WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди - Реферат

Проблеми забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди - Реферат

Майнове забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди потребує врахування і специфічних особливостей такої категорії вимог. Я. Клименко зауважив, що в разі їх забезпечення постає питання, з якої суми виходити для визначення обсягу арешту. Особливо актуальне воно у справах про злочини проти життя і здоров'я громадян, санкції норм більшості із яких не передбачають відповідальності у вигляді конфіскації майна. І, накладаючи арешт на майно, для забезпечення цивільного позову необхідно виходити з його заявленого розміру [9, с. 67].Справді, до визначення розміру компенсації у вироку слідчий та суд володіють єдиним показником розміру компенсації моральної шкоди. Йдеться про визначення потерпілим у структурі предмета цивільного позову бажаного стягнення. Вказана сума, як зазначалось, відображає особистісну оцінку потерпілим певного блага, достатнього для загладжування його страждань.

Однак, зрозуміло, що такі вимоги повинні сприйматися не як аксіома, а як інформація для оцінки з боку осіб, що керують провадженням справи. Тому, якщо немає мотивів заявленого розміру, його очевидній неадекватності встановленим наслідкам злочину забезпечення цивільного позову треба проводити у розмірі, який, на думку слідчого чи суду, є достатнім для компенсації страждань.

Аналогічну позицію обстоює В. Жуйкою, який вважає, що забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди може бути проведене не у повному розмірі заявленої вимоги, а лише у необхідній частині [6, с. 15]. І.П. Поляков також рекомендує суб'єкту правозастосування визначаючи обсяг забезпечення позову, зберігати почуття міри та керуватися внутрішнім переконанням, оскільки позивачі часто завищують розмір вимог компенсацій [16, с. 156]. Додамо, що слідчий не повинен виходити за верхню межу вимоги потерпілого, забезпечуючи цивільний позов про компенсацію моральної шкоди. Це зумовлено тим, що потерпілий сам визначає межу необхідної компенсації моральної шкоди, перевищувати яку недоцільно. Якщо суб'єкт застосування кримінально-процесуальних норм визнає вимогу позивача про розмір забезпечення обґрунтованою та виправданою, то слід пам'ятати, що обсяг арешту має і фактичні межі, тобто вартість майна, власником якого є обвинувачений чи цивільний відповідач і на яке може бути накладений арешт. Цей чинник може об'єктивно не дати змоги забезпечити позов повністю.

Аналізуючи проблему забезпечення позову, Г. Рєзнік торкнувся актуальної проблеми захисту відповідачів за цивільним позовом про компенсацію моральної шкоди від недобросовісного використання потерпілими своїх прав. На думку автора, усталена тенденція заявлення очевидно необґрунтованих, нереально великих сум породжена тим, що тепер позивач фактично не обмежений обов'язком сплатити державне мито у пропорційному до обсягу вимоги розмірі [10, с. 11].

Актуальність цього міркування у контексті теми дослідження значно зростає, – адже у межах кримінально-процесуальної форми потерпілі повністю звільнені від сплати державного мита в разі заявлення цивільного позову. У юриспруденції необхідність гарантій майнових прав обвинуваченого, цивільного позивача була відзначена В.Т. Нором, В.Я. Понаріним [17, с. 267; 8, с. 106]. Своєчасність такої позиції є очевидною, оскільки поновлення прав потерпілих не може супроводжуватися незаконними діями щодо обвинуваченого, цивільного відповідача. Чинний КПК у ст. 21 закріпив принцип захисту особистих та майнових прав обвинуваченого, майже не конкретизуючи його. Проект КПК повинен подолати цю прогалину.

Відтак видається доцільною адаптація цивільно-процесуальних норм, які гарантують майнові права відповідача від зловживань у справі забезпечення позову. Зокрема, ст. 158 ЦПК вже тепер може використовуватися у кримінальному процесі за аналогією закону. Припис указаної норми уповноважує суд у разі забезпечення позову вимагати від позивача зустрічного забезпечення можливих для відповідача збитків. Своєчасне роз'яснення цивільному позивачеві наведеної гарантії майнових прав обвинуваченого, видається, здатне зменшити вимогу про компенсацію моральної шкоди до розумних меж.

Крім того, слушними видаються й окремі тактичні рекомендації. Так адвокат-представник цивільного позивача повинен роз'яснити йому юридичний та психологічний ефекти вимог про компенсацію моральної шкоди. Визначений потерпілим розмір не є обов'язковим для суду і сума не буде автоматично перенесена у вирок. Натомість очевидна довільність потерпілого у визначенні достатньої компенсації впливає на внутрішнє переконання суду негативно, оскільки прирівнюється до недобросовісного використання права на захист. Разом з тим, нереально велика сума компенсації спонукає обвинуваченого, цивільного відповідача до приховування майна, ухилення від виконання вироку.

Гарантією майнових прав обвинуваченого, цивільного відповідача є обов'язок слідчого та суду мотивувати відповідну постанову про забезпечення цивільного позову. У ній повинні бути обґрунтовані висновки про наявність підстав для накладення арешту, а також визначений розмір, який слідчий та суд вважають необхідним, виходячи з попереднього висновку про обсяг моральної шкоди, інших юридично значущих обставин.

Отже, підсумком пропонованого дослідження є такі висновки: 1) забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди майновим арештом можливе; 2) розмір забезпечення повинен відповідати обсягу достатньої компенсації моральної шкоди; 3) накладаючи майновий арешт, слід керуватися інтересами обох сторін позовного провадження.

Література

  1. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990.

  2. Рыжаков А.П. Возмещение вреда, причиненного преступлением. – М.: Приор, 1999.

  3. Щерба С.П., Зайцев О.А. Охрана прав потерпевших и свидетелей по уголовным делам. – М.: Спарк, 1999.

  4. Нарижный С. Возмещение морального вреда, причиненного потерпевшему: уголовно-процессуальный аспект // Российская юстиция. – 1996. – №9. – С. 41.

  5. Падва Г., Короткова Е. Обеспечение исков, вытекающих из личных неимущественных отношений // Российская юстиция. – 1994. – №3. – С. 43-44.

  6. Жуйкою В. Возмещение морального вреда // Бюллетень ВС РФ. – 1994. – №11.

  7. Обеспечение неимущественного иска имущественным арестом возможно // Российская юстиция. – 1994. – №10.

  8. Понарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1994.

  9. Клименко Я. Відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі // Право України. – 2000. – №6.

  10. Резник Г. Неимущественный иск не подлежит обеспечению имущественным арестом // Российская юстиция. – 1994. – №6.

  11. Имущественный арест по неимущественному спору: за и против // Российская юстиция. – 1995. – №1.

  12. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит-ра, 1967.

  13. Зинатулин З.З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974.

  14. Гуреев П. П. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1961.

  15. Давлетов А.Д. Предварительное расследование и предупреждение хищений социалистического имущества. – Ташкент: Фан, 1978.

  16. Поляков И. Н. Ответственность по обязательствам вследствие причинения вреда. – М.: Юрид. бюро "Городець", 1998.

  17. Нор В.Т. Захист майнових та немайнових прав особи за новим кримінально-процесуальним законодавством України: концептуальний підхід // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Травень, 1996, м.Київ: – К., 1996.

Loading...

 
 

Цікаве