WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Щодо питання про систему і компетенцію органів дізнання в Україні - Реферат

Щодо питання про систему і компетенцію органів дізнання в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Щодо питання про систему і компетенцію органів дізнання в Україні

Важлива роль у цьому механізмі належить органам дізнання, які покликані першими виявляти ознаки злочину, встановлювати обставини його вчинення і осіб до цього причетних. Завдяки цілеспрямованій діяльності органів дізнання, що активно використовують не тільки процесуальні, але й свої адміністративні та оперативно-розшукові повноваження, вдається розкрити більшість замаскованих і ретельно підготовлених злочинів, вчасно відшукати необхідні для викриття злочинців сліди, вжити заходів щодо затримання підозрюваних, забезпечити відшкодування завданої злочинними діями шкоди, реалізувати інші завдання кримінального судочинства.

Незважаючи на багатогалузевий характер розвитку державного управління і створення широкого спектра різних державних органів та служб, система органів дізнання в країні залишається практично незмінною вже понад півстоліття. Її розширення останніми роками обмежилося лише наділенням повноваженнями по провадженню дізнання податкової міліції і підрозділів, скерованих на боротьбу з організованою злочинністю. В іншому система зберігається без змін і на сьогодні є досить застарілою, що зумовлює існування величезної кількості так званих "мертвих" чи "не працюючих" норм Загальної частини КК України, а звідси і декларативне забезпечення правовідносин, які перебувають під їхньою охороною.

Про цей недолік кримінально-правової політики неодноразово згадувалося, однак, варто підкреслити, що він значною мірою зумовлений прогалинами у правовому регулюванні і відсутністю компетентних державних структур зі статусом органів дізнання, які безпосередньо відповідають за виявлення, попередження і розкриття низки злочинів, у тому числі проти політичних та трудових прав громадян, правосуддя, господарювання, землекористування, навколишнього середовища і здоров'я населення. Саме відсутністю спеціалізованих органів дізнання можна пояснити бляклу судову статистику "інших злочинів", більшість з яких залишається латентними. У сучасному демократичному суспільстві статті кримінально-правового закону мають застосовуватись у реальному житті і позитивно впливати на соціальні явища. Громадськість же повинна володіти об'єктивною статистичною інформацією про всі вчинені у країні суспільно небезпечні діяння, у тому числі про конкретну кількість фактів жорстокого поводження з тваринами, незаконного видобутку корисних копалин, порушення правил охорони ліній зв'язку, приховування або перекручування відомостей про стан екологічної обстановки та захворюваності населення тощо.

Наявність таких зведень значно підвищує якість контролю над станом боротьби з окремими видами злочинів, сприяє формуванню правильної державно-правової політики і забезпечує загальну профілактику злочинності, оскільки дієвість кримінально-правових норм або їх недостатня ефективність стає для всіх органів і осіб очевидними.

Вивчення положень чинного КК України дає змогу виявити чималу кількість діянь, які вважаються злочинними і тягнуть за собою кримінальне покарання. Водночас важко уявити ефективний механізм реалізації кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів, якщо цей механізм не передбачає органів, які безпосередньо відповідають за виявлення подібних діянь і початок діяльності щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у їх вчиненні. Наприклад, який державний орган відповідає за виявлення фактів порушення права людини на таємницю листування, телефонних переговорів і телеграфних повідомлень, маючи право заводити кримінальні справи і проводити слідчі дії? В сучасній правовій системі України ми не знайдемо такого органу, а проте він має діяти у будь-якій правовій державі, що справді піклується про захист конституційних прав своїх громадян.

У США з цією метою діє Служба поштової інспекції [1, с. 84], яка щорічно виявляє і документально забезпечує притягнення до кримінальної відповідальності чимало правопорушників, зокрема і приватних детективів, адвокатів, поліцейських, службовців установ зв'язку. Невже в нашій країні конфіденційна інформація не користується попитом і подібні злочини не вчиняються? Видається, що, скоріше за все їхні сліди залишаються не виявленими. Тому, для встановлення таких злочинів і винних у їх вчиненні осіб доцільно було б наділити оперативними і процесуальними повноваженнями окремі підрозділи установ зв'язку. Подібних прикладів, можна навести багато.

Досить розгалужені системи дізнання відомі в державах Західної Європи. У Франції, наприклад, функції дізнання виконують не тільки офіцери жандармерії та різних поліцейських служб, але й лісові єгеря, паркова охорона [2, 23-24]. Деякі держави – члени СНД вживають заходів щодо розширення мережі своїх органів дізнання. Так у Казахстані до їх кола нещодавно увійшли органи юстиції керівники дипломатичних представництв і консульств, начальники деяких інших державних установ (ст. 65 КПК РК) [3, 29-30].

З діючих в Україні органів дізнання широкою компетенцією наділені міліція і капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. І якщо для останніх це є природним, оскільки вони мають усю повноту юридичної влади на судні у відкритому морі, то для міліції подібну універсальність, особливо в сучасних умовах, не можна вважати нормальним явищем, оскільки це означає, що вона зобов'язана займатися виявленням, профілактикою, припиненням і розкриттям усіх злочинів, які кримінально-процесуальним законом прямо не віднесені до компетенції інших органів дізнання.

Однак часи, коли відомство внутрішніх справ контролювало всі основні сфери внутрішнього життя держави, зокрема торгівлю, комерцію, сільське господарство, охорону здоров'я, і, відповідно до цього було зобов'язане не тільки з управляти ними, але й боротися з усім, що порушувало їхній порядок, відійшли в історію. Хоча навіть за Статутами Російської імперії 1864 року коло органів дізнання було значно ширшим за існуюче і охоплювало не тільки чинів загальної, розшукової, спеціальної і політичної поліції, начальників військової, морської, залізничної і деяких інших адміністрацій, а й керівників усіх державних установ, до ведення яких належали справи про посадові злочини [4, с. 46-53].

Досить численною система органів дізнання була й у перші десятиліття радянської влади. Зокрема, за законодавством УРСР 1927 року, функції дізнання виконували міліція, карний розшук, органи Головного політичного управління, органи інспекції праці, лісова варта, органи податкової, санітарної, технічної, торговельної інспекцій та деяких інших урядових закладів [5, с. 383].

Значне звуження кола цих органів у подальшому було спричинене не стільки необхідністю, скільки з метою зосередження карального апарату в одному відомстві - НКВС, що давало змогу політичному керівництву легко управляти їм і використовувати для масових репресій. Монополія НКВС і штучне звеличування ролі його органів у кримінальному процесі були справедливо засуджені суспільством. Однак, чи не у зазначених перекрученнях судочинства містяться витоки сучасної універсальності міліції як органа дізнання? І якщо невизначеність компетенції міліції у виявленні і розслідуванні злочинів у післявоєнний період можна було пояснити розрухою, браком фахівців у тій чи іншій галузі державного управління, недостатнім правовим регулюванням, то вже у 80-х роках це немогло бути причиною.

Подальший розвиток і удосконалення нормативного регулювання суспільних відносин призвели до того, що деякі з них перейшли у повне ведення спеціальних органів державного управління, а міліція втратила деякі із своїх адміністративних повноважень у тій чи іншій галузі (це стосується, наприклад, санітарного нагляду). Разом з тим галузеві органи державного управління як невиконували, так і дотепер не виконують жодних кримінально-процесуальних функцій, хоча нерідко у сфері їхньої компетенції відносини охороняються не лише нормами адміністративного, але й кримінального права.

Ефективне регулювання у будь-якій галузі життєдіяльності сучасного суспільства важко уявити, якщо немає можливості застосовувати органами державного управління примусових заходів. І якщо ці органи здійснюють управління у сфері відносин, що перебувають під охороною кримінального закону, то вони обов'язково повинні мати відповідні повноваження кримінально-процесуального характеру. Інший підхід приводить до усунення цих органів від відповідальності за стан регульованих ними відносин у тих випадках, коли управління порушено не адміністративним правопорушенням, а злочином. Як наслідок, їхня відповідальність автоматично перекладається на міліцію, що чомусь повинна пожинати гіркі плоди чужих помилок і прорахунків. З такою практикою миритися важко.

Loading...

 
 

Цікаве