WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організація військових судів у період гетьманату - Реферат

Організація військових судів у період гетьманату - Реферат

Реферат на тему:

Організація військових судів у період гетьманату

29 квітня 1918 року влада в Україні за сприянням окупаційних військ перейшла до Павла Скоропадського. З самого початку своєї діяльності він приділив значну увагу формуванню регулярних, професійно підготовлених збройних сил. Незважаючи на те, що німецьке командування поставилось до цих планів без ентузіазму, гетьманська адміністрація зробила важливі кроки щодо організації майбутньої української армії.

Маючи на меті створити дієздатну регулярну національну армію, уряд гетьмана велику увагу приділяв формуванню військових судів. Так уже в травні 1918 р. був складений реєстр осіб (206 чол.), призначених на військово-судові посади [7, арк.49; 49 зв], причому передусім враховувалось, які посади займала особа до призначення. Тоді ж було створене Головне військово-судове управління, яке складалося з трьох відділів: загального, прокурорського та законодавчого. На загальний відділ покладались функції вирішення персональних та господарських справ. Прокурорський відділ, перейменований згодом на касаційний, здійснював прокурорський нагляд. У законодавчому відділі працювали над створенням нового українського військового законодавства [4, с.188]. Очолював цей відділ Євген Мошинський, військовий юрист, генерал-хорунжий української армії [3, с.194]. За його безпосередньою участю було опрацьовано і видано низку законів. Так 30 травня прийнято закон "Про військову підсудність", зокрема військовому суду підлягали в порядку звичайної підсудності "військові за всі злочинства, зазначені в військовому уставі про кари і за ті з зазначених в загальних карних законах службових злочинств, які порушують обов'язки по службі військовій" [1, с.2]. Військовими вважалися, згідно із законом, старшини, підстаршини, козаки та військові урядовці під час перебування їх на дійсній військовій службі та навчальних зборах.

До 1 квітня 1919 р. військові підлягали військовому суду за всі злочини, навіть і в тих випадках, коли вони разом з цивільними брали участь у загальних злочинах. До того ж, згідно із ст.1236 Карного судочинства, справи про загальні злочини, які скоїли військові разом з цивільними особами, підлягали розгляду стосовно перших і других або мировими суддями, або іншими судами цивільного відомства. У даному ж випадку за один і той самий злочин військові підлягали військовому суду, а цивільні особи – цивільному суду. Це суперечило основним засадам судочинства, згідно з якими співучасники одного і того ж злочину повинні судитись одним судом.

У порядку звичайної підсудності цивільні особи підлягали військовому суду у випадках ухилення від проходження військової служби та неприбуття на навчальні збори, а також якщо вони разом з військовими скоїли службовий злочин. Якщо ж цивільні особи, котрі раніше проходили службу чи перебували на навчальних зборах, скоїли злочин у період перебування у війську, то вони підлягали також військовому суду.

У разі скоєння цивільними особами під час війни чи військового стану таких злочинів, як зрада, шпигунство, повстання проти влади, опір владі, напад на військових при виконанні ними службових обов'язків, ворожа агітація, знищення військового майна, вбивство, розбій, грабіж, підпал, зґвалтування, вони підлягали військовому суду в порядку виняткової підсудності. Також у порядку виняткової підсудності військовому суду підлягали військові і особи, які "належали до війська". Згідно з законом, такими, що "належали до війська", вважались: а) священнослужителі всіх віросповідань, котрі перебували на службі у військових інституціях, а також в організаціях, що обслуговують армію; б) старшини закордонних армій, котрі перебували в українській армії, якщо щодо них не видано окремого розпорядження; в) обслуговуючий персонал військових та осіб, зазначених у пунктах а) і б); г) особи, які йшли за військом з дозволу військового начальства, а саме: кореспонденти, постачальники, робітники, торговці, візники та ін.

В разі ведення бойових дій на чужій території жителі місцевостей, захоплених армією під час війни, підлягали військовому суду в порядку виняткової підсудності у випадках: а) якщо в даній місцевості не було загальних судів – за всі злочини; б) якщо загальні суди були – за шпигунство, повстання проти встановленої законним шляхом влади, опір владі, напад на військових, ворожу агітацію, знищення військового майна, а також за ті види злочинів, які будуть передані до військової підсудності згідно з окремим розпорядженням командувача армією.

21 червня 1918 р. був прийнятий закон "Про організацію військово-судових установ та їх компетенції, згідно з яким військові суди поділялись на вищі – Київський та Катеринославський і штабові – при штабах дивізій, корпусів та головному штабі. До компетенції Київського вищого військового суду належали справи, що виникали на території Правобережної України та Чернігівщини, а Катеринославського – на території Лівобережної України.

Вищі військові суди розглядали такі справи:

"а) під час існування нормальної підсудності: всі справи про військових, займаючих посаду не нижче командира окремої частини, а також такі справи про військових, займаючих посаду нижче командира окремої частини, і про приватних осіб, по яких винуватим загрожує кара з позбавленням або обмеженням загальних громадянських прав; б) під час існування виняткової підсудності: всі справи про військових української армії, займаючих посаду не нижче командира окремої частини, і про такого ж службового стану тих старшин закордонних армій, котрі знаходяться при українській армії, коли відносно них не буде видано окремого розпорядження, а також про належачих до війська цивільних урядовців, займаючих посаду не нижче V кляси, та священослужителів усіх вір" [5, арк.31].

До компетенції штабних судів належали всі справи, які не підлягали вищим військовим судам. Військовополонені підлягали військовій підсудності на тих же підставах, що й військові української армії.

Справи розглядали колегії у складі голови та виборних суддів. Виборних суддів обирали шляхом жеребкування строком на два місяці зі складу старшин та підстаршин, що перебували в сфері діяльності відповідного суду. Під час суду над старшинами в колегії не могли брати участь підстаршини, а під час суду над військовими, що займали посаду не нижче ніж командир окремої частини – особи нижчі за рангом.

У засіданнях вищого військового суду передбачалась участь прокурора й захисника, проте в штабних судах їхня присутність не була обов'язкова. Касаційне оскарження вироків усіх військових судів було передбачено в Генеральному суді.

8 листопада 1918 р. прийнято закон "Про порядок обрання виборних суддів у військових судах", згідно з яким виборних суддів обирали з числа старшин та підстаршин (а також і з виконуючих обов'язки) тих військових частин та установ, що належали до відомства відповідного суду. Для обрання суддів складали виборчі списки, які командири частин зобов'язані були на вимогу голови суду подати у вказаний ним термін. Згідно зі ст.4 закону, "виборними суддями не можуть бути:

а) ті, які не мають ще повних 25 літ;

б) ті, проти котрих ведеться слідство або котрих віддано під суд;

в) ті, що обмежені в правах та перевагах, сполучених зі службою;

г) ті, котрих оголошено невиплатними должниками" [2, с.4].

У виборчі списки не вносили також службовців військово-судового відомства та військово-тюремних установ, курсантів військових училищ, нестроєвих підстаршин, медичних працівників, командирів полків та осіб, до них прирівнених і вищих за посадою.

У виняткових випадках, пов'язаних з військовою службою, виборні судді могли бути звільнені від виконання обов'язків судді. Рішення про це приймали у розпорядчому засіданні.

Обрання суддів відбувалось шляхом жеребкування. На основі складених списків обирали в штабовий суд п'ять старшин та три підстаршини, а у вищий суд – дев'ять старшин та п'ять підстаршин. У випадку суду над командиром полку і особами, старшими за посадою, обирали дев'ять старшин.

Справи розглядали колегії у складі голови та виборних суддів із восьми осіб у вищих військових судах (четверо старшин і четверо підстаршин), із чотирьох – у штабних (двоє старшин та двоє підстаршин). Інші виборні судді були запасними. У справах про старшин, а також у справах виняткової підсудності в судову колегію входили замість підстаршин у штабовому суді – два, а у вищому чотири запасних судді з числа старшин у тому порядку, в якому вони були визначені шляхом жеребкування. Про наслідки жеребкування складали протокол, який підписували секретар і особи, що брали участь у розпорядчому засіданні. Обраних суддів негайно повідомляли через командира частини і визначали термін прибуття в суд. Якщо ж хтось із суддів не міг з'явитись, то про це повідомляли голову суду і тоді проводили додаткове жеребкування. В разі відсутності судді через хворобу або якусь іншу причину його заміняв запасний.

Виборних суддів обирали терміном на два місяці і упродовж одного року вони не могли бути знову введені у списки. Якщо новий склад суду не з'явився, то попередній повинен був виконувати свої обов'язки до їх заміни. Вступаючи на посаду, всі судді складали таку присягу: "Урочисто обіцяю додержувати вірности Державі Українській, твердо виконувати її закони, чинити справедливий суд, як совість мені каже, і завжди поводитись відповідно з гідністю свого стану" [6, арк.2].

В цілому можна сказати, що, попри певні труднощі, які виникли, вдалось створити і налагодити діяльність військових судів. Вони посіли важливе місце в системі державних органів, а також сприяли зміцненню законності і правопорядку.

Література

  1. Державний Вістник. – 1918. – №11.

  2. Державний Вістник. – 1918. – №74.

  3. Колянчук О. Генералітет українських визвольних змагань. – Львів, 1995.

  4. Ткаченко Я. Українське офіцерство: шлях скорботи і забуття. – К., 1995.

  5. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВОУ). – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.13. – Арк.31.

  6. ЦДАВОУ. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.73. – Арк.2.

  7. ЦДАВОУ. – Ф.2207. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк.49-49 зв.

Loading...

 
 

Цікаве