WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики фальшивомонетництва - Реферат

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики фальшивомонетництва - Реферат

Статистичні узагальнення станом на 1998 рік свідчать, що в 97% справ винні притягувались до кримінальної відповідальності за збут підроблених грошей і лише у 3% – за виготовлення [6, c. 7]. Поряд з цим у зв'язку з удосконаленням поліграфічного обладнання, ксерокопіювальної, множильної та комп'ютерної техніки, особливо з відносним зниженням цін нацю техніку, та їх безконтрольним придбанням, підвищенням рівня загальної освіти населення і технічних знань зокрема, що простежуються останніми роками, слід очікувати відносного збільшення питомої ваги виготовлення підроблених грошей чи цінних паперів у складі фальшивомонетництва.

Особа фальшивомонетника досить специфічна. При всій подібності з іншими злочинцями, вони, однак, становлять окремий тип особистості і її поведінки. Незаконним виготовленням грошових знаків займається обмежене коло осіб, тісно пов'язаних між собою дружніми чи родинними стосунками, або є вихідцями з однієї місцевості. Практика розслідування показує, що фальшивомонетники-одиночки трапляються досить рідко. Ними стають переважно особи середнього віку (від 18 до 40 років), головно жителі міст, які володіють знаннями в галузі хімії і поліграфії, мають певні технічні навики чи навики користувача персонального комп'ютера. Фальшивомонетництво – прерогатива злочинців-чоловіків. Жінки, причетні до вчинення таких злочинів, трапляються зрідка і тільки як збувачі підробок чи пособники (найчастіше поставляють сировину). Конкретні кримінальні справи вказують на те, що суб'єктами збуту були й іноземні громадяни [9, c. 107], притім джерело виготовлення фальшивок у більшості випадків знаходиться за кордоном.

Зазначимо, що вік, освітній рівень злочинця-фальшивомонетника безпосередньо залежить від способу вчинення злочину, а також і від розміру суми виготовлених чи збутих підробок. Так виготовлення підробок струменево-крапельним способом з використанням комп'ютерної техніки (таке виготовлення найчастіше здійснюється в домашніх умовах на техніці персонального користування) і їх збут у невеликих розмірах учиняють особи чоловічої статі віком 18-25 років, безробітні, з середньою (середньо-технічною) освітою; судимостей не мають; на обліку в нарко- чи психіатричному диспансері не перебувають; серед знайомих чи за місцем проживання нічим особливим уваги до себе непривертають, характеризуються позитивно; в громадському житті, як правило, не заангажовані, особливих зацікавлень (хобі) не мають. Про молодий вік злочинця говорять підробки низької якості, відсутність слідів приховання злочину, непродуманість та необачність дій злочинця.

Перед тим як виготовити першу фальшиву купюру, злочинці вивчають спеціальну літературу, займаються пошуками необхідного обладнання, різноманітних пристосувань, фарб, хімічних реактивів. Добиваючись ідентичної подібності підробок із оригінальними грошима, доводиться проводити багато експериментів, вкладається велика праця, а також витрачаються значні кошти [8, c. 89]. Власний технологічний процес виробляється не відразу.

В тактико-криміналістичному аспекті під час розслідування конкретних злочинів можуть успішно використовуватися і типологічні дані про особистість злочинця, розроблені в кримінології, і такі особисті якості злочинців, які залишаються за рамками кримінологічної характеристики злочину: наприклад, їхні "професійні" навики, обачність, інші риси, які створюють їх соцально-психологічний і функціональний портрет.

Вилученим з обігу фальшивим грошам, здебільшого властиві ознаки їхнього виготовлення однаковим способом, на тому ж обладнанні, з використанням однакових матеріалів і однакових технологій захисту. свідчить Отже, з цілковитою впевненістю можна стверджувати, що їх збут, учинений групою осіб з певними навиками для цієї діяльності. Відтак, виготовлення підробок способом поліграфічного друку, фотографічним чи комбінованим способом у великих розмірах указує на групу осіб, яка змовилась для цієї діяльності, чи організовану групу, до числа якої входить професійний фальшивомонетник. Останній – це, як правило, особа, віком 25 – 30 років; мешканець міста; зайнятий (працюючого); матеріально забезпечений; в повсякденному житті уваги до себе не привертає; володіє організаторськими, художніми здібностями, з інженерним способом мислення; за професійною підготовкою (освітою) чи власними інтересами – має знання в галузі хімії, поліграфії, технологічних процесів, а також необхідний досвід; соціальноспрямований на самовдосконалення, самоствердження; з високим рівнем інтелекту та високими вольовими властивостями. При виготовленні підробок поліграфічним, фотографічним способом спостерігаються сліди дій, спрямованих на унеможливлення виявити сліди злочину і особу злочинця. Приховання слідів може бути елементом вибраного способу злочину, а в певних випадках заходи щодо знищення слідів злочинець вживає лише після вчинення злочину.

З'ясувавши питання щодо формування видової криміналістичної характеристики фальшивомонетництва, зокрема такого її елементу, як особа злочинця, перелічимо властиві йому головні ознаки:

  1. криміналістична характеристика особи фальшивомонетника виступає як інформаційна модель типового суб'єкта цього виду злочинів;

  2. у криміналістичній характеристиці особи фальшивомонетника повинні відображатися такі її ознаки, які мають тактико-криміналістичне значення і тим самим сприяють оптимізації розкриття і розслідування конкретних злочинів;

  3. інформація, закладена в криміналістичну характеристику під час її формування, здобута на вірогідному (статистичному) рівні. Відповідно в практичній роботі слідчого може використовуватися тільки як орієнтовна, як така, що має оперативно-тактичне значення.

Значення криміналістичної характеристики особи фальшивомонетника полягає в тому, що між окремими її елементами криміналістичної характеристики цього виду злочинів існує прямий чи опосередкований, зворотний чи зустрічний зв'язок. Тому, володіючи інформацією про взаємозв'язок особи злочинця з іншими елементами криміналістичної характеристики фальшивомонетництва, можна з оптимальною затратою часу висувати і успішно перевіряти версії про особу злочинця чи про вчинення злочину групою осіб, і навпаки.

Література

  1. Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. Криміналістика.: Підручник./ За ред. П.Д.Біленчука. – 2-ге вид. – К.:Атіка, 2001.

  2. Верещак М.В. Питання, що стосуються розгляду кримінальних справ про фальшивомонетництво// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – №1.

  3. Криминалистическая характеристика преступлений и пространственно-временные факторы/ Под ред. В.І. Шиканова. – Иркутск, 1991.

  4. Криминалистическая характеристика преступлений / Сб. Науч. тр. – М., 1984.

  5. Криминология: Учебник для вузов/ Под ред. проф. А.И. Долговой. – М.:Норма, 2000.

  6. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – №1.

  7. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее использование в следственной практике: Лекция. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1987.

  8. Шаталов В.С., Ваксян А.З. Фальсификация, подделка, подлог...(научно-популярное издание). – М.: Лига Разум,1999.

  9. Яковенко М. Фальшивомонетництво як різновид економічної злочинності// Вісник прокуратури. – 2001. – №2. – Квітень.

Loading...

 
 

Цікаве