рішення, яке Євросуд планує використати в якості прецедента;

  • ефективність такого рішення, оскільки, як відомо, констатуючи факт порушення права, Євросуд має на меті не лише здійснити справедливу сатисфакцію щодо заявника, але й прийняття рішення на користь останнього "підштовхнути" державу-відповідача до внесення змін у відповідне національне законодавство.

Отже, приймаючи рішення про доцільність використання прецедента, слід зважати на конкретні його наслідки не лише у вузькому контексті – сатисфакції скаржнику, але й у широкому – щодо змін, які відбулися чи могли б відбутися у сфері конкретного права.

Зважаючи на різноманітну юридичну природу прецедентів, що їх використовує Євросуд, а також на характер самого використання, видається можливим здійснити їх класифікацію на підставі різних критеріїв.

За способом посилання, що його застосовує Євросуд, усі прецеденти можна поділити на фактичні і формально-фактичні. Фактичний прецедент має місце, коли Євросуд, використавши зміст попереднього рішення для тлумачення того чи іншого положення Євроконвенції, не посилається у новому рішенні на факт такого використання. Формально-фактичний прецедент з'являється за умови не лише фактичного застосування змісту попереднього рішення, але і формальної згадки про це із зазначенням назви справи, дати прийняття рішення щодо неї та ін.

За характером використання змісту прецедентів Євросудом останні поділяються на позитивні і негативні. Позитивним виступає прецедент, зміст якого без будь-яких значних змін імплементовано у нове рішення. Іншими словами, коли Євросуд хоче акцентувати увагу на незмінності обстановки у даній сфері та необхідності встановлення аналогічних висновків. Прецедент є негативним, коли він використовується з метою відобразити неможливість такого ж підходу в силу зміни умов чи з інших причин. Тобто Євросуд вказує, що у даній справі зміст статті Євроконвенції повинен тлумачитись саме так, на відміну від справи попередньої. Зрозуміло, що обов'язковою в останньому випадку є вказівка Євросуду на мотиви такого рішення.

Досить важливим, на нашу думку, різновидом систематичного тлумачення Євроконвенції є інтерпретація її положень, що передбачає посилання на норми Протоколів до Євроконвенції. Євросуд неодноразово зазначав, що Євроконвенцію та Протоколи до неї слід розглядати як єдину систему норм [3, c.26]; [6, c.40]. Однак таке просте, на перший погляд, правило створює кілька серйозних проблем, якщо його дотримується Євросуд.

Першою з них є проблема можливості застосування норм Протоколу до Євроконвенції для її тлумачення, якщо держава – відповідач не ратифікувала цей протокол. Іншими словами, чи може Євросуд свідомо розширювати коло зобов'язань Євроконвенції за рахунок доповнення змісту її норм тлумаченням, що випливає з положень того чи іншого Протоколу, за умови, якщо він не був ратифікований державою – відповідачем. З формальної точки зору таке розширення кола зобов'язань держави – відповідача є неприпустимим, оскільки у протилежному випадку Євросуд здобуває практично необмежені можливості для тлумачення Євроконвенції, що автоматично робить його менш залежним і прив'язаним до її змісту, норми якої, як відомо, є гранично загальними у формулюванні.

Іншою проблемою, що постає при використанні норм Протоколів для тлумачення Євроконвенції, є проблема фактичного створення нових норм, що не охоплюються змістом положень Євроконвенції.

Завершуючи розгляд систематичного тлумачення Євроконвенції, варто відзначити його важливе значення для правильного застосування її норм, оскільки саме у процесі своєї реалізації це застосування пов'язує різноманітні правові положення в єдину систему. Такий підхід у свою чергу дає змогу уніфікувати практику Євросуду, створити певні штампи у тлумаченні тих чи інших норм, виробити найбільш оптимальні підходи щодо тлумачення та розуміння положень Євроконвенції. Розглянувши основні проблеми, з якими стикається Євросуд, звертаючись до інших міжнародно-правових інструментів для тлумачення Євроконвенції, очевидним є висновок, що найважливішими з них є:

  • проблема "можливості" застосування конкретного виду систематичного тлумачення;

  • проблема доцільності використання такого тлумачення;

  • проблема покладення через здійснення систематичного тлумачення додаткових обов'язків на державу-відповідача;

  • проблема розбіжності результатів, одержаних внаслідок здійснення систематичного тлумачення, з висновками, які випливають із застосування інших способів тлумачення Євроконвенції.

Більшість з вищезгаданих проблем виникають у зв'язку з відсутністю правового регулювання тих чи інших питань. Наприклад, прийняття окремого акта, який би визначив коло міжнародно-правових інструментів, до яких можливим є звертання для Євросуду, автоматично ліквідувало б проблему покладення додаткових зобов'язань на держави відповідачі.

Поза тим, систематичне тлумачення часто використовується і його місце в ієрархії способів тлумачення Євроконвенції є досить значним.

Література

  1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері // Збірник міжнародних документів / Упоряд.: В. Дріжчаний, О. Павличенко, О. Уманський. – Харків, 1998.

  2. Merrills J.G. The development of international law by the European Convention of Human Rights. – Manchester: Manchester University Press, 1993.

  3. Case Lingens v. Austria. 8 July 1986 y., Series A, №103 // 8 E.H.R.R. 407. – Strasbourg, 1986.

  4. Case Marckx v. Belgium, 13 June, 1979 y., Series A, №31 // 2 E.H.R.R. 330. – Strasbourg, 1979.

  5. National Union of Belgian Police v. Belgium, 27 October, 1975 y., Series A, №19 // 1 E.H.R.R 578. – Strasbourg, 1975.

  6. Case Sunday Times v. UK, 26 April 1979 y., Series A, №30 // 2 E.H.R.R. 245. – Strasbourg, 1979.

Loading...

 
 

Цікаве