WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальний процес та криміналістика свідок у кримінальному процесі україни:коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет - Реферат

Кримінальний процес та криміналістика свідок у кримінальному процесі україни:коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет - Реферат

Частина 2 ст. 69 КПК містить перелік окремих категорій осіб, яким надається право відмовитися давати показання (факультативний свідоцький імунітет). Йдеться передусім про конституційне право особи від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України; п. 1, 2 ч. 2 ст. 69 КПК). Особа вправі відмовитися давати показання як свідок, якщо своїми показаннями вона викривала б себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів. Така особа допитується як свідок лише за умови, що вона добровільно погоджується давати показання без будь-якого тиску ззовні. Органи, що ведуть кримінальний процес, не мають права для одержання показань використовувати погрози (в тому числі відповідальністю), примус або обман. Власне, як обман слід розглядати неповідомлення і нероз"яснення свідкові його права відмовитися давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів. Проте заборона незаконних способів домагання свідоцьких показань не означає заборони допустимих способів впливу на свідка, вироблених спеціальною тактикою і методикою проведення допиту, які сприятимуть його добровільному волевиявленню дати правдиві показання.

До членів сім'ї, згідно з ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, належать чоловік (дружина), діти, батьки. Крім того, членами сім'ї можуть бути й інші особи, якщо вони проживають разом з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до п. 11 ст. 32 КПК, близькими родичами є батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки незалежно від того, чи спільно вони проживають з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним. Права близьких родичів і членів сім'ї мають також усиновлені та усиновителі.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини користується факультативним свідоцьким імунітетом щодо відомостей про справи, які закінчені або перебувають у його провадженні. Він звільняється від обов'язку давати пояснення по суті таких справ (ч. 2 ст. 20 Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 23 грудня 1997 р. [11]), однак відповідне право за ним зберігається.

Звільняються від правового обов'язку давати свідчення (факультативний свідоцький імунітет) особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представництва. Згідно з п. 2 ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. та ст. 44 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1964 р., а також відповідно до пунктів 13-15 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р., не зобов'язані давати свідоцькі показання: глава дипломатичного представництва (посол, посланник, повірений у справах); члени дипломатичного персоналу (члени персоналу, які мають дипломатичний ранг); члени адміністративно-технічного персоналу (особи, які забезпечують адміністративно-технічне обслуговування дипломатичного представництва), а також члени сімей всіх перелічених категорій осіб дипломатичного представництва, які проживають разом з ними і не є громадянами України. Для проведення допиту зазначених осіб дипломатичного представництва як свідків, крім їхньої згоди (бажання), необхідна також згода глави дипломатичного представництва.

Члени обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва (члени персоналу, які виконують обов'язки щодо обслуговування дипломатичного представництва), які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди (бажання) та згоди глави дипломатичного представництва лише щодо дій, вчинених ними під час виконання службових обов'язків. Поза цих дій свідоцький імунітет на цю категорію членів персоналу дипломатичного представництва не поширюється – вони підлягають допиту як свідки на загальних підставах.

Серед працівників консульських установ факультативним свідоцьким імунітетом користуються лише консульські посадові особи (глава консульської установи та особи, яким доручено виконання консульських функцій). Консульські службовці (особи, які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування консульської установи) та працівники обслуговуючого персоналу (особи, які виконують обов'язки щодо обслуговування консульської установи) користуються свідоцьким імунітетом лише щодо питань, які торкаються виконання службових обов'язків, та показань, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави. Поза цими питаннями вони не вправі відмовитись від свідоцьких показань (ст. 25 Положення).

Свідоцький імунітет членів дипломатичного персоналу поширюється і на представників іноземних держав, на членів парламентських та урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну як офіційні особи, а також на членів сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України (ст. 27 Положення).

Працівники дипломатичних та консульських установ позбавляються свідоцького імунітету і допитуються на загальних підставах лише у випадку одержання згоди на це акредитуючої держави. Двосторонні міждержавні угоди можуть вносити зміни щодо свідоцького імунітету працівників дипломатичних представництв, а також він може бути наданий іншим категоріям осіб.

Крім професійної таємниці, відомості про яку не охоплюються предметом допиту свідка і про яку йшлося раніше, є інші види таємниць (державна, комерційна, таємниця усиновлення, нарадчої кімнати в суді, інформація з обмеженим доступом та ін.). Кримінальним законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за розголошення деяких з них зокрема: державної (ст. 328 КК) та відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю (ст. 422 КК); відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК); комерційної таємниці (ст. 232 КК); таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК). Оскільки чинне законодавство не встановлює прямої заборони одержувати відомості про ці таємниці через допит свідка, то особи, які володіють ними, не вправі відмовитись від показань стосовно них. Проте органи, які ведуть кримінальний процес, зобов'язані вжити заходів для нерозголошення таких відомостей (попередити суб'єктів процесу про нерозголошення даних досудового слідства (ст. 121); розглянути справу у закритому судовому засіданні (ст. 20) та ін.).

Література

  1. Смыслов В.И. Свидетель в советском уголовном процессе. - М.: Высшая шк., 1973.

  2. Якуб М.Л. Показания свидетелей и потерпевших. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968.

  3. Стаховський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1996.

  4. Казаренко М. Права свідка на імунітет та підстави його застосування // Право України.- 1998.- №2.

  5. Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №9.-Ст. 62.

  6. Юридичний вісник. - 1999.- №11.- Ст. 46.

  7. Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №4.-Ст. 19.

  8. Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №39.-Ст. 385.

  9. Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №25.-Ст. 283.

  10. Кодекс канонів східних церков (кан. 733). - Рим, 1993.

  11. Відомості Верховної Ради України. - 1998.- №20.-Ст. 99.

  12. Голос України. - 1993.- 26 черв.

Loading...

 
 

Цікаве